Decision № 1908755, 29.07.2008, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2008

Справа №2-22/7056.2-2008

29 липня 2008 року Справа №2-22/7056.2-2008

За позовом ВАТ „Крименерго”(95620, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до Феодосійський казенний оптичний завод (98100, м.Феодосія, вул. Московська, 11)

про

за зустрічним позовом

до

про стягнення 85975,43 грн.

Феодосійського казенного оптичного заводу (98100, м.Феодосія, вул. Московська, 11)

ВАТ „Крименерго”(95620, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

визнання додатку №1 до договору № 58 від 27.06.2002р. недійсним

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом):

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом):

Банніков К.В. – представник, дов. у справі

Шагвалієв В.М.– заст.директора, дов. у справі

У січні 2004 р. позивач - ВАТ «Крименерго» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою про стягнення з відповідача –Феодосійського казенного оптичного заводу 85975,43 грн. п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої електроенергії у відповідності зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

28.02.2005 р. від Феодосійського казенного оптичного заводу надійшла зустрічна позовна зава до відповідача – ВАТ «Крименерго» про визнання Додаткової угоди № 1 від 03.12.2003 р. до договору № 58 від 27.06.2002 р., якою передбачається можливість коректування договірних величин споживання електроенергії до рівня фактично спожитої, недійсною.

Рішенням господарського суду АР Крим від 01-10.03.2005 р. позовні вимоги ВАТ «Крименерго» про стягнення з відповідача – Феодосійського казенного оптичного заводу 85975,43 грн. задоволені повністю. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. рішення залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01-10.03.2005 р. у прийнятті зустрічної позовної заяви (позивач - Феодосійський казенний оптичний завод, відповідач – ВАТ «Крименерго» про визнання додатку №1 до договору №58 від 27.06.2002р. недійсним ) відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. ухвалу господарського суду АР Крим від 10.03.2005 р. про відмову у прийнятті позовної заяви скасовано, справу передано для розгляду по суті зустрічної позовної заяви до господарського суду АР Крим.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.09.2007 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р., у задоволенні зустрічного позову Феодосійського казенного оптичного заводу до ВАТ «Крименерго» про визнання недійсним додатку № 1 до договору 3 58 від 29.06.2002 р. недійсним – відмовлено. В касаційному порядку ці процесуальні акти не оскаржувались.

Не погодившись з рішенням Господарського суду АР Крим 01-10.03.2005 р. та Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. Феодосійський казенний оптичний завод звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р. рішення Господарського суду АР Крим від 10.03.2005 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим в частині первісного позову.

У судовому засіданні представник ВАТ «Крименерго» повністю підтримав заявлені за первісним позовом позовні вимоги, представник Феодосійського казенного оптичного заводу проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтоване нарахування п’ятикратної вартості спожитої електричної енергії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд

в с т а н о в и в:

27 червня 2002 року між сторонами по даній справі укладений договір на поставку електричної енергії, відповідально до якого, Закрите акціонерне товариство “Крименерго” постачає Феодосійському казенному оптичному заводу електроенергію в об’ємах, визначених у Додатку №1 до вказаного договору (пункт 1.2 договору), а останній зобов’язується сплачувати спожиту електроенергію у встановленому порядку, а також виконувати інші зобов’язання, передбачені договором. При виконанні вказаного договору сторони зобов’язалися керуватися діючим законодавством України про електроенергетику, Правилами користування електроенергією та умовами договору. 03.12.2003 р. між сторонами підписаний Додаток №1 до договору поставки електроенергії № 58 від 27.06.2002 р.

01.06.2004 р. Закритим акціонерним товариством «Крименерго» у відношенні Феодосійського казенного оптичного заводу за перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії у період з 24.04.2004 р. по 24.05.2004 р. у розмірі 59076 квт/ч складено акт, на підставі якого Феодосійському казенному оптичному заводу виставлено рахунок № 58/1 , згідно з яким за перевищення ліміту споживання електричної енергії підлягає сплаті 55673,28 грн.

11.11.2004 р. Закритим акціонерним товариством «Крименерго» у відношенні Феодосійського казенного оптичного заводу за перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії у період з 24.09.2004 р по 24.10.2004 р. у розмірі 31897 квт/ч складено акт, на підставі якого Феодосійському казенному оптичному заводу виставлено рахунок № 58/1, згідно з яким за перевищення ліміту споживання електричної енергії підлягає сплаті 30302,15 грн.

Відповідачем у рахунок фактично спожитої електроенергії 02.06.2004 р. перераховано 14000 грн., 04.06.2004 р. – 4566 грн.

У січні 2004 р. позивач - ВАТ «Крименерго» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою про стягнення з відповідача – Феодосійського казенного оптичного заводу 85975,43 грн. п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої договірної величини споживання електроенергії у відповідності зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

28.02.2005 р. від Феодосійського казенного оптичного заводу надійшла зустрічна позовна зава до відповідача – ВАТ «Крименерго» про визнання Додаткової угоди № 1 від 03.12.2003 р. до договору № 58 від 27.06.2002 р., якою передбачається можливість коректування договірних величин споживання електроенергії до рівня фактично спожитої, недійсною з тих підстав, що від імені Феодосійського казенного оптичного заводу вона не підписувалась.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.09.2007 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р., у задоволенні зустрічного позову Феодосійського казенного оптичного заводу до ВАТ «Крименерго» про визнання недійсним додатку № 1 до договору 3 58 від 29.06.2002 р. недійсним – відмовлено. В касаційному порядку ці процесуальні акти не оскаржувались.

Не погодившись з рішенням Господарського суду АР Крим 01-10.03.2005 р. та Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. Феодосійський казенний оптичний завод звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р. рішення Господарського суду АР Крим від 10.03.2005 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим в частині первісного позову.

Відповідно до частини 1 статті 11112 ГПК України вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові від 14.05.2008 р. по даній справі Вищий господарський суд України вказав на необхідність звернути увагу на той факт, що на час вирішення спору по суті абз.2 пункту 11 Порядку було виключено, а в частині 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» відповідальність, у вигляді п’ятикратної вартості зменшено до двократної вартості. Разом з тим, споживання електричної енергії понад граничні величини в редакції ч.1 ст. 27 Закону на час виникнення спору, вважалось правопорушенням і тягло за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що необхідно з’ясувати, чи зменшувалась або скасовувалась відповідальність споживачів електроенергії за її використання понад договірну величину.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» в редакції, чинній на момент проведення ВАТ «Крименерго» коригування граничної величини споживання електричної енергії в червні та листопаді 2004 року було передбачено , що Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Одночасно, стаття 27 цього ж закону встановлювала, що споживання електроенергії понад договірні величини є правопорушенням в сфері електроенергетики.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики» від 31.05.2005 №2598-14 споживання електроенергії понад договірні величини виключено з переліку порушень в сфері електроенергетики.

Системний аналіз положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики» від 31.05.2005 № 2598-14 дозволяє дійти висновку, що законодавець виключив таке порушення, як споживання електроенергії понад договірні величини лише у зв’язку з встановленням цим законом кримінальної та адміністративної відповідальності за крадіжку та самовільне використання електричної та теплової енергії, з метою усунення суперечок стосовно правової кваліфікації дій з перевищення договірної величини споживання.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 23.06.2005 №2706-IV відповідальність споживачів у вигляді стягнення п’ятикратної вартості спожитої електроенергії знижена до двократної її вартості.

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» в редакції, чинній на момент проведення ВАТ «Крименерго» коригування граничної величини споживання електричної енергії в червні та листопаді 2004 року було передбачено, що граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням граничної (договірної) величини споживання електричної енергії. У разі коригування граничної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

На думку суду, зі змісту цих норм вбачалось право енергопостачальної організації скорегувати граничну величину споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої, але скоригована договірна величина набувала чинності стосовно майбутнього, а не минулого розрахункового періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 16.06.2005 «Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам» частина 2 пункту 11 Постанови «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» виключена.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни.

Пунктом 3.3 додаткової угоди передбачено, що у випадку, якщо споживач на протягу місяця не перевищив встановлених у початку місяця величин, але й не зробив у повному обсязі сплату за спожиту електроенергію, граничні величини на цей місяць зменшуються у відповідності з рівнем здійсненої ним плати.

Отже, фактично, додатковою угодою передбачено можливість корегування граничної договірної величини споживання стосовно минулого розрахункового періоду. У встановленому законом порядку додаткову угоду не розірвано, недійсною не визнано.

Крім того, рішенням Господарського суду АР Крим від 01.02.2005 р. по справі № 2-3/2632-2005 за позовом Феодосійського казенного оптичного заводу до ВАТ «Крименерго» про стягнення 360821,6 грн. матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 20000 грн (суддя Соколова І.А.), а також рішенням Господарського суду АР Крим від 11.09.2007 по цій справі (суддя Іщенко Г.М.) встановлено, що додаткова угода№1 від 12.11.2002 до договору №58 від 27.06.2002 повністю відповідає законодавству та підписана повноважною особою.

Відповідно до частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Заходами цивільно-правової відповідальності є несприятливі наслідки правопорушення, які настають для правопорушника та полягають у обмеженні існуючих цивільних прав та/або виникненні нових, додаткових цивільних обов’язків.

Згідно вищезазначеної умови додаткової угоди №1 від 03.12.2003р. обов’язок сплатити п’ятикратну вартість спожитої електроенергії виникає як прямий наслідок порушення умов договору стосовно строків оплати електроенергії. Отже, можна говорити про те, що окрім обов’язку сплатити вартість спожитої електроенергії, якій існував до моменту порушення, для Феодосійського казенного оптичного заводу виникає додатковий обов’язок сплатити суму, яка дорівнює чотирьохкратної вартості спожитої електроенергії і є за своє природою штрафною санкцією за ГК України або неустойкою у вигляді штрафу за ЦК України. Як вбачається з письмових пояснень ВАТ «Крименерго» позивач також розглядає вищезазначену суму як штрафну санкцію, яка є способом оперативного впливу на споживачів електроенергії з метою зміцнення виконавчої дисципліни в частині розрахунків за спожиту енергію.

Суд погоджується з доводами ВАТ «Крименерго» про те, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативних правових актів) положення статті 58 Конституції України стосовно того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи поширюються виключно на фізичних осіб – громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Але, з 01.01.2004 року набув чинності Цивільний кодекс України. Відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

На думку суду, відносини між позивачем та відповідачем, які ґрунтуються на договорі № 58 від 27.06.2002 р., є правовідносинами між юридично рівними суб’єктами, які ґрунтуються на майновій самостійності та вільному волевиявленні щодо укладення, зміни або розірванні цього договору з урахування монопольного положення ВАТ «Крименерго», це також стосується штрафних санкцій, що стягуються за порушення умов договору.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Як вбачається з положень статті 2 ЦК України дія його норм поширюється як на фізичних так і на юридичних осіб.

В пункті 3.3 додаткової угоди міститься пряме посилання на те, що за перевищення договірної величини споживання електричної енергії застосовуються санкції, що передбачені статтею 26 Закону України «Про електроенергетику», які на момент укладення додаткової угоди складали п’ятикратну вартість спожитої електроенергії .

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 23.06.2005 №2706-IV в частині що зменшує відповідальність за перевищення договірної величини з п’ятикратної до двохкратної є актом цивільного законодавства, оскільки, таким чином, регулює питання застосування штрафних санкції за порушення умов цивільно-правового договору.

З урахуванням того, що зазначений закон фактично зменшує цивільно-правову відповідальність Феодосійський казенного оптичного заводу, відповідно до положень статті 5 ЦК України, господарський суд вважає необхідним визнати його зворотню дію у часі і застосувати його положення до правовідносин, що існували між сторонами протягом 2004 року.

Таким чином, розмір санкцій які підлягають застосуванню до ДП «Феодосійський казенний оптичний завод» з урахуванням вже сплачених сум за спожиту електроенергію, складають: за травень 2004 року – 13918,32 грн. , за жовтень 2004 року – 7575,51 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право надається суду пунктом 3 статті 83 ГПК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.

Враховуючи те, що Феодосійський казенний оптичний завод допустив незначне прострочення з оплату спожитої електроенергії (6 днів за травень 2004 та 6 днів за жовтень 2004 року), повністю та добровільно сплатив передбачену договором пеню за прострочення виконання зобов’язань суд вважає, що позивач не зазнав значних збитків у зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язань з боку відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе знизити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 90 %, тобто до 1391,83 грн. за травень 2004 року та до 757,55 грн. за жовтень 2004 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.072008 р оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 08.08.2008 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (98100, м. Феодосія, вул. Московська, 11, п/р 260310080006 у Феодосійській філії АБ «Київська Русь» МФО 384607 ЗКПО 14310649) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, п/р 26007301320163 КРУ ПІБ України м.Сімферополя, МФО 324430 ЗКПО 00131400) 2149,38 грн. заборгованості, держмито у сумі 21,49 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2,94 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.