№ 21082575, 19.04.2011, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

19 квітня 2011 року 11:30 год.№ 2а-395/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивачаГорун Н.М., відповідача Блажко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Фішка" (даліТОВ "ТА "Фішка") до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва (даліДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року №0006022304,

в с т а н о в и в:

У січні 2011 року ТОВ "ТА "Фішка" звернулося до суду з позовом, у якому, з ураху-ванням усунення недоліків позовної заяви, просить скасувати рішення ДПІ 10 грудня 2010 року №0006022304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн. за порушення ст. 152 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон №481/95).

Позов обґрунтовано відсутністю у ДПІ, на момент прийняття оскаржуваного рішення, законних повноважень щодо накладення на суб'єктів господарювання штрафних (фінансо-вих) санкцій за порушення вимог ст. 152 Закону №481/95. Крім того, зазначено про неісну-ючий акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, порушення відпові-дачем строків надіслання рішення, а також відсутністю підстав для проведення перевірки.

Відповідач надав письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позо-ву, посилаючись на те, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є відповідний акт перевірки, водночас абзацом 6 п. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 111 Закону України від 4грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон №509-ХІІ), Указом Президента України від 11 липня 2001 року №510/2001 та постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 передбачено повноваження органів державної податкової служби на проведення перевірок дотримання суб'єктами господа-рювання вимог Закону №481/95 та накладення відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові. Стверджувала про відсутність у ДПІ передбачених законом повноважень для накладення штрафу. Зазначила, що дійсно, необхідної таблички на момент перевірки не було, але після проведення перевірки вона знаходиться у відведеному місці.

Представник відповідача не визнала позов, посилаючись на зафіксоване у акті пере-вірки порушення, та доводи, викладені у письмових запереченнях, однак конкретної норми закону, яка передбачала б право ДПІ накладати спірний штраф, не вказала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2010 року з 14:20 год. по 15:25 год. співробітни-ками Державної податкової адміністрації у м.Києві на підставі направлення від 16 листопада 2010 року №1857 проведено планову перевірку господарської одиниці Туристичної аген-ції, що знаходиться за адресою: м.Києва, вул. Вишняківська, 9-б, суб'єкта господарювання ТОВ "ТА "Фішка" на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 25 листопада 2010 року бланк №006518 (а.с. 6, 7, 47-50).

Даний акт зареєстровано 26 листопада 2010 року №1672/26/00/23/35261482 (в подат-ковому органі за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання) і 29 листопада 2010 року №771/26/51/23/35261482 (в податковому органі за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання).

Згідно із актом від 25 листопада 2010 року перевіркою встановлено порушення ст. 152 Закону №481/95, яке полягало у тому, що у місці, де куріння заборонено відсутня наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", а у спеціально відведеному для куріння місці не розміщена наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!"

Заперечень до акта перевірки не було. Відсутність необхідних табличок на час прове-дення перевірки не заперечується представником позивача.

На підставі цього акта перевірки та згідно із абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95 відпо-відачем прийнято рішення від 10 грудня 2010 року №0006022304 (а.с. 8, 51), яким до пози-вача за порушення ст.152 Закону №481/95 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за необладнання спеціально відведених місць для куріння та нерозмі-щення наочної інформації.

Як вбачається, в оскаржуваному рішенні відповідачем зроблено посилання на дату і номер реєстрації акта перевірки в податковому органі за місцем за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 29 листопада 2010 року №771/26/51/23/35261482.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються правомірності застосування відпо-відачем фінансових санкцій до позивача за порушення ст. 152 Закону №481/95.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом №481/95.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 152 Закону №481/95 заборонено, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у закладах громадського харчування.

Цією ж статтею встановлено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", а у місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону №481/95 у разі за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст. 152 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу 3400 грн.

Частиною 4 ст. 17 Закону №481/95 у редакції, яка була чинною на момент прийняття відповідачем рішення 10 грудня 2010 року, встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною 2 цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

На момент винесення оскаржуваного рішення, статус Державної податкової служби в Україні, її функції і правові основи діяльності визначено Законом України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон №509-ХІІ) та Законом №481/95.

З аналізу положень Закону №509-ХІІ вбачається, що на Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в містах з районним поділом покладено виконання такої функції, як застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п. 1 ч. 1 ст. 8, ст. 9 вказаного Закону).

Разом із тим, у відповідності із положеннями п. 4 ст. 10 Закону №509-ХІІ до функцій державних податкових інспекцій у районах у містах віднесено здійснення відповідного контролю з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення відповідним органам.

Проте, ні вказаними Законами, ні іншими законодавчими актами не було встановлено повноваження саме державних податкових інспекцій у районах у міста на прийняття рішення на підставі ст. 17 Законом №481/95, а в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи дер-жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Аналогічні приписи містить п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передба-чених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвер-дженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790.

З цього приводу суд зазначає, що Державною податковою адміністрацією України у листі від 1 лютого 2008 року № 10-3118/386 зверталася увага нижчестоящих податкових органів на аналогічний висновок, зроблений на основі судової практики.

Підпунктом 5 п. 24 розділу І Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" визначений у ч. 4 ст. 17 Закону №481/95 перелік органів, які уповноважені приймати рішення про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 цього Закону, доповнено органами державної податкової служби.

Однак, дане положення набирає чинність з дня набрання чинності Податковим кодек-сом України, що визначено у розділі ІІ Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податко-вого кодексу України", тобто згідно із п. 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року.

Отже, державні податкові інспекції у районах у містах вправі застосовувати до суб'єк-тів господарювання фінансові санкції, передбачені ч. 2 ст. 17 Законом №481/95, лише з 1січня 2011 року.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято ДПІ у Дарницькому районі м.Києва 10 грудня 2010 року до набрання чинності відповідними змінами до спеці-ального Закону №481/95, тобто поза межами встановленої Конституцією та законами Украї-ни компетенцією, зазначене адміністративне нарахування є протиправним, а рішення ДПІ від 10грудня 2010 року №0006022304 підлягає безумовному скасуванню.

Оцінюючи інші доводи позивача, суд зазначає наступне. Посилання позивача на неіснуючий акт перевірки не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи. Водночас зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні дати і номеру акта перевірки згідно його реєстрації в податковому органі за місцем за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання не є підставою для скасування рішення. Стверджуване позивачем порушення термінів надсилання рішення про застосування фінансових санкцій не стосується предмету справи і не є підставою для скасування самого рішення, оскільки такі дії не стосу-ються законності і обґрунтованості цього рішення, а вимоги про визнання дій протиправ-ними не заявлялися. Твердження про відсутність підстав для проведення перевірки суд від-хиляє, оскільки у такому разі позивач мав можливість скористатися своїм правом і не допус-тити перевіряючих до перевірки, чого ним зроблено не було, що свідчить про згоду на проведення перевірки.

Твердження відповідача про те, що органи державної податкової служби вправі прово-дити перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог Закону №481/95, судом відхиляються, оскільки відповідна компетенція податкових органів не заперечується позива-чем і не є предметом спору. Однак відповідачем не доведено правомірність прийняття саме оскаржуваного рішення про застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, водночас узагальнюючі, безвідносні до ДПІ і неконкретні посилання відповідача на норми законодавчих та підзаконних актів не є належною аргументацією.

З огляду на викладені факти і мотиви, враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також критерії оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, визначені ст. 2 КАС, зважаючи на те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року №0006022304, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства "Фишка".

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Ки-єва від 10 грудня 2010 року №0006022304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3.Присудити на користь Приватного підприємства "Фишка" судовий збір (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко