№ 25964508, 11.09.2012, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа № 5015/2695/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Галицькі барви»

на рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012р.

у справі № 5015/2695/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РА-ПІД СЕРВІС», смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області

до приватного підприємства «Галицькі барви», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 37 141,03 грн.,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -Білець А.І. - директор

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2012р. у справі № 5015/2695/12 (суддя Манюк П.Т.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «РА-ПІД СЕРВІС», смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області та стягнуто з приватного підприємства «Галицькі барви», м.Львів 29739,79 грн. основного боргу, 5049,31 грн. -інфляційних втрат, 2351,93 грн. -3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -приватне підприємство «Галицькі барви» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки висновок суду про виконання позивачем договору купівлі-продажу грунтується на текстах самого правочину, виставлених рахунків та видаткових накладних. Однак, як зазначає скаржник, жодної продукції на адресу товариства не надходило і не оформлено документально, зокрема на видаткових накладних не вказано особу, яка брала участь у здійсненні даної господарської операції.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

16.07.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „РА-ПІД СЕРВІС»(продавець) та приватним підприємством „Галицькі барви»(покупець) укладено договір № 6/2009 купівлі-продажу щебеневої продукції. Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає, а покупець купує щебеневу продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в даному договорі.

Пунктом 4.4. вказаного договору визначено форму оплати: 100 % передоплата партії продукції (в т.ч. послуг транспортування) або за домовленістю сторін в інший спосіб.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових сум покупцем згідно виставлених рахунків.

На виконання умов Договору відповідачем від позивача отримано товар на загальну суму 29 739,79 грн., що достовірно підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами видатковими накладними № РН-0000007 від 12.08.2009р. на суму 12 421,34 грн., № РН-0000018 від 13.11.2009р. на суму 17318,45 грн. До матеріалів справи позивачем долучені рахунки-фактури від 27.08.2009 р. № СФ-0000008 на суму 12 421, 34 грн. та від 05.11.2009 р. № СФ-0000018 на суму 17 318,45 грн., які виставлені відповідачу та неоплачені ним. За даними позивача, які відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТзОВ „Галицькі барви»повної оплати за поставлений товар не провело, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у сумі 29739,79 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами умови щодо 100 % передоплати партії продукції не виконані, інших умов оплати сторонами не визначено, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29739,79 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012р. у справі № 5015/2695/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «12»вересня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.