Справа № 2-412/2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Могили А.Б.
з участю секретаря Сабат М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення
аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав на сплату аліментів погодився, але не в зазначеному розмірі, оскільки має на утриманні іншу сім'ю та дитину.
Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та не заперечила проти зменшення розміру аліментів на утримання сина. На підтвердження позову пояснила, що розірвання шлюбу з відповідачем зареєструвала 17.01.2003 року. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився синОСОБА_3. Відповідач життям дитини не цікавиться, участі в її утриманні не приймає. Син знаходиться на повному її утриманні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов із зміненими вимогами підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували розірвання шлюбу 17 січня 2003 року. Згідно свідоцтва про народження за час подружнього життя в сторін народився синОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який на день звернення до суду є неповнолітнім.
Дитина перебуває на повному утриманні позивачки, оскільки відповідач добровільно матеріально її не утримує.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд, при встановленні розміру аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне
становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, відсутність
непрацездатної дружини чи батьків, наявність у нього на утриманні іншої дитини,
відсутність постійного заробітку.
Крім того, з відповідача слід стягнути суму судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі наведеного, ст.ст.180, 181, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/5 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Стягнення аліментів розпочати з 05 червня 2007 року і здійснювати до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 51 грн. судового збору та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
2
(державний бюджет 22050000, р/р 31217259700023 код №КПО 20567950 МФО 836014 банк ГУДК в Івано-Франківській області).
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Богородчанський районний суд.
The court decision No. 2542485, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast was adopted on 24.07.2007. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 2-412/2007. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: