Decision № 21548077, 17.02.2012, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.12р.Справа № 10/5005/14207/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" ( м. Дніпропетровськ )

до Дніпропетровської міської ради ( м. Дніпропетровськ )

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.07.2003 року

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1., дов. від 23.12.2011р. № 7/11-2521

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 18.07.2003р., укладений між сторонами, посвідчений 18.07.2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3201.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що спірний Договір оренди земельної ділянки укладено без достатньої правової підстави, необхідної для укладення такого виду договорів, у зв'язку з тим, що Рішення Дніпропетровської міської ради від 07 серпня 2002 року, яке визначено в договорі як підстава для передачі земельної ділянки в оренди, втратило чинність з 06 вересня 2002 року.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №10/5005/14207/2011 передано на розгляд судді Ліпинському О.В.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності щодо зазначених вимог.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

В судовому засіданні 17.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2002 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 137/3 "Про передачу земельних ділянок по вул. Сухий Острів, 3 в оренду Акціонерному товариству "Дніпроважмаш", код ЄДРПОУ 00168076, по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії".

18.07.2003 року між Позивачем (Орендарем) та Відповідачем (Орендодавцем) укладено Договір оренди земельної ділянки № 3201 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0, 1709 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий Острів, 3, для фактичного розміщення хімічної лабораторії, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81361002.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що спірний Договір оренди земельної ділянки укладено без достатньої правової підстави, необхідної для укладення такого виду договорів, у зв'язку з тим, що Рішення Дніпропетровської міської ради від 07 серпня 2002 року, яке визначено в договорі як підстава для передачі земельної ділянки в оренди, втратило чинність з 06 вересня 2002 року.

Відповідно до п. 4.1.1 п. 4 Рішення Дніпропетровської міської ради № 137/3 від 07.02.2002 року, АТ "Дніпроважмаш" було зобовязано протягом тридцяти днів з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договори оренди земельних ділянок, що передаються відповідно до п. 2 цього рішення та звернутися до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів для забезпечення державної реєстрації нотаріально посвідчених договорів оренди земельних ділянок".

Пунктом 5 Рішення встановлено, що невиконання вимог пункту 4.1.1 цього рішення тягне за собою втрату чинності рішення в цілому.

Органом місцевого самоврядування встановлено строк для укладення договорів оренди земельних ділянок, в тому числі і договору оренди земельної ділянки площею 0,1709 га, а саме тридцять календарних днів з моменту прийняття рішення, тобто включно до 06.09.2002 року.

Спірний договір оренди земельної ділянки було укладено сторонами лише 18.07.2003 року, тобто з порушенням строків встановлених п. 4.1.1 Рішення, в звязку з чим, Позивача вважає, що зазначене рішення втратило чинність, що відповідно є підставою для визнання договору оренди недійсним, як такого, що укладений без достатньої правової підстави для укладення договорів даного виду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, Відповідач посилається на пропуск строку позовної давності щодо зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вище встановлено судом, спірний договір оренди був укладений сторонами 18.07.2003, а отже, перебіг строку позовної давності, в межах якого Позивач мав звернутися до суду з вимогою про визнання цього правочину недійсним, розпочався 19.07.2003 року, та відповідно закінчився 20.07.2006 року.

Даний позов предявлено до суду 24.10.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що Відповідачем у справі до прийняття рішення заявлено про застосування позовної давності, суд убачає підстави для відмови в задоволенні позову.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановленою, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не наведено суду обґрунтованих підстав, із яких можна дійти висновку щодо поважності причини пропуску ним строку позовної давності для предявлення позову про визнання недійсним договору оренди від 19.07.2003 року, в звязку з чим, порушене право захисту не підлягає.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

СуддяО.В. Ліпинський Повне рішення складено 22.02.2012