Decision № 25721621, 27.08.2012, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 0907/2-6556/2011 року

Провадження № 2/0907/1809/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

27 липня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретаря Кондратів Х.І.,

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ про поновлення на роботі на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3417,36 гривень та відшкодування моральних збитків в розмірі 50000,00 гривень.

Представник відповідача подав суду письмове заперечення (а.с. 37-38), відповідно до якого фактично позов не визнав.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що із встановлених обставин випливають цивільні, зокрема, трудові правовідносини сторін, а також про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ, наказом № 66 о/с від 08.06.2011 року її звільнено з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до вимог п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.10.1995 року № 18, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд вважає, що звільнення позивача з роботи відбулось без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки адміністрацією не було дотримано переважності права залишення позивача на роботі, оскільки не враховано її кваліфікацію, стаж роботи в освітній галузі та продуктивність праці, хоча інші працівники з меншим стажем та кваліфікацією були залишені працювати на аналогічних посадах. ОСОБА_1 має вищу освіту та працювала в Прикарпатському юридичному інституті Львівського Державного університету внутрішніх справ з 2005 року, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, крім того не враховано, що позивач є особою, в сім'ї якої не має інших працівників з самостійним заробітком, що є порушенням вимог ст. 42 КЗпП України.

За наведених обставин суд вважає, що до часткового задоволення підлягають вимоги в частині поновлення на роботі, оскільки встановлено факт неправомірного звільнення, а також стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу позивача в розмірі 3417,36 гривень.

Вимога про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не наведено підстав та не надано підтвердження, які саме їй заподіяні моральні страждання, а також те, з чого позивач виходив при розрахунку моральної шкоди, не доведено в чому полягає протиправність діяння відповідача та його вина при заподіянні моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2972,26 грн. слід допустити до негайного виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача також слід стягнути в користь держави судовий збір.

На підставі наведеного, ст. 15 ЦК України, п. 1 ст. 40, ст. 42, 236 КЗпП України, керуючись ст. 124 Конституції України та нормами процесуального права, а саме, ст.ст. 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ з 08.06.2011 року.

Стягнути з Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ, місцезнаходження: вул. Національної гвардії, 3, м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 3417 гривень 36 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного університету внутрішніх справ, місцезнаходження: вул. Національної гвардії, 3, м. Івано-Франківськ, в користь держави 214 грн. 60 коп. державного мита.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2972 грн. 26 коп. допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Бойчук О.В.