№ 24907918, 21.06.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5013/437/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від позивача: не з'явились від відповідача: ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду Кіровоградської області від 12.09.2011 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 рокуу справі№ 5013/437/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_3простягнення 117 033, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (далі позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення 117 033 грн. заборгованість з орендної плати за період з січня 2010 року по грудень 2010 року.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2011 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2011 року залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при винесенні судових рішень було порушено норми діючого законодавства.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

01.12.2009 року між сторонами у справі (позивач -орендодавець, відповідач -орендар) укладено договір оренди, предметом якого є частина нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1.

До матеріалів справи (т.1 а.с.146) залучено копію акту прийому -передачі орендованого майна, згідно до якого 01.12.2009 року позивачем передано відповідачу орендоване майно, загальна площа якого складає 78,7 кв.м.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що вартість одного квадратного метру орендованої площі становить 169, 58 грн., що в еквіваленті складає 21.25 дол. США по курсу НБУ, за використання орендного приміщення відповідач сплачує щомісячно позивачу орендну плату в розмірі 13 566 грн.

Орендна плата за поточний календарний місяць перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 5-ти днів, з дня пред'явлення орендодавцем рахунку - фактури для здійснення оплати. Орендодавець надає рахунок для сплати орендної плати до 5-го числа календарного місяця.

У відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.38-40) відповідач зазначає, що дійсно на його адресу надійшла претензія з доданими рахунками за оренду нежитлового приміщення за період: з січня 2010 року по грудень 2010 року.

Оскільки, відповідач отримав рахунки - фактури позивача у нього виник обов'язок щодо сплати орендних платежів.

Арифметичний розрахунок позовних вимог відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача (орендаря) справляється плата, розмір, якої встановлюється договором найму (оренди).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів того, що відповідачем сплачені орендні платежі, у розмірі встановленому Договором суду не надано.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що постановленні у справі судові рішення відповідають нормам діючого законодавства, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 5013/437/11 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек