Court ruling № 21702924, 28.12.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-2380/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007

у справі № 3/79-816

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехпрод»

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001191500/15 від 09.06.2006. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. витрат зі сплати державного мита.

ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 35770,01 грн., в тому числі 23846,67 грн. основного платежу та 11923,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 31.05.2006 № 315/15/31973756, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР. Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не мав права на включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2286,67 грн. у грудні 2004 року та в сумі 21560 грн. у грудні 2005 року на підставі податкових накладних, виданих ПП «Багро»та ПП «Транстехмаш»відповідно, оскільки зустрічну перевірку ПП «Багро»провести неможливо через пошкодження документів пожежею 13.10.2005 та невідновлення втрачених документів, а також оскільки ПП «Транстехмаш»не перерахувало коштів своїм контрагентам за зерно кукурудзи, що у подальшому реалізовано позивачеві, що свідчить про відсутність зерна у ПП «Транстехмаш»для реалізації позивачу.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення був регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено доказів, які б підтверджували факт відсутності реальності здійснених позивачем господарських операцій з придбання товарів (послуг), не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних особами, що були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Несплата постачальником товару (робіт, послуг) податкових зобовязань та порушення ним певних вимог податкового та іншого законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового та іншого законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло