№ 23112, 26.06.2006, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2006 р. Справа № 6/112

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Кераміка Буковини"

до відповідача Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача: Чорней В.Г. – заступник директора

відповідача: Чебан В.В. – головний державний податковий інспектор, довіреність від 07.06.2006 р. № 10836/10-013 11; Дедик Н.П. – старший державний податковий інспектор, довіреність від 01.06.2006 р. № 10412/10-013,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “Кераміка-Буковина”, м. Чернівці, звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014602320/1, № 0014602320/2 та № 0014602320/3 відповідно від 04.02.2006 р., 02.03.2006 р. та 05.05.2006 р., якими визначена сума зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7472,12 грн. та штрафних санкцій в сумі 14944,24 грн.

Позов мотивується тим що сума штрафних санкцій розрахунком не підтверджена, а доход в сумі 58852 грн. не нараховано та в особовому рахунку директора підприємства Лісовенко В.Г. не відображено.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення відповідачем прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

В грудні 2005 року на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.12.3005 року працівниками Державної інспекції у м. Чернівцях проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання позивачем правильності утримання податку з доходів фізичних осіб за період з 01.08.2004 року по 31.03.2005 року, про що був складений акт від 23.12.2006 року № 4171/23-2/32137541.

Відповідно до акту перевірки та довідки про заборгованість по зарплаті за підписами директора та головного бухгалтера підприємства, протягом вказаного періоду на підставі доданих до відзиву наказів підприємства в кількості 8 штук директору підприємства Лісовенко В. Г. нараховано доплата в сумі 58852 грн., однак в порушення вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. 3 889-ІУ, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7472,12 грн. здійснено не було.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього ж закону встановлено, що якщо податковий дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Оскільки в зазначені строки податок з доходів фізичних осіб сплачений не був, то штраф в сумі 14944,24 грн., тобто в подвійному розмірі від суми зобов'язання, ДПІ у м. Чернівці був нарахований позивачеві відповідно до підпункту 17.1.9 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Скасування позивачем зазначених наказів після проведення перевірки не спростовують обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Крім того, наданий позивачем в ході розгляду справи наказ підприємства від 13.04.2006 року № 20 про скасування наказів, якими директору підприємства Лісовенко В.Г нараховано доплата в сумі 58852 грн., суперечить вимогам статті 22 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, згідно з якою суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та прийняті без будь-яких порушень податкового законодавства.

Тому, відмовляючи у задоволенні позову, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

На підставі та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Паскарь