№ 2363434, 17.06.2008, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2008 Справа №3/184

м. Полтава

По позову Фермерського господарства „Лаванда”: юр. адреса - 39600, с. Вишняки Козельщинського району Полтавської області

адреса для листування –39600, м. Кременчук, пров. Поштовий, 2 кв. 82

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, 39600, м. Кременчук, вул. Жовтнева, 43

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Козельщинська районна державна адміністрація, 39100, смт. Козельщина, Полтавська область, вул. Леніна, 5

2. Василівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, 39100, с. Василівка Козельщинського району Полтавської області

3. Відділ земельних ресурсів у Козельщинському районі Полтавської області, 39100, смт. Козельщина, вул. Партизанська, 10

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КОДП від 27.06.2007р. №0000172301/0

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Секретар судового засідання Костандян Оксана Василівна

Представники:

від позивача - Вигодський С. В. ( див. журнал судового засідання)

від відповідача –Спірна Н.В. ( див. журнал судового засідання)

Суть спору: Розглядається адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КОДП від 27.06.2007р. №0000172301/0, за яким Фермерському господарству „Лаванда” визначено суму податкового зобов'язання за платежем : орендна плата за землю в загальній сумі 32 851,13 грн., в тому числі 21 900,75 грн. основний платіж та 10 950,38 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає за мотивам заперечення № 29119/10 від 09.10.2007 р., доповнень заперечень від 12.12.2007р. №3054 та додаткових заперечень до позову від 18.02.2008р. №3854/10, посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в :

За результатами виїзної планової перевірки фермерського господарства «Лаванда»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2006р. складено акт від 18.06.2007р. №368/23-120/21052277, за яким Кременчуцька ОДПІ констатувала несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю за травень-грудень 2006 року із затримкою більш ніж 90 днів.

Результатом цього висновку стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю в загальній сумі 31 851,13грн., в тому числі 21 900,75грн. основний платіж та 10 950,38грн. штрафна санкція у розмірі 50%, відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111 (із змінами і доповненнями).

Не погоджуючись з даними висновками, позивач звернувся до суду, мотиви обґрунтувань якого мають право на увагу з огляду на наступне:

Позивач та третя особа -1 мають між собою підписані ними письмові договори оренди землі: (1) від 29.12.2004р. б/н строком на п'ять років щодо земельної ділянки 241,8 га ріллі земель запасу із орендною платою 20,00грн. за га на рік; (2) від 10.04.2006р. №54 строком на п'ять років щодо земельної ділянки 243,93 га, в тому числі, рілля - 243,12га, сінокосів -0,81га із орендною платою 144,00грн. за 1 га ріллі та 43,00грн. за 1га сінокосів і, складає загалом 35 0 44,11грн. на рік.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ (в редакції, що діяла протягом календарного 2006року), істотними умовами договору є, зокрема, об'єкт оренди, умови і строк передачі (повернення) земельної ділянки, а також невід'ємними частинами договору являються: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідачем та третіми особами не надано належних і допустимих доказів безпосередньої передачі земельних ділянок в оренду позивачеві.

Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р., частини 1 ст. 210 ЦК України договір оренди земельної ділянки набирає чинності (вважається вчиненим) після його державної реєстрації.

Жоден із підписаних між позивачем та третьою особою-1 договорів оренди земельних ділянок у встановлені законом строки та порядку не зареєстровані, а тому вони не набрали чинності і, з погляду на ст. 216 ЦК України, такі правочини є недійсними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Судом встановлено, що позивач за відсутності належним чином укладених угод фактично користувався земельною ділянкою, визначеною як у договорах підписаних із третьою особою-1 від 29.12.2004р. та від 10.04. 2006р. площею 243,93 га, в тому числі, рілля - 243,12га, сінокосів - 0,81га, що підтверджується його розрахунками, поданими до органу ДПС (знаходяться в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що зазначені договори оренди землі не набрали чинності суд керується приписами Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ та Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки; власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із ч.4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"'.

У позивача не виникло орендних відносин та права користування земельною ділянкою, але виходячи із факту користування землею виникли правовідносини зі сплати плати за землю на умовах і в порядку, визначених законом.

Відповідно до частинні ст. 6 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-XII, ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

При підписанні договору оренди землі від 29.12.2004р. б/н нормативна оцінка землі не проводилась (п.5).

Згідно із п.5 договору оренди землі від 10.04.2006р. №54 зазначена нормативна оцінка спірної земельної ділянки 2 335 984,05грн., то загальна річна орендна плата, що підлягала б сплаті позивачем на підставі Закону №2535 за ставкою 0,1% складає 2 335,98грн.

Позивач заперечував проти вищезазначеної суми нормативної оцінки землі та на підтвердження своїх доводів надав копію технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок наданих в оренду гр. Бондарю Івану Миколайовичу для ведення фермерського господарства на території Васильківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (№3-4299(г) від 23.08.2007р.), з якої вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 243, 93 га складає 1 820 755, 66 грн., то фактично загальна річна орендна плата, що підлягає фактичній сплаті позивачем на підставі Закону №2535 за ставкою 0,1% складає 1 820, 76 грн.

Відповідач та треті особи не надали доказів проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок станом на 10.04.2006р. (до чи після підписання договору №54).

Позивачем за спірний період –2006 рік, своєчасно і в строки, встановлені ст. 17 Закону №2535, здійснено платежі з плати за землю в 3 506, 03 грн. або 0, 19% від нормативної грошової оцінки землі, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, ФГ „Лаванда” не мало за спірний період будь-якої заборгованості з плати за землю, а у КОДПІ не було законних підстав:

(1) використовувати цифрові дані договору оренди землі №54 як правочину, який в силу закону ( ст. 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі») не є вчиненим, оскільки не пройшов державної реєстрації

(2) та приймати спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування орендної плати за землю як і застосовувати санкції за ним.

За викладеного вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись, ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163, п.6 розд. УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України , суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.06.2007р. №0000172301/0, за яким Фермерському господарству „Лаванда” с. Вишняки Козельщинського району Полтавської області визначено податкове зобов’язання зі сплати орендної плати за землю в загальній сумі 31 851, 13 грн., в т.ч. основний платіж –21 900, 75 грн. та штрафна (фінансова) санкція –10 950, 38 грн.

3. Копію цієї постанови надіслати сторонам та третім особам за адресами, вказаними у її вступній частині.

СУДДЯ Г.І. БУНЯКІНА

Примітка:

1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.