Decision № 1908756, 29.07.2008, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2008

Справа №2-22/7056.2-2008

Позивач - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» - звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства «Кримські генеруючи системи» про стягнення 498460,50 грн. , у тому числі 484135,67 грн. основного богу, 3097,30 грн. - інфляційних втрат, 10222,55 грн. пені та 1004,98 грн. - 3/% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на підставі п. 1.1 нового статуту позивача та Державним підприємством «Кримські генеруючи системи» був укладений договір № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації. На підставі зазначеного договору відповідачем споживалась вода та скидалися стоки. Однак відповідач не виконав належним чином обов'язки за даним договором щодо оплати отриманих послуг, внаслідок чого за відповідачем склалася заборгованість в сумі 498460,55 грн. яка відповідачем погашена не була, що стало підставою для звернення позивача у суд.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 05.08.2008 р. пояснив, що проти об’ємів одержавної від позивача холодної води та послуг з водовідведення він не заперечує, однак надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому пояснив, що з вимогами, викладеними у позовній заяві, він не згоден, оскільки споживачами водопостачання та водовідведення у селищі ГРЕС є населення, яке мешкає у житлових будинках міської ради та суб’єкти господарювання, приєднані до мережі. ДП «Кримські генеруючи системи» водні ресурси взагалі не споживає, водопостачання необхідне для населення селища. Договір № 141 від 01.11.2006 р. містить елементи різних договорів –договору з надання послуг та договору комісії, оскільки ДП «Кримські генеруючи системи» після відпуску водних ресурсів Водоканалом передає її третім особам – кінцевим споживача за цінами, встановленими Водоканалом. Після отримання оплати за надані водні ресурси, ДП «Кримські генеруючи системи» перераховує грошові кошти водоканалу, за що має право на винагороду у розмірі 3 %. На думку відповідача, оскільки умовами договору № 141 від 01.11.2006 р. не передбачено його відповідальності за невиконання кінцевими споживачами обов’язків зі сплати отриманих послуг, відповідачем за даним позовом він бути не може, просить у позові відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2008 р., відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку із тим, що у провадженні господарського суду АР Крим знаходиться справа № 2-28/17057-2007 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» до Державного підприємства «Кримські генеруючи системи» про стягнення заборгованості за договором № 141 від 01.11.2006 р. за період з 18.09.2007 р. по 16.11.2007 р на суму 287220,33 грн., для повного і всебічного розгляду якої призначено комплексну техніко-економічну експертизу з питання технічного характеру по виконанню договору від 01.11.2006 р. № 141.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

встановив:

Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Державним підприємством «Кримські генеруючи системи» був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №141 від 01.11.2006 року, на підставі якого відповідачем проводилось споживання води та скидання стоків.

Згідно з п. 14.1 Договору № 141 від 01.11.2006р. даний договір, укладений строком по 01.11.2007 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору (тобто з 01.11.2006р.) та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, якщо не припинився строк дії індивідуальних питних норм (розрахунку нормативного водоспоживання) для відповідача і якщо не припинився термін дії паспорту водного господарства.

Отже, за змістом вказаного п. 14.1 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Відповідно до п. 2.2 договору позивач («Водоканал») приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача («Абонента») питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а «Абонент» (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому «Абонент» приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж «Водоканалу» (позивача), через які «Абоненту» проводиться подача води і водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі «Абонента», прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Згідно з підпунктом «а» п. 7.1, п. 7.2 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача встановлені водоміри згідно додатку, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

Розрахунки за воду здійснюються, згідно з тарифом, у розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу, згідно п. 1.10 Правил, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються, згідно з чинним законодавством України, без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил.

Відповідач з тарифами згодний, проти тарифів не заперечував. Нарахування за надані послуги проводилось відповідно до встановлених тарифів.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення та водопостачання за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки № 141 від 17.04.2008 р. на суму 238253,87 грн. та № 141 від 21.05.2008 р. на суму 245881,80 грн.

На вищевказаних рахунках стоїть підпис з боку абонента (відповідача) про згоду з сумами спожитих послуг та їх обсягом. Зазначені рахунки отримані відповідачем в день їх виписки, що підтверджується відмітками відповідача на даних рахунках про їх отримання у зазначенні дати.

Також на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення складені акти від 15.1.2008р., від 18.2.2008р., від 17.3.2008р., в яких вказано показання водолічільників, якими зафіксовано факт отримання відповідачем послуг.

Згідно п. 4.2.1 договору № 141 від 01.11.2006 р. в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до цього договору встановлено, що оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок водоканалу в розмірі 35% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься «Абонентом» до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання «Абонентом» виставленого «Водоканалом» рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавались послуги за даним договором.

Однак, відповідачем оплата за вказаним договором та виставленими рахунками належним чином не проводилась.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Зобов’язання припиняється, зокрема, виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Посилання відповідача у відзиві на те, що, на його думку, зазначений договір № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання та водовідведення є змішаним та містить елементи договору комісії, а тому відповідач не може нести відповідальність за невиконання умов договору (своєчасну оплату) третіми особами (населення селища ГРЕС), а також, що фактично безпосередніми споживачами послуг водопостачання та водовідведення за вказаним договором є населення селищу ГРЕС є неспроможними та не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів (угод) від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору №141 від 01.11.2006 не мають ознак правовідносин комісії, а саме: 1) договір не містить положень про те, що відповідач зобов’язаний укладати договори із споживачами від свого імені, але за дорученням, в інтересах та за рахунок позивача (статті 1011 ЦК України); 2) в договорі відсутні вказівки щодо умов, на яких відповідач повинен укладати угоди з споживачам води та послуг з водовідведення (статті 1012 ЦК України); 2) розмір комісійної винагороди не визначений (статті 1013 ЦК України); 3) звіт комісіонера про виконання доручення не надавався (статті 1022 ЦК України).

В договорі № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію не міститься жодної умови відносно того, що Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» дає Державному підприємству «Кримські генеруючі системи» будь-яке доручення на укладення правочинів (угод) з третіми особами за рахунок Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя». Отже відсутні істотні умови договору комісії, передбачені законом. Навпаки, предмет вказаного договору на водопостачання та водовідведення (п. 2.2), як зазначено вище, передбачає, що одна сторона – Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» («Водоканал») приймає на себе зобов'язання забезпечувати другу сторону - Державне підприємство «Кримські генеруючи системи» («Абонента») питною холодною водою і проводити водовідведення, а відповідач (абонент) приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Також згідно до протоколу узгодження розбіжностей, підписаного сторонами, була відхилена редакція п. 6.5.9 відповідача щодо перерахування саме комісійної винагороди в розмірі 3% від перерахованої суми за збирання грошових коштів і підписана узгоджена редакція п. 6.5.9. Згідно узгодженої сторонами редакції п. 6.5.9 закріплено, що в разі перерахування відповідачем грошових коштів в якості оплати за цим договором у розмірі 50 000 грн. на місяць, позивач виплачує відповідачу 3 % від фактично отриманої суми на свій поточний рахунок. Але в узгодженій сторонами редакції п. 6.5.9 договору не передбачено того, що позивач дає відповідачу будь-яке доручення на укладення будь-яких правочинів від свого імені за рахунок позивача. Отже розцінювати цю умову (погоджену редакцію п. 6.5.9 договору), як умову договору комісії не можна, оскільки вона передбачених ст. 1016 ЦК України обов'язкових умов договору комісії не містить.

Винагорода за перерахування грошових коштів згідно п. 6.5.9 Договору № 141 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 01.11.2006 р. в узгоджені редакції Протоколу узгодження розбіжностей не є комісійною винагородою і не визначається в якості саме комісійної винагороди в даному договорі.

Таким чином, вищезазначений договір на водопостачання та водовідведення не є договором комісії у розумінні ст. 1011 ЦК України, а є змішаним договором, який одночасно є договором про надання послуг з водовідведення (приймання стоків, їх транспортування, очищення) і договором на постачання ресурсу приєднаними мережами (постачання холодної води певної якості).

Також згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже така умова, як предмет договору є істотною умовою будь якого господарського договору.

Згідно з ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вказано вище, предмет вищевказаного договору на водопостачання та водовідведення (розділ 2) не містить умов щодо доручення водоканалом ДП «Кримські генеруючі системи» укладати які-небудь правочини з третьома особами, а містить умови надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, в вищеназваному договорі на водопостачання та водовідведення немає істотних умов договору комісії, передбачених ст. 1011 ЦК України (дорученння позивача відповідачеві укладати будь-які правочини з третіми особами від імені відповідача та за рахунок позивача), ч. 3 ст. 180 ГК України (немає в предметі договору умов договору комісії), а тому він не є укладеним в якості договору комісії, а тому не є змішаним договором.

Також, як вбачається з матеріалів справи сторонами вищевказаного договору (п. 1.1) на водопостачання та водовідведження є виключно дві юридичних особи – суб'єкти господарської діяльності: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя», що є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємство водопроводно-каналізаційного господарства («Водоканал» - позивач у цій справі) і Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» («Абонент» - відповідач у цій справі). Ніяких інших суб'єктів (громадян, населення) в якості сторін цього договору не існує, він такими особами не підписаний.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочини (в тому числі двосторонні правочини - договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.

До того ж, згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже з вищенаведених норм чітко вбачається, що будь-який договір (як в формі єдиного документу, так і укладений шляхом обміну листами) це завжди угода між конкретними сторонами такого договору, яка підписується цими сторонами (два підписи), коли єдиний документ, а також підписується сторонами (два підписи на двох документах –оферта, акцепт), а для юридичних осіб (як господарюючих суб'єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.

Як вказано вище, у договорі на водопостачання та водовідведення № 141 від 01.11.2006 р. немає жодних інших підписів та/або печаток інших осіб, крім підписів та печаток безпосередніх сторін цього договору: позивача і відповідача у цій справі.

Крім того, саме ДП «Кримські генеруючі системи», як юридична особа одержує холодну воду та послуги з водовідведення від КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, холодна вода надходить з водопровідних мереж позивача до водопровідних мереж, які належать позивачу, аналогічно, стічні води надходять з каналізаційних мереж, які належать ДП «Кримські генеруючі системи» до каналізаційних мереж КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя».

Згіно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Проте, відповідач порушує зазначену норму, не виконує належним чином умови вказаного договору, зокрема, по своєчасній сплаті за послуги водопостачання та водовідведення.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу в розмірі 484135,67 грн. за Договором на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 141 від 01.11.2006 р. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 10222,55 грн., яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.п.4.2.1, 11.1.1 договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей остаточний розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення здійснюється відповідачем в триденний строк з моменту отримання рахунку на оплату спожитих послуг. Після спливу зазначеного строку відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Розмір пені в сумі 10222,55 грн., нарахованої позивачем відповідно до вказаних пунктів договору, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3097,30 грн. грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1004,98 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 141 від 01.11.2006 р., тому згідно зі статтею 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 3097,30 грн. грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1004,98 грн.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті справи № 2-28/17057-2008, провадження з якою зупинено у звязку із призначенням судово-технічноєї експертизи, задоволенню не підлягає у звязку із наступним.

На вирішення судово-технічної експертизи, призначеної по справі № 2-22/ 17057-2008 поставлено питання щодо підтвердження технічною схемою постачання води від позивача транзитом (по мережах відповідача) населенню с.ГРЕС.

Правилами користування системами комунального водопостачання то водовідведення в містах та селищах України (затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу україни № 65 від 01.07.1994 р.) встановлено, що водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та доворові водопровідні та канализаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої до них, які перебувають у нього на балансі, водопровідні вводи підприємств, відомчих житлових будинків і житлових будинків громадян, а також прилади та пристрої у них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інши перед приєднанням до вулчиної мережі канализації. Таким чином, згідно із приписами Правил користування системами комунального водопостачання то водовідведення в містах та селищах України водоканал обслуговує лише зовнішні мережі, які перебувають у нього на балансі та до точки розмежування, якою є контрольний колодязь, а абонент отримує послуги, обсяг яких фіксується водолічильником, і повинен своєчасно їх сплачувати.

Позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача саме заборгованості за отримані послуги та холодну воду, які ним отримані у точці розмежування відповідно до умов договору, тому результати експертизи по справі № 2-28/17057-2008 стосовно підтвердження постачання води від позивача транзитом (за мережами відповідача) населенню с.ГРЕС на результати розгляду даної справи не впливають.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.08.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 07.08.2008р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Монтажна, 1, ЄДРПОУ 30909683, п/р 26003301323131 в КРУ «Промінвестбанк», МФО 324430, МФО 324430) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (АР.Крим, м.Сімферополь, вул.Гурзуфська,5, ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 324021,) 484135,67 грн. основного боргу, 3097,30 грн. інфляційних втрат, 10222,55 грн. пені, 3 % річних у сумі 1004,98 грн., а також 4984,60 грн. державного мита та 118 грн. витрт на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.