№ 25041262, 26.06.2012, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.12 Справа № 5015/906/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад»№23/05-1 від 23.05.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 07.05.2012 року у справі № 5015/906/12

за позовом малого приватного підприємства „Гро", м.Львів

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад», м.Львів

про стягнення 20138грн. 57коп.

за участю представників:

від позивача Гарбузюк Р.О.

від відповідача Овчарук В.І.

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2012р. у справі №5015/906/12 (суддя З.Гоменюк) задоволено позов малого приватного підприємства (далі-МПП) «Гро», присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) «Мікроприлад»на користь позивача 20 138,57грн. збитків від інфляційних втрат, 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №5015/605/11 (5/247(09)(30/25(11/389) встановлено факт понесення позивачем реальних збитків від вимушено понесених витрат з індексацією цін на будівельно-монтажні роботи за період з 01.01.2010р. до 31.12.2010р., присуджено до стягнення з ВАТ «Мікроприлад»на користь МПП «ГРО»128735,26грн. збитків, нарахованих за період до 01.01.2011р., стягнення по якій державним виконавцем проведено 07.12.2011р., 29.12.2011р, 10.01.2012р., відтак, суд з посиланням на ст.35 ГПК України, ст.ст.193, 218 ГК України, ст.1166ЦК України, задоволив позов про стягнення збитків від інфляції за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків матеріалам та обставинам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, як зазначає скаржник, що:

- до 31.08.2011рр. у відповідача не існувало грошового зобов?язання перед позивачем, на яке могли б впливати інфляційні процеси;

- кошти, які були присуджені позивачу у серпні 2011р. у справі №5015/605/11 і які були отримані ним у грудні 2011р., за вказаний проміжок часу не знецінились, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) сумарно не змінився і становив 100% за період з серпня по грудень 2011р. (згідно офіційних даних Державного комітету статистики);

- суд, при визначенні розміру понесених позивачем втрат внаслідок інфляційних процесів у 2011році, зобов'язаний був керуватись офіційними даними Державного комітету статистики України щодо розміру індексу інфляції, які опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр»за вересень-грудень 2011р, а не даними про ціни на будівельно-монтажні роботи, збільшення яких у 2011році в жодній мірі не призвело до яких би то не було майнових втрат, і жодним чином не позначилось на знеціненні грошових коштів позивача.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги та письмового пояснення (а.с.80).

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.65), додаткових обґрунтувань заперечень на апеляційну скаргу (а.с.81) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2011р. у справі №5015/605/11(5/247(09)30/25(11/389) позов МПП «ГРО»задоволено частково; присуджено до стягнення з ВАТ "Мікроприлад" на користь позивача 43 461,87грн. збитків, 434,61грн. держмита та 39,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову -відмовлено (а.с.66-71).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2011р. у даній справі скасовано в частині відмови в позові; позов задоволено повністю - присуджено до стягнення з ВАТ „Мікроприлад" на користь МПП „ГРО" 128735,26грн. збитків, 1287грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 643,68грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги (а.с.7-12).

Окрім того, даною постановою встановлено факт понесення позивачем реальних збитків в період до 01.01.2012р від вимушено понесених витрат на будівництво власної електромережі з індексацією цін на будівельно-монтажні роботи за період з 01.01.2010р. до 31.12.2010р. (а.с.7-12).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у справі №№5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) касаційну скаргу ВАТ „Мікроприлад" залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у даній справі - без змін (а.с.13-15).

21.09.2011р. на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) господарським судом Львівської області видано наказ.

03.10.2011р. постановою державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу та надано боржнику можливість добровільно виконати рішення суду в строк до 10.10.2011р. (а.с.16), який, однак, відповідачем в добровільному порядку виконано не було, відтак, Личаківським ВДВС Львівського міського управління юстиції на примусове виконання наказу 07.12.2011р., 29.12.2011р. та 10.01.2012р. перераховано на рахунок позивача 9382,52грн., 119107,08грн., 2412,34грн. відповідно, що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с.17-19).

МПП «Гро»подано позов про стягнення з ВАТ «Мікроприлад»20138,57грн. збитків від інфляції, обчислених за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., розмір яких за період з січня по грудень 2011р. відповідно до офіційно оприлюдненого Держкомстатом України індексу цін на будівельно-монтажні роботи становив 118,6 %, виходячи із суми збитків 108271,88грн., встановленої та присудженої судом до стягнення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі № 5015/605/11.

ВАТ «Мікроприлад»заперечило позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначило, що позовні вимоги про стягнення збитків позивача вже були предметом судового розгляду у справі № 5015/605/11,а позивач фактично збільшує позовні вимоги, які вже були предметом судового розгляду у іншій справі №5015/605/11, шляхом здійснення їх перерахунку за цінами, які існували в період, після подання ним позову у згаданій справі; рішення у справі № 5015/605/11 виконано у повному обсязі; за період із серпня 2011р. (коли було прийнято рішення про стягнення збитків ) по грудень 2011р. (коли був проведений розрахунок) індекс споживчих цін (індекс інфляції) за цей період сумарно не змінився і становив 100%.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід частково скасувати, з огляду на наступне:

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення збитків від інфляції, обчислених за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., розмір яких за період з січня по грудень 2011р. відповідно до офіційно оприлюдненого Держкомстатом України індексу цін на будівельно-монтажні роботи становив 118,6 %, виходячи із суми збитків 108271,88грн., встановленої та присудженої судом до стягнення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі № 5015/605/11.

При цьому, подаючи позов, позивач посилається на норми ст.ст.11,16, 22,1166 ЦК України, ст.ст.218, 224,225 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме, наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Наявність заподіяної шкоди та протиправної поведінки доводить сторона, якій завдано шкоду.

Сторона, яка порушила зобов?язання, має відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов?язання, доказується кредитором (ст.623 ЦК України).

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв?язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Обов?язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв?язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, покладається на особу, якій завдано збитків.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №5015/605/11 встановлено факт наявності повного складу цивільного правопорушення та підстав для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, понесення позивачем реальних збитків за період з 01.01.2011р. в розмірі 128 735,26грн. - вартості вимушених витрат, понесених на будівництво електромереж (витрати на отримання технічних умов, послуги проектування, послуги підключення), обчислених в цінах на момент фактичного понесення даних витрат, з індексацією цін на будівельно-монтажні роботи до 31.12.2010р., відповідно до офіційно оприлюдненого Державним комітетом статистики України індексу цін на будівельно-монтажні роботи (згідно уточнення до позову про збільшення позовних вимог вих. №31 від 09.03.2011р.). При цьому, даною постановою також встановлено те, що вся сума майнової шкоди складає вартість будівельно-монтажних робіт та правомірність застосування позивачем при розрахунку суми позову індексу цін на будівельно-монтажні роботи.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у справі №№5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у даній справі залишено без змін (а.с.13-15), тобто факти, встановлені даною постановою та правильність застосування судом норм матеріального права при встановленні цих фактів перевірені судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на суб'єктний склад сторін справи №5015/605/11 та даної справи, а також предмет позовних вимог у згаданій та даній справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факти, встановленні у постанові від 31.08.2011р. мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи. Оскільки у даній справі заявлено позовні вимоги про відшкодування виключно інфляційних втрат за інший (наступний) період часу за вже вирішеним спором, відтак, при розгляді даної справи суд правомірно виходив з того, що предметом додаткового доказування у даній справі є тільки розмір цих витрат.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги факти, встановленні у справі №5015/605/11, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлення до стягнення МПП «Гро» 20138,57грн. збитків від інфляційних втрат, обчислених за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. відповідно до офіційно оприлюдненого Держкомстатом України індексу цін на будівельно-монтажні роботи у 2011році (а.с.21), який становив 118,6 %.

Доводи відповідача про неправомірність застосування індексу цін на будівельно-монтажні роботи та про відсутність підстав для застосування індексу інфляції, оскільки витрати позивачем понесені за минулий період, а між сторонами відсутні будь-які грошові зобов?язання, вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки предметом даних позовних вимог є стягнення збитків, а не інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням грошового зобов?язання за невиконання попереднього рішення суду.

Відповідно до п.п.3, 4 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. № 02-5/223 „Про деякі питання, пов"язані з застосуванням індексу інфляції", належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову. Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення цивільно-правової відповідальності з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення збитків не припиняє цивільно правових зобов?язань винної особи та не виключає її відповідальності за порушення таких.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012 року у справі №5015/906/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Мікро прилад»- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.07.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

судді Галушко Н.А.

Краєвська М.В.