Справа №2-770/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2011 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а у разі продовження навчання -до 23-х років.
Свої вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем проживала у фактичних шлюбних відносинах, від якого у них є донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не дбає про матеріальне становище дитини, зароблені кошти витрачає на власні потреби. Вона змушена самостійно забезпечувати дитину усім необхідним, однак її коштів на все не вистачає.
В судове засіданні позивачка подала заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в засідання не з'явився, до суду надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просить справу розглянути за його відсутності, позов визнає в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечує.
Дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє з наступних підстав.
З копії актового запису про народження №18 від 13.08.2007 року (а.с. 6) вбачається, що батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач -ОСОБА_2.
Згідно довідки №2275 від 13.09.2011 року виданої виконкомом Селецької сільської ради (а.с.9) дитина ОСОБА_3, 2007 року народження перебуває на утриманні ОСОБА_1.
Беручи до уваги те, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти.
Керуючись ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України ст.ст.10, 60, 212, 215, 224-228,292, 294, 367 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, 1985 року народження, уродженця та жителя с. Селець Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_1, 1973 року народження аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.10.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, а у разі продовження нею навчання -до 23-х років
На підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито" звільнити позивачку від сплати судового збору в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету р/р 31212259700128, МФО 833017, код ЗКПО 23309415 ГУДКУ в Рівненській області 120,00 грн. (сто двадцять гривень) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Дубровицьким районним судом Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51,00 грн. (п'ятдесят одну гривню).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.
The court decision No. 23618402, Dubrovytsia District Court of Rivne Oblast was adopted on 23.12.2011. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 2-770/11. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: