№ 17704233, 05.08.2011, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-2а/1570/1638/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року           

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді           Катаєвої Е.В.,

секретаря           Юзефович Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось ДП Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі СДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 08.02.2011 року №0000191510 за платежем : "інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища" в частині податкового зобов’язання у розмірі 12426,10грн. та штрафних санкцій 3105,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту від 25.01.2011р. № 22/15-1/01071315/4 за результатами планової виїзної перевірки державного підприємства "Одеська залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. Проте висновки Акту перевірки про порушення ним пунктів 2,3,5.4,6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379 (далі Інструкція №162/379) та пунктів 2,4,8,10,13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303 (далі Порядок №303) не відповідають дійсності. Відповідач зазначає в Акті, що підприємством при складанні податкового розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища збір обчислювався у п'ятикратному розмірі, а необхідно було його обчислювати в десятикратному розмірі.

Проте Законом України від 21.01.2010р. № 1825-УІ внесено зміни та доповнення до ст.39 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998р. де ч.10 визначено, що плата за понадлімітне розміщення відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за розміщення відходів у межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичного обсягу і множення цих сум на коефіцієнт, який дорівнює п'яти.

Оскільки Інструкція №162/379 та Порядок №303 мають статус під нормативних документів порівняно із Законом України «Про відходи», що має статус документу вищої юридичної сили, підприємством порушення законодавство допущено не було та збір був обчислений та сплачений вірно.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у заяві та додаткових поясненнях, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у позовних вимогах позивачу, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що ДП «Одеська залізниця»зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.02.1998 року. Форма власності загальнодержавна.

Позивач є платником податків та зборів, у тому числі збору за забруднення навколишнього середовища.

З 27.09.2010 року по 11.01.2011 року СДПІ здійснило планову виїзну перевірку державного підприємства "Одеська залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р, за результатами якої складений акт від 25.01.2011р. № 22/15-1/01071315/4 (а.с.8-21).

В висновку акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення пунктів 2,3,5.4,6 Інструкції № 162/379 та пунктів 2,4,8,10,13 Порядку №303, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 12572,44грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 50,94грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 4445,05грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 8076,45грн. (а.с.18).

На підставі акту перевірки від 25.01.2011р. № 22/15-1/01071315/4 СДПІ прийняте 08.02.2011 року податкове повідомлення-рішення, яким визначене податкове зобов’язання за платежем «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища»за основним платежем 12575,44грн., за штрафними фінансовими санкціями 3143,11 грн. (а.с.7).

Висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що відповідно до п.5.4 Інструкції №162/379, п.8 Порядку №303 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі. Підприємством при складанні податкового розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища збір обчислювався у п'ятикратному розмірі, що призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 12426,10грн., у тому числі: за І квартал 2010 року на суму 4445,05грн., за 2 кв. 2010 на суму 7981,05грн.

Крім того, відповідачем нараховане податкове зобов’язання у сумі 146,34 грн. щодо заниження збору за забруднення навколишнього середовища на Олександрівській дистанції колії №11.

Стаття 39 Закону України «Про відходи», яка виключена у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України відповідно до Закону України від 02.12.2010 року, регламентувала плату за розміщення відходів. В статті 39 Закону до 16.02.2010 року, тобто до набрання чинності Закону України від 21.01.2010 року №1825-V, яким прийнята була нова редакція статті, було визначено, що розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно Порядку №303, Інструкції № 162/379, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі. Ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою КМ України.

Статтею 39 Закону України «Про відходи»в редакції Закону України від 21.01.2010 року №1825-V, яка діяла з 16.02.2010 року, було встановлено, що розмір плати встановлюється на основі нормативів. Базовими нормативами плати за розміщення відходів є: плата за розміщення відходів у межах гранично допустимих нормативів; плата за розміщення відходів у межах установлених лімітів (тимчасово узгоджених нормативів). Плата за понадлімітне розміщення відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за розміщення відходів у межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичного обсягу і множення цих сум на коефіцієнт, якій дорівнює п’яти. У разі відсутності у суб’єкта підприємницької діяльності дозволу на розміщення відходів весь обсяг відходів враховується як понадлімітний. Плата за розміщення відходів у таких випадках визначається відповідно до цього Закону.

Таким чином, зазначена редакція цієї статті Закону на відміну від попередньої на рівні Закону визначила розмір плати за понадлімітне розміщення відходів.

Проте у Порядку №303, яким до нової редакції ст.39 Закону України «Про відходи», був визначений порядок та розмір обчислення плати за розміщення відходів, у тому числі у разі понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів, залишилось зазначеним, що збір у такому випадку обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі (десятикратний розмір був введений постановою КМУ від 03.12.2008 року, до цього також був встановлений п’ятикратний розмір).

Статтею 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що саме встановлений статтею 39 Закону України «Про відходи» п’ятикратний розмір плати за понадлімітне розміщення відходів повинен застосовуватись при розрахунку плати за розміщення відходів у разі відсутності у суб’єкта підприємницької діяльності дозволу на розміщення відходів.

З цих підстав суд не приймає до уваги як не спроможні доводи відповідача, який посилається на те, що Законом визначені лише загальні основи справляння збору за забруднення навколишнього середовища, а Порядок №303 та Інструкція № 162/379, містять спеціальні норми, які забезпечують порядок обчислення та сплати збору, оскільки зазначені нормативно-правові акти можуть застосовуватися лише у межах, які не протиречать Закону України.

Суд вважає, що позивач при наданні декларації та розрахунку щодо плати за розміщення відходів у разі відсутності у суб’єкта підприємницької діяльності дозволу на розміщення відходів правомірно застосував у 2 кварталі 2010 року п’ятикратний розмір плати за понадлімітне розміщення відходів, що стосується 1-го кварталу 2010 року, то враховуючи, що ст.39 Закону України «Про відходи»в редакції Закону України від 21.01.2010 року №1825-V, набрала чинність 16.02.2010 року, підприємство повинно було застосовувати п’ятикратний розмір плати за понадлімітне розміщення відходів саме з 16.02.2010 року, а до цієї дати - десятикратний розмір.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення, яким визначене податкове зобов’язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища за основним платежем 12575,44грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3143,11 грн., суд враховує, що позивачем не оскаржується в позові нараховане податкове зобов’язання у сумі 146,34 грн. щодо заниження збору за забруднення навколишнього середовища на Олександрівській дистанції колії №11, а також та обставина, що відповідачем у податковому повідомленні-рішенні зазначена сума основного платежу 12575,44грн., в той час згідно акту перевірки ця сума становить 12572,44грн.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення СДПІ від 08.02.2011 року, яким визначене позивачу податкове зобов’язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища за основним платежем 12575,44грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3143,11 грн., підлягає скасуванню у частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 10203,58грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2550,90грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 10203,58грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2550,90грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2011 року №0000191510 в частині податкового зобов’язання у розмірі 12426,10грн. та штрафних санкцій 3105,77 гривень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, яким визначене Державному підприємству Одеська залізниця податкове зобов’язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища за основним платежем 12575,44грн., за штрафними фінансовими санкціями 3143,11 грн. в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 10203,58грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2550,90грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.

Суддя:

05 серпня 2011 року