№ 22343000, 20.03.2012, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а/2570/595/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 08.02.2012 року звернувся з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000032301, № 0000042301 від 20.01.2012 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно знято з бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по податкових деклараціях позивача за жовтень 2009 року та за травень 2011 року в сумі 3681,00 грн. та 20523,00 відповідно. Ніжинською ОДПІ було проведено позапланові перевірки з питань обґрунтованості заявленого до відшкодування ПДВ, за результатами яких складено довідки. Зазначеними довідками було повністю підтверджено правильність формування сум ПДВ, що заявлені до бюджетного відшкодування, однак в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем не було перераховано заявлених сум ПАТ "Ніжинський жиркомбінат", натомість 11.02.2012 року складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, згідно з яким знято суми ПДВ з відшкодування 3681,00 грн. за жовтень 2009 року та 20523,00 за травень 2011 року, через витрату ланцюгів постачання при перевірці надходження ПДВ до бюджету. Відповідно до пп. 7.7.5, 7.7.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 200.12, ст. 200.13 Податкового кодексу, відповідач повинен був протягом десяти календарних днів з моменту проведення планових виїзних перевірок повністю перерахувати кошти по декларації за жовтень 2009 року та травень 2011, а не проводити безпідставну позапланову перевірку, яка суперечить чинному податковому законодавству. Крім того, чинне законодавство і законодавство, яке діяло на момент проведення операцій, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету ще й за продавця, коли такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою, з урахування суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що актом від 11.01.2012 р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань взаємовідносин з ТОВ «Вакко», відображених у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року та взаємовідносин з ТОВ «Меркаба», відображених в декларації за травень 2011 року, встановлено завищення сум бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість за жовтень 2009 р. на 3681,00 грн., за травень 2011 року, на 20523,00 грн. В ході проведення зустрічних звірок зазначених контрагентів позивача було встановлено, що у ТОВ «Вакко» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Меркаба» також була спростована відповідно до акта позапланової невиїзної перевірки від 22.08.201 року № 1077/23-300/35217624, проведеної ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва. Зазначене свідчить про відсутність реальних господарських операцій між сторонами, та договір постачання нафтопродуктів не був спрямований на настання реальних правових наслідків. Підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є реальна їх сплата в звязку із здійсненням реальних господарських операцій. У зв'язку з неможливістю дослідити сплату ПДВ постачальниками товару по ланцюгу, в порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та травень 2011 року. Враховуючи наведене, Ніжинська ОДПІ просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає. що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. ним задекларовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 60890,00 грн.

Довідкою № 1758/23-00373942 від 25.12.2009 р. про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок платника за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувались в період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року зроблено висновки про підтвердження відображеного у декларації за жовтень 2009 року бюджетного відшкодування у сумі 343366,00 грн., неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень місяць 2009 року на суму 259524,00 грн., що повязано з ненадходженням матеріалів зустрічних перевірок щодо постачальників з інших інспекцій.

16.06.2011 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 р., відповідно до якої ним задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 1475677,00 грн.

Довідкою №1011/23-00373942 від 11.08.2011 р. про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок платника за травень 2011 року підтверджено відображене ВАТ "Ніжинський жиркомбінат" у декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування в сумі 1470157,00 грн., неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 5520,00 грн., що повязано з ненадходженням матеріалів зустрічних перевірок щодо постачальників з інших інспекцій.

Актом перевірки від 18.01.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань взаємовідносин з ТОВ «Вакко», відображених у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року та з ТОВ «Меркаба», відображених у декларації з ПДВ за травень 2011 року було зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2009 року на суму 3681,00 грн. та у травні 2011 року на 20523,00 грн.

Відповідно до акту дані завищення відбулись у звязку з неможливістю дослідити сплату податку на додану вартість постачальниками товару по ланцюгу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032301 та № 0000042301 від 20.01.2012 року.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пунктами 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно із п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10, 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

В судове засідання представником позивача було надано первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ «Меркаба»: товарно-транспортну накладну від 05.05.2011 року, договір-розрахунок 3281 від 06.05.2011 року, видаткову накладну № РН-0000038 від 06.05.2011 року, податкову накладну № 3 від 06.05.2011 року, платіжне доручення № 1008 від 06.05.2011 року, акт звірки операцій з партнером підприємства за період з 5 по 5 2011 року; по взаємовідносинах з ТОВ «Вакко»: накладну № 41 від 19.10.2009 року, договір-розрахунок № 440 від 19.10.2009 року, видаткову накладну № 3865 від 21.10.2009 року, податкову накладну № 3865 від 21.10.2009 року, платіжні доручення № 2431 від 09.11.2009 року, № 2411 від 30.10.2009 року, акт звірки операцій з партнером підприємства за період з 10 по 12 2009 року також лист ФГ «Деметра», яке поставило до ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» насіння соняшнику по накладній № 41 та зазначає, що це насіння є власністю ТОВ «Вакко».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення витрат за договором на поставку паливно-мастильних матеріалів № 19 від 01.07.2010 року до валових витрат та включення до складу податного кредиту сум податку на додану вартість необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «Меркаба», ТОВ «Вакко».

Із положень норм Податкового кодексу та Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України та Закон України «Про податок на додану вартість» визначає податкові накладні. Отже, надані в судове засідання представником позивача податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування, яка визначається як різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту платника податку.

Крім того, за виникненням відємного значення, визначеного, виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.200.1 ст. 200 ПК України, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 198.2, 198.6 ПК України при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. “а”п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.4 ст. 200 ПК України щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.7 ст. 200 ПК України щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Твердження податкового органу, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідвердження зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання сплати податку та непідтвердженням відомостей про юридичну особу не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначений п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" с. 198, 200 ПК України, платник податків зобовязаний дотримуватися вимог Закону і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Вищенаведене свідчить, що позивачем не було вчинено порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, що могли бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки норми Закону України “Про податок на додану вартість” не ставлять таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Крім того, податковим законодавством України на покупця товару, який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та виконання обовязку щодо сплати податку.

Враховуючи те, що позивачем у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України було заявлено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000032301 та № 0000042301 від 20.01.2012 року підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000032301 та № 0000042301 від 20.01.2012 року.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддяпідпис О.В. Кашпур