Decision № 18474643, 02.10.2011, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.11р.Справа № 8/5005/11704/2011 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альтер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 510,24 грн-

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 120 від 16.09.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альтер" (далі-відповідач) про стягнення 11 510,24 грн.

Сума позову складає з суми основного боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений йому товар, згідно видаткових накладних від 30.03.11р. у загальному розмірі 11 510,24 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений рекомендованими повідомленнями № 4900502216029 та № 4912400583327, які знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011р. позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткової накладної № СО 000005 на суму 5 184,56 грн. та за видатковою накладною № СО 000006 на суму 6 325,68 грн. Вартість товарно-матеріальних цінностей за вищевказаними видатковими накладними складається у загальному розмірі 11 510,24 грн.

Згідно довіреності № 25 від 30.03.11р. отримання товарно-матеріальних цінностей відбувалося представником відповідача Ярошенко Оксані Юріївни. Факт отримання підтверджується відповідними підписами та відтисками печатки.

21.07.2011р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 6062 про сплату 11 510,24 грн., яка була отримана 01.08.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на пред'явлену вимогу відповіді не надав. На момент розгляду справи доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми у розмірі 11 510,24 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Відповідно ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форм та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за накладними у розмірі 11 510,24 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альтер" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 34 Д, кв. 19; код ЄДРПОУ 35113130) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 14 А; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68; код ЄДРПОУ 30603572) - 11 510 (одинадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 24 коп. основного боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін