№ 27944136, 04.12.2012, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5017/1719/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Пироговський В.Т., Шевченко В.В.

склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №920 від 19.11.2012р. суддю Мирошниченко М.А. замінено на суддю Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Кушнірук О.С., (за довіреністю);

від відповідача -Богач Ю.В., (за довіреністю);

від відповідача - Кузнецова Ю.В., (директор);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетта"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2012р.

по справі №5017/1719/2012

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетта"

про стягнення 93 146,01 грн.

В судовому засіданні 04.12.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" (далі -Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетта" (далі -Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №348-ОТ від 01.06.2009р. у сумі 93 146,01грн., у тому числі 50 349,29грн. основного боргу, 31 048,55грн. пені, 11 748,17грн. 7% штрафу.

Позов вмотивовано з посиланням на ст.ст. 193, 224, 230, 231 ГК України, ст.ст. 570, 610, 693, 712 ЦК України та на умови договору поставки №348-ОТ від 01.06.2009р., тобто в порушення умов Товариство поставку в установлений договором строк не здійснило і відповідно до положень ч.2 ст.693 ЦК України, ст..224 ГК України зобов'язано повернути Підприємству аванс в сумі 50 349,29 грн. сплатити штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2012р. позов Підприємства задовольнила, стягнуто з Товариства 93 146,01 грн. боргу, 1 862,92 судового збору.

Рішення суду вмотивоване з посиланням на ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 525, 611, 624, 693, 712 ЦК України. Місцевий суд вважає, що позовні вимоги Підприємства обґрунтовані, оскільки відповідно до умов договору поставки №348-ОТ від 01.06.2009р., в передбачений строк, а саме 24.07.2009р., відповідач товар не поставив, попередньо перераховані кошти не повернув, тому правомірне стягнення з відповідача суми авансу і розмірі 50 349,29 грн. Крім цього, згідно з п.9.2 зазначеного договору, правомірне й стягнення з відповідача 31 048,55грн. пені, 11 748,17грн. 7% штрафу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки воно є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначає, що дійсно між сторонами було укладеного договір поставки №348-ОТ від 01.06.2009р., на виконання якого позивачем 09.06.2009р. було перераховано на рахунок Товариства аванс у розмірі 50 349,29 грн. Проте, в подальшому Товариство отримало лист №19 від 23.06.2009р. за підписом заступника начальника порту з безпеки та режиму, яким останній повідомив про необхідність призупинити поставку за договором до додаткового повідомлення. Відповідно до сплаченого авансу, Товариство поставило товар на суму 51 210,46 грн. про що була оформлена видаткова накладна №РН00023/1 від 03.08.2009р., де отримувачем зазначено Підприємство, представники якого яке в накладній не розписались.

Підприємство проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві, просить в задоволенні скарги Товариству відмовити в повному обсязі, а рішення місцевого суду від 12.10.2012р. залишити без змін, оскільки воно є законним, обґрунтованим та прийнятим при повному дослідженні всіх обставин справи.

В судовому засіданні 04.12.2012р. відповідач та його представник надали усні пояснення, повністю підтримують вимоги апеляційної скарги, просять рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також, в судовому засіданні 04.12.2012р. представник Підприємства надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечують, з підстав викладених у відзиві, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2009р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (позивач, замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліра А" (правонаступник ТОВ "ТЕТТА" (відповідач, виконавець) уклали договір на поставку обладнання та матеріали №348-ОТ (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець приймає на себе зобов'язання по закупівлі обладнання для резервування живлення системи контролю та управління доступом та відеоспостереження.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору становить 167830,98 грн., у тому числі ПДВ 20% - 27971,83 грн.

Умовою п. 2.2 договору зазначено, що ціна договору включає вартість обладнання, яка вказана в Додатку № 1, та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 5.1 договору, здача-приймання обладнання оформлюється відповідним актом здачі-приймання, дата підписання якого сторонами визначає момент його поставки.

Пунктом 5.4 договору визначено, що строк поставки обладнання 45 робочих днів з моменту передплати.

Пункт 6.1.1 договору, перед початком поставки обладнання замовник сплачує виконавцеві аванс у розмірі 30 % від ціни договору в розмірі 50 349,29 грн. з ПДВ.

Згідно п. 9.1 договору, у випадку порушення зобов'язань, які виникають із умов договору, винна сторона несе відповідальність, передбачену договором і діючим в Україні законодавством.

Так, положеннями п. 9.2 договору передбачено, за порушення строків виконання зобов'язань виконавцем оплачується пеня в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожний прострочений день. За порушення строків виконання робіт більш 45 днів, замовник має право стягнути з Виконавця штраф у розмірі 7% від вартості не поставлених у строк обладнання та матеріалів.

Відповідно до п. 13.5 договору, усі доповнення й зміни оформляються у вигляді додатків до даного договору.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, на виконання умов договору та додатку №1 до договору, згідно виставленого відповідачем рахунку, позивач перерахував відповідачу 50 349,29грн., що підтверджується платіжним дорученням №2828 від 09.06.2009р.

В передбачений договором строк, а саме 24.07.2009р. відповідач товар не поставив, попередньо перераховані кошти не повернув.

Скаржник посилається на лист Підприємства, яким позивач змінив строки поставки обладнання, але зазначений лист підписано не уповноваженою особою, він не містить номеру та дати реєстрації в порту та надрукований не на бланку Підприємства. Крім того зміна строків та умов поставки є істотною умовою.

Пунктом 11.2 договору зазначено, що усі зміни до договору оформлюються додатковими угодами.

За таких обставин, домовленість сторін на зміну строків поставки обладнання мала бути оформлена виключно в письмовій формі як і сам договір, тому з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що з боку Підприємства змін умов договору щодо строків поставки обладнання не було, оскільки не вносились відповідні зміни до самого договору.

Посилання скаржника на видаткову накладну №РН-00023/1 від 03.08.2009 р. як на доказ поставки частини товару на суму 51210,46 грн. суд правомірно не прийняв до уваги оскільки в ній відсутній підпис отримувача. Крім того по вказаній накладній товар поставлений за договором №9/348-0 від 28.05.2009 року, а не за договором 348-ОТ від 01.06.2009 року, згідно якого мав бути поставлений товар, зазначений в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було доведено своєчасне виконання своїх зобов'язань за договором та не надано документів, спростовуючи позовні вимоги, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму боргу, штраф та пеню.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2012р. по справі №5017/1719/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.12.2012 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Пироговський В.Т.

Шевченко В.В.