№ 20005902, 20.12.2011, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" грудня 2011 р. Справа № 5008/1070/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області

на постановувід 25.10.2011р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№5008/1070/2011 господарського суду Закарпатської області

за позовомПАТ "Закарпаттяобленерго"

доУправління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області

проспонукання укласти договір

за участю представників:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.09.2011 (суддя В. Тисянчин), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 (судді Т. Бонк, С. Бойко, М. Желік) провадження у справі припинено за заявою позивача у зв'язку з відсутністю предмета спору, стягнуто з Управління пенсійного фонду України на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Управління пенсійного фонду України, якою відповідач оскаржує прийняті у справі судові акти в частині стягнення з Управління пенсійного фонду України державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вважає, що судами неправильно застосована ст. 49 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами справи на предмет дотримання попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПАТ "Закарпаттяобленерго" звернулося до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Ужгороді про спонукання до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ12СВ-1244 від 26.11.2010. У позовній заяві ПАТ "Закарпаттяобленерго", звертаючись до положень ст.ст. 638-642 ЦК України, ст.ст. 179-181 ГК України, а також Правил користування електричною енергією, вказало, що на адресу УПФ України у м. Ужгороді направлявся підписаний та скріплений печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ12СВ-1244 від 26.11.2010 для ознайомлення і підписання, проте, станом на момент подання позову, відповідачем договір не повернуто, а також не надано відповіді щодо відмови укласти даний договір.

Після порушення провадження у справі сторони досягли згоди та уклали договір, що підтверджено матеріалами справи, а саме, належно завіреною копією договору про спільне використання технологічних електричних мереж ЗОЕ13СВ-1244 від 22.09.2011. Так як від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з врегулюванням спору, суд задовольнив його з посиланням на п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, поклавши судові витрати на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

При цьому, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Так як судами встановлено, що станом на момент подання позову, відповідачем спірний договір не повернуто, а також не надано відповіді щодо відмови в прийнятті підприємства укласти даний договір, тобто фактично відповідач безпідставно ухилявся від укладення договору, суди обґрунтовано поклали судові витрати на відповідача.

Скаржник не згодний з даними висновками суду, та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку доказам, наявним у справі, що виходить за межі компетенції касаційної інстанції, встановленої ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами з дотриманням вимог процесуального права. Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не приймаються. Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 у справі №5008/1070/2011 –без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун