№ 19775478, 05.09.2011, Chernihiv District Administrative Court

05.09.2011 Справа № 2а/2570/4190/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвійО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/4190/2011

за позовомКомунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»

доНіжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

проскасування податкових повідомленьрішень від03.08.2011 №0002041530 та №0002051530, -

В С Т А Н О В И В :

11.08.2011 позивач (КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства») звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (даліНіжинськаОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомленнярішення від03.08.2011 №0002041530 та №0002051530, якими встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, визначеного пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент вчинення правопорушення), п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України та зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% та 20% від суми за платежем з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що при направленні спірних рішень відповідачем не було враховано того факту, що на підприємстві починаючи з 16.05.2007, ухвалою Господарського суду Чернігівської області було порушено провадження у справі про банкрутство і саме за заявою НіжинськоїОДПІ. Ухвалою цього ж суду від29.05.2007 було запроваджено процедуру санації боржника, а керуючим санацією було призначено директора підприємства Орендаря М.І. Оскільки, згідно п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, а протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), тому позивач вважає, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. У звязку із цим, позивач наголошує, що відносно боржника процедура судової санації завершилася навесні 2011року, що підтверджується копією мирової угоди, яка додається до письмових пояснень.

Тому, позивач вважає, що відповідачем всупереч чинного законодавства, а саме: Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», безпідставно нараховано штраф загальна сума якого становить 60117,59грн., і відповідач не міг не знати, що на підприємстві проходить процедура санації, оскільки саме за його заявою і порушено провадження у справі про банкрутство і з ним же укладена мирова угода.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений, через канцелярію суду надав додаткові пояснення, в тексті яких підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому надав заперечення на позов та додатково зазначив, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В силу п.1.2 ст.1 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент вчинення правопорушення), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп.14.1.156 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

При цьому згідно п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. Вказана правова норма повністю кореспондується із п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

А вже пп.126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно згідно ст.14.1.175 ст.14 цього Кодексу - податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України НіжинськоюОДПІ проведено камеральну перевірку за звітний податковий період: третій квартал2008року, перший квартал2010року КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства», код ЄДРПОУ32009905, а саме по деклараціям з податку на прибуток, про що складено Акт від29.07.2011 №982/15-32009905 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (далі-Акт перевірки) (а.с.6-9) та на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення:

від03.08.2011 №0002041530, яким за затримку на 95календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 267002,45грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% від суми 53400,49грн. за платежем з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності;

від03.08.2011 №0002051530, яким за затримку на 25календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 67171грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% від суми 6717,10грн. за платежем з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності;

за порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент вчинення правопорушення), п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України (а.с.4,5).

Так в Акті перевірки відповідач вказав, що податкові зобовязання, самостійно обчислені КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» і зазначені у поданій підприємством податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року від10.11.2008 №37303 складають 280590,00грн., граничний строк сплати 19.11.2008. Станом на 19.11.2008 на особовому рахунку платника рахувався борг в сумі 134366,29грн. Податкові зобовязання сплачені з порушенням граничних строків сплати , а саме:

24823,16грн. сплачено 27.02.2009, платіжне доручення від27.02.2009 №378 на суму 30000,00грн.

37712,88грн. сплачено 30.03.2009, платіжне доручення від30.03.2009 №548 на суму 40000,00грн.

33248,62грн. сплачено 30.04.2009, платіжне доручення від30.04.2009 №761 на суму 35000,00грн.

33109,80грн. сплачено 29.05.2009, платіжне доручення від29.05.2009 №941 на суму 35000,00грн.

11148,00грн. погашено 19.08.2009 за рахунок зменшення податкових зобовязань по звітній декларації від07.08.2009 №24650 на суму 11148,00грн.

126338,00грн. погашено 19.02.2010 за рахунок зменшення податкових зобовязань по звітній декларації від08.02.2010 №9002989342 на суму 126338,00грн.

Решта суми податкових зобовязань 14209,54грн. розстрочена, відповідно до рішень НіжинськоїОДПІ про розстрочення податкового боргу від30.03.2010 №30 та від15.06.2011 №52. Податкові зобовязання самостійно обчислені КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» і зазначені у поданій підприємством податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року від11.05.2010 №9001619789 складають 67171,00грн., граничний термін сплати 20.05.2010. Податкові зобовязання сплачені з порушенням граничних строків сплати 14.06.2010, платіжне доручення від14.06.2011 №1002 на суму 71124,00грн.

Податкові зобовязання самостійно обчислені КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» і зазначені у поданій підприємством податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік від19.02.2011 №42026 складають 6576,00грн. (основний платіж), граничний термін сплати 19.02.2011. Станом на 19.02.2011 в особовій картці платника рахувалася переплата в сумі 5045,81грн. Решта суми податкових зобовязань сплачені з порушенням граничних строків сплати, а саме: 622,00грн. погашено зменшенням податкових зобовязань по уточнюючому розрахунку від25.05.2011 №9003720633 та 908,19грн. розстрочено 15.06.2011 відповідно до рішення НіжинськоїОДПІ від15.06.2011 №52.

Таким чином за Актом встановлено, що на порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.01.2011 КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток (11020201) по звітним деклараціям від10.11.2008 №37303 та від11.05.2010 №9001619789, від09.02.2011 №42026.

Таким чином досліджуючи правомірність визначення позивачу штрафних санкцій за узгодженими податковими зобовязаннями, суд встановив наступне:

Згідно з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від16.05.2007 №9/74б порушено провадження у справі про банкрутство КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується поясненнями представників сторін (копія ухвали в матеріалах справи).

При цьому, 10.06.2011 ухвалою Господарського суду Чернігівської області №9/74б/5б/13б/12б/10б за заявою боржника КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» затверджено мирову угоду від31.05.2011 укладену кредиторами в особі голови комітету кредиторів, боржником в особі керуючого санацією, у звязку з чим провадження у справі припинено.

Таким чином суд враховує, що відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), (даліЗакон №283) - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

А згідно ст.1 Закону України від14.05.1992 №2343 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), стосуються вимог, зобовязань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, зазначені положення ст.12 слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у ст.1 цього Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права та письмових доказів по справі свідчить про те, що на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (від03.08.2011 №0002041530 та від03.08.2011 №0002051530), дію мораторію було припинено, отже були відсутні підстави, що зупиняють виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а отже, не припиняються і заходи, спрямовані на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій, - ґрунтуються на законі.

Таким шляхом суд, з огляду на наведене визнає: якщо дію мораторію було припинено, то за цими зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня).

Дослідивши строки погашення недоїмки по вищевказаних деклараціях, суд встановив, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання податкових зобовязань відбулося 03.08.2011, тобто в період, коли дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не розповсюджувалась. Тому на спростування обґрунтувань позову, суд зазначає, що наведені положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не є такими, що припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

З огляду на викладене, оскільки встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за якими зобов'язання щодо сплати штрафу за встановлені порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання не виконано, а дію мораторію було припинено, тому норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд визнає такими, що не поширюються на зобовязання КП«Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» в цей період.

Враховуючи встановлене, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення скасування податкових повідомленьрішень від03.08.2011 №0002041530 та №0002051530 винесені у відповідності до чинного законодавства і немає правових підстав для їх скасування. Дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги - є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк