№ 2638686, 04.12.2008, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.08

Справа №АС3/566-08.

за позовом : Державного підприємства Конотопського виправного центру(№130) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області, м. Конотоп

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, м. Конотоп

про визнання недійсним акту опису й арешту

Суддя Левченко П.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Білевщук А.В.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач просить суд визнати описане та арештоване майно ДП КВЦ –130 таким, на яке право опису та арешту майна не поширюється, а також визнати неправомірним акт опису й арешту від 21.01.08р. державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду Сумської області за період з 2006 по 2008 роки про стягнення з ДП КВЦ – 130 заборгованості на суму 967485 грн. 61 коп.

Державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, але кошти на арештовані рахунки не надходять.

Тому, згідно ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було звернено стягнення на майно другої черги, яке не використовується у виробництві.

Відповідач просить відмовити позивачеві в позові у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Державне підприємство Конотопського виправного центру (№130) засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області, тобто воно є підприємством установи виконання покарань.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України" від 23.06.05р. №2713-IV підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно – технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

Відповідно до ст. 6 згаданого Закону підприємства установ виконання покарань є складовою частиною Державної кримінально – виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 26 того ж Закону майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень згаданого Закону закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" також має застосовуватися в частині, що не суперечить цьому закону, тобто, з урахуванням того, що згідно ст. 26 Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України" звернення стягнення на майно підприємств установ виконання покарань не допускається, а отже воно не може описуватися й арештовуватися, оскільки не допускається звернення стягнення на нього.

Крім того, згідно ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають в його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Таким чином, і Господарський кодекс України передбачає, що казенне підприємство, яким є позивач у даній справі, відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають в його розпорядженні.

Державний виконавець ВДВС Конотопського МРУЮ здійснив опис і арешт майна позивача Актом опису й арешту майна від 21 січня 2008 року серія АА №187836 без урахування вимог ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України, ст. 26 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України".

Державний виконавець мав у даному разі застосувати норми Закону України "Про виконавче провадження" лише в частині, що не суперечить Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України".

Оскільки звернення стягнення на будь – яке майно позивача Законом не допускається, то це майно не підлягає опису й арешту, а відтак Акт опису й арешту майна позивача від 21.01.08р. серії АА №187836 є неправомірним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на все вищевикладене.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України підлягають відшкодуванню позивачеві його витрати на сплату держмита в сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати описане та арештоване майно Державного підприємства Конотопського виправного центру (№130) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області таким, на яке право опису й арешту не поширюється.

3. Акт опису й арешту майна Державного підприємства Конотопського виправного центру (№130) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області від 21 січня 2008 року серія АА №187836 визнати неправомірним.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Конотопського виправного центру (№130) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області (41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, 2 код 08680787) витрати по державному миту в сумі 3 грн. 40 коп.

5. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписаний суддею 9.12.2008 року.

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО