№ 2194006, 08.07.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

08 липня 2008 р.                                                                                     Справа № 2-а-4362/08

                                                                                                     м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Серебрякова І.О., Бабійчук О.А., представники за довіреностями

відповідача :   Гуменюк О.Й., Шахбанова І.В., Жуковаська Н.Ю., представники за довіреностями

розглянувши матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці 

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

 Заявлено позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Вінниці від 06.02.2008 року №0001912310/1, від 06.02.2008 року №0001922310/1, від 26.11.2007 року №0001221722/0.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року, про що складений акт перевірки №2039/2310/03338649 від 13.11.2007 року.

26.11.2007 року відповідач на підставі даного акту прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001912310/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 161922 грн. та штрафну санкцію в сумі 597294 грн.;

- №0001922310/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 10353 грн. та штрафну санкцію в сумі 17510 грн.;

- №0001221722/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 387 грн. та штрафну санкцію в сумі 774 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав відповідачу скаргу. Рішенням від 06.02.2008 року відповідач залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 26.11.2007 року №0001221722/0, частково скасував податкове повідомлення-рішення від 26.11.2007 року №0001922310/0 в частині 200 грн. штрафної санкції, прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 року №0001922310/1, збільшив на 2222 грн. податкове зобов’язання з податку на прибуток і прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 року №0001912310.

Позивач подав повторну скаргу до ДПА у Вінницькій області, проте рішенням від 05.03.2008 року №07-15-336 скаргу позивача залишено без розгляду, в зв’язку з пропуском 10-денного терміну для подання скарги.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

В пункті 3.1.1 акту перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки не було збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості в розмірі 4173088 грн. в першому кварталі 2006 року. Позивач вважає, що при прийнятті рішення відповідач не врахував норми п.22.31 цього Закону і норми Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Крім того, зазначив, що господарським судом Вінницької області відносно позивача ухвалою від 09.11.2005 року по справі №10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого забороняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

В пункті 3.1.2 акту зроблений висновок про порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств”в зв’язку з тим, що позивач не здійснив компенсації вартості товарів, які він отримав, та не мав підстав для включення вартості цих товарів до складу валових витрат за 4 квартал 2005 року на суму 418100 грн. Позивач вважає, що він правомірно включив до складу валових витрат вартість цих товарів згідно вимог п.11.2 ст.11 цього Закону по першій з подій, а положення п.5.1 ст.5 Закону не зобов’язують його коригувати валові витрати в разі несплати вартості товару в межах терміну позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб вважає протиправним, в зв’язку з винесенням зазначеної вище ухвали господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року по справі №10/176-05 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Також, позивач вважає, що ним не був пропущений строк подання повторної скарги до ДПА у Вінницькій області, оскільки рішення про розгляд первинної скарги ним було отримано 11.02.2008 року, а не 07.02.2008 року, як вважає ДПА у Вінницькій області, а скаргу подано 19.02.2008 року, тобто в межах встановленого терміну.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив і просив у позові відмовити повністю, мотивуючи це наступним.

За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки він не збільшив валовий дохід на суму непогашеної заборгованості на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про стягнення такої заборгованості.

Також встановлено порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону, оскільки до валових витрат віднесено вартість товарів, за придбання яких не здійснено будь-якої компенсації і дана заборгованість була списана за рішенням суду в зв’язку з закінченням строку позовної давності.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 10353 грн. та несплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 387 грн., що не заперечується позивачем.

Також вважає, що на дані правовідносини не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки правовідносини зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) за період, що є предметом перевірки, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Також вважає, що на ці правовідносини не поширюється дія Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, оскільки норми ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання, реструктуризації заборгованості на умовах, визначених зазначеним Законом. На даний час не розроблено такого механізму, і відповідач не надав доказів списання, реструктуризації заборгованості перед постачальниками природного газу.

А тому відповідач вважає, що рішення податкового органу є правомірними і позов задоволенню не підлягає.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали та просили в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

На підставі направлень на перевірку, відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки  відповідачем складено акт від 13.11.2007 року №2039/2310/3338649. Перевіркою встановлено:

- порушення вимог ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 11, 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в результаті чого завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування за 3 квартали 2005 року в сумі 15915 грн.; заниження податку на прибуток за 2005 рік в сумі 135667 грн.; заниження податку на прибуток за 1 квартал 2006 року в сумі 1042289 грн.; за півріччя 2006 року в сумі 1010475 грн.; за 3 квартали 2006 року в сумі 5179 грн.; за 2006 рік в сумі 26255 грн.;

- порушення вимог п.п. 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 4818773 грн.;

- порушення п.п.4.2.1 ст.4, п.п. 9.7.3 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 387 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.11.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001912310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 161922,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 597294,0 грн.; № 0001922310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 10353,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 17510,0 грн.; № 0001221722/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем по прибутковому податку в сумі 387 грн. та штрафних санкцій в сумі 774 грн.

У порядку апеляційного узгодження нарахованого податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги позивача від 10.12.2007 року № 03/2-26-2091, 06.02.2008 року рішенням відповідача  за №4158/10/25-09/53 частково скасоване податкове повідомлення-рішення №0001922310/0 від 26.11.2007 року в частині 200 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість; скасовано податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток та видано нове податкове повідомлення-рішення №0001912310/1 від 06.02.2008 року, яким збільшено на суму 2222,0 грн. податкове зобов’язання застосованої штрафної санкції визначеної у податковому повідомленні-рішенні №0001912310/0 від 26.11.2007 року; залишено без змін податкове повідомлення-рішення по податку з доходів з фізичних осіб №0001221722/0 від 26.11.2007 року.

19.02.2008 року позивачем подано до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області скаргу за №07-15-336 на податкові повідомлення-рішення №0001221722/0 від 26.11.2007 року, №0001922310/1 від 06.02.2008 року, №0001912310/1 від 06.02.2008 року. Рішенням ДПА у Вінницькій області за №2333/10/25-009 від 05.03.2008 року скаргу позивача залишено без розгляду у зв’язку з порушенням позивачем законодавчо встановленого 10-денного строку подання скарги на податкові повідомлення-рішення відповідача, після отримання рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так, позивач зазначає, що оскільки ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року порушено провадження у справі №10/176-05 про банкрутство позивача, зазначеною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то відповідно до ч.4 ст.12 Закону України  “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом”, то протягом дії мораторію до позивача не повинна нараховуватись неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів, обов’язкових платежів. Оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем під час дії мораторію, а тому останні є протиправними з огляду на вищезазначене.

Проте, з  даним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків  і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) стосуються вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином ці положення слід застосовувати у контексті ст.1 вищевказаного Закону, де наведене саме визначення мораторію. Аналіз змісту вищезазначених норм права  свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо  сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів, виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

А тому застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0001221722/0 від 26.11.2007 року, №0001922310/1 від 06.02.2008 року, №0001912310/1 від 06.02.2008 року під час дії мораторію є правомірним.

Висновок позивача щодо того, що Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”не передбачено норми, які б зобов’язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), в разі несплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу не приймаються судом до уваги та податкове повідомлення-рішення №0001912310/1 від 06.02.2008 року по податку на прибуток є правомірним, виходячи з наступного.

Так, п.3.1.2 акту перевірки встановлено, що позивач на порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”завищив валові витрати за 4 квартал 2005 року в сумі 418100 грн., а саме: згідно з рішенням Житомирського апеляційного суду від 22.12.2005 року у справі № 4/135-04 не визнана строком позовної давності заборгованість ВАТ “Вінницягаз”в сумі 418100 грн. перед ДК “Газ України”за поставлений природний газ для власних технологічних потреб, отриманий по договору №10/1-133 від 01.10.2001 року. Позивач правомірно включив відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових доходів за 4 квартал 2005 року списану за рішенням Житомирського апеляційного суду заборгованість перед ДК “Газ України”в сумі 418100 грн., однак зменшення валових витрат на вказану суму вартості оприбуткованого природного газу не провів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валові  витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У зв’язку з тим, що позивачем не здійснено компенсацію вартості цих товарів, які він отримав, а тому останній не має підстав для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п.5.1 ст.5 вищевказаного Закону. Таким чином, позивачу правомірно донараховано податок на прибуток в сумі 104525 грн.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п.п.”б”п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку (збору), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 відсотків такої суми та менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Обгрунтування позовних вимог щодо того, що позивач є учасником розрахунків підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств  паливно-енергетичного комплексу”про що свідчить виписка з реєстру підприємств ПЕК № 61 від 28.11.2005 року. Відповідно до п.22.31 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”на період дії процедури погашення заборгованості згідно з Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств  паливно-енергетичного комплексу”для платників податків –учасників розрахунків, визначних цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств  паливно-енергетичного комплексу”. А саме: норми ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств  паливно-енергетичного комплексу”. 

Крім того, позивачем не надано доказів щодо списання (розстрочення, реструктуризацію) кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу. Кредиторська заборгованість за спожитий природний газ обліковується по бухгалтерському обліку на рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками”. А тому, податкове повідомлення-рішення №0001912310/1 від 06.02.2008 року відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом також не беруться до уваги вимоги позивача щодо протиправності  податкових повідомлень-рішень №0001221722/0 від 26.11.2007 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб та №0001922310/1 від 06.02.2008 року по податку на додану вартість з тих підстав, що відносно позивача порушено провадження у справі про визнання його банкрутом та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Так, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і  не припиняє заходів спрямованих на їх забезпечення. Визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб в податкових повідомленнях-рішеннях №0001221722/0 від 26.11.2007 року та №0001922310/1 від 06.02.2008 року відповідачем проведено відповідно до вимог чинного законодавства, розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. А тому, як встановлено судом,  дані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та відповідно та скасування  задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0001221722/0 від 26.11.2007 року, №0001922310/1 від 06.02.2008 року, №0001912310/1 від 06.02.2008 року є правомірними, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Оскільки позивачу у задоволенні адміністративного позову відмовлено, а тому є підстави для скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 06.06.2008 року.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 118, 158, 159, 161, 163, 167, 186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001912310/1, № 0001922310/1 від 06.02.2008 року, № 0001221722/0 від 26.11.2007  року, - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані  ухвалою суду від 06.06.2008 року.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  14.07.08 

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна