Court ruling № 26313899, 03.10.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Київ К-10315/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року

у справі № 18/71

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівне-Борошно»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Рівне-Борошно»(далі -позивач, ЗАТ «Рівне-Борошно») звернулось у лютому 2005 року до суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001442301/0 від 05.03.2007 року, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вказуючи на невідповідність положенням податкового законодавства висновків, викладених відповідачем в акті перевірки від 26.02.2006 року № 444/23-7/00952367.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.03.2005 року замінено первісного відповідача Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію на належного відповідача -Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2007 року у даній справі здійснено процесуальне правонаступництво Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції на Державну податкову інспекцію у м. Рівне.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року, позов задоволено: податкове повідомлення-рішення, яке виніс податковий орган -Рівненська об'єднана державна податкова інспекція від 29 березня 2005 року за № 0001312341/3/23-624 визнано нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В своїх запереченнях ЗАТ «Рівне-Борошно»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій працівниками податкового органу -Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003 року по 31.03.2004 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт № 70/23/31435947 від 31.08.2004 року.

Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією 10.12.2004 року на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000512342/2, в якому, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 66 958 грн., та у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовано позивачу в розмірі 66 958 грн., до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 088 грн.

В порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач оскаржував рішення податкового органу.

За наслідками адміністративного оскарження Рівненською ОДПІ (правонаступником якої є Дубенська об'єднана державна податкова інспекція) 29.03.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001312341/3/23-624, в якому, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 80 349 грн., з яких: 66 958 грн. основного платежу та 13 391 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Позивач ЗАТ «Рівне-Борошно»придбав у контрагентів ТОВ «Хлібодар», ЗАТ «Транс-Кор!», ТОВ СГП «Прогрес», ВАТ «Хорольський механічний завод»за договорами поставки товаро-матеріальні цінності. Вказані господарські операції підтверджуються в тому числі і наявними у справі податковими накладними.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У звязку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право позивача на податковий кредит виникло на підставі отримання податкових накладних.

Виникнення права на нарахування податкового кредиту не може ставитися у залежність від отримання придбаних товарів та незалежно від того, чи почали вони використовуватися у його господарській діяльності.

Тому, доводи касаційної скарги, щодо безпідставності включення до складу податкового кредиту, та посилання як на підставу його нарахування на накладні, виписані на передоплату за придбані товари, які не отримані позивачем у звітному періоді є безпідставними та такими, що суперечать нормам Закону.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо покладення на податковий орган обов'язку правильного встановлення об'єкту оподаткування та врахування при проведенні перевірки як суми завищених так і занижених податкових зобовязань, валових витрат. Зважаючи на це, податковий орган, виявивши, що платник податку не відніс до валових витрат вартість придбаного товару (пшениці та обладнання), чим занизив їх розмір, зобовязаний був включити ці кошти до складу валових витрат.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне -відхилити.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 01.08.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року у справі № 18/71 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько