№ 19985387, 29.11.2011, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 49/138-Б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від заявника ОСОБА_1,

від боржника Коваль Д.І. ліквідатор,

від ДПА у м. Києві ОСОБА_3 (дов. № 244/10-405 від 15.11.2011),

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 19.08.2011

у справі № 49/138-б (суддя Митрохіна А.В.)

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Лоджистік”

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг в розмірі 300000,00 грн. та не знаходиться за місцезнаходженням.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.08.2011 порушив справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Лоджистік” з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 у справі № 49/138-б визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Експрес Лоджистік”; визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес Лоджистік” на суму 300000,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Коваля Дмитра Івановича; зобовязано ліквідатора у пятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінет) Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобовязано ліквідатора надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури протягом двох тижнів з моменту опублікування; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута; зобов'язано ліквідатора у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань постановлено вважати таким, що настав 19.08.2011; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 19.08.2011; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 19.08.2011.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову від 19.08.2011, а провадження у справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Ухвалою від 15.11.2011 розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Таким чином, при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням та безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Абзац шостий статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, на час подання заяви про визнання боржника банкрутом) визначає місцезнаходження юридичної особи як адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (ч.7 ст. 19 Закону).

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.09.2010 (т. 1 а.с. 28-30) ТОВ “Експрес Лоджистік” відсутнє за місцезнаходженням.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ініціюючого кредитора заявлені в сумі 300000,00 грн., оскільки боржник не перерахував вартість отриманих юридичних послуг на підставі укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг № 3/01/2010 від 25.01.2010.

Фактичне надання юридичних послуг заявником підтверджується Актом виконаних робіт від 25.07.2010, який підписаний сторонами договору про надання юридичних послуг № 3/01/2010 від 25.01.2010.

Боржник видав заявнику простий вексель АА 2104970 на суму 300000,00 грн. зі строком платежу до 30.07.2010.

17.08.2010 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, вчинено протест про неоплату векселя АА 2104970 на суму 300000,00 грн.

На підставі протесту векселя про неоплату нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис №1886 якими запропоновано Фізичній особіпідприємцю ОСОБА_1, стягнути кошти з боржника у примусовому порядку.

На примусове виконання виконавчого напису нотаріуса постановою Відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 16.09.2010 відкрито виконавче провадження.

07.02.2011 державним виконавцем Відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову ВП №21426358 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у звязку з неможливістю виконання, оскільки за боржником нерухомого та рухомого майна не зареєстровано та за місцезнаходженням боржника не розшукано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно підпункту 78.1.7 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Враховуючи, що провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва 08.08.2011, а постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 19.08.2011, органи податкової інспекції не позбавлені права провести позапланову документальну перевірку боржника у звязку з порушенням провадження у справі про його банкрутство. Необхідно зазначити, що копії ухвали про порушення провадження у даній справі та постанови про визнання боржника банкрутом надсилались Державній податковій адміністрації у м. Києві. Проте, органом податкової служби не подано до господарського суду будь-яких доказів на підтвердження виконання вимог законодавства в частині призначення позапланової перевірки ТОВ “Експрес Лоджистік” (ст. 78 Податкового кодексу України), а отже здійснення будь-яких дій щодо встановлення можливих кредиторських вимог до боржника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 у справі № 49/138-б без змін.

Матеріали справи № 49/138-б повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді