Court ruling № 19073683, 01.11.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" листопада 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/28789/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Федором М.О., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків (далі –СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011

у справі № 2а-16310/10/2670

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(далі –Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Дубчака С.Є.,

відповідача –Бондаренко Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 13.08.2010 №0002884120/0, від 02.11.2010 №0002884120/1 та від 02.11.2010 №0003424120/1. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що сплачені позивачем на користь нерезидента доходи у вигляді плати за надані послуги з мобілізації обладнання та послуги персоналу супервайзерів не підпадають під перелік доходів, отриманих з джерелом походження із України, у розумінні пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати зазначені рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 названого Закону внаслідок ненарахування та несплати до бюджету відповідної суми податку за ставкою 15% з виплаченого нерезидентові доходу за надані послуги за відсутності довідки та інших документів компетентних органів країни розміщення нерезидента (Компанії «Schlumberger Overseas S.A.»(Республіка Панама)), які б засвідчили наявність міжнародного договору про уникнення режиму подвійного оподаткування.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 335037,15 грн. (у тому числі 111679,05грн. за основним платежем та 223358,10 грн. за штрафними санкціями) та також у сумі 82,62 грн. (у тому числі 27,54 грн. за основним платежем та 55,08 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок контролюючого органу, викладений в акті від 02.08.2010 №379/41-20/00135390 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету необхідної суми податку з доходу в сумі 72850 євро (що становило в еквіваленті 744527 грн.), виплаченого нерезидентові - Компанії «Schlumberger Overseas S.A.»(Республіка Панама) за надані послуги персоналу (супервайзерів) та послуги з транспортування обладнання на виконання контракту від 07.03.2007 № 35/310-Р.

В силу вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому з метою оподаткування за правилами цієї норми у пункті 13.1 статті 13 названого Закону наведено перелік видів доходів, які є доходами з джерелом походження з України.

За змістом підпункту «й»пункту 13.1 цієї ж статті Закону під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, виручка, отримана нерезидентом за надані ним резидентові послуги не вважається доходом з джерелом походження з України в порядку наведеної норми Закону.

А відтак з огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи попередні судові інстанції дійшли не спростовуваних доводами касаційної скарги висновків про відсутність передбачених законом підстав для нарахування Товариству оспорюваної суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та, відповідно, про необхідність задоволення позову зі справи.

У зв’язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2.          Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-16310/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко