Decision № 17618682, 10.08.2011, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.11р.Справа № 17/5005/7862/2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним положення п. 5.5 договору та зобовязання виконати певні дії

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довір. № 3 від 10.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довір. № 755 від 08.04.11р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрометробуд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач), у якому просить визнати недійсними положення п. 5.5 договору № ПР/п-072123/НЮ від 27.12.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Вмотивовує свої вимоги вказівкою на те, що п. 5.5 спірного договору суперечить вимогам передбаченими Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (п. 7.2.40), оскільки визначення кількості поставленої теплової енергії розрахунковим способом не відповідає фактичному споживанню теплової енергії. При цьому, наявність в угоді положень спірного п. 5.5 не є обовязковим, так як такі відносини між сторонами регулюються приписами названих вище Правил, які на час досягнення домовленості набрали чинності, а підприємством позивача була допущенна помилка.

Відповідач позов не визнає. У відзиві обґрунтовує свої заперечення посиланнями на те, що, по-перше, заявником пропущено встановлений строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права або оспорюваного права. По-друге, за умовами спірного договору саме позивач зобовязаний забезпечити збереження (ремонт та налагоджування) власних приладів обліку теплової енергії, що кореспондується з вимогами п. 7.2.3 зазначених вище Правил. Між тим, саме неналежне виконання споживачем обовязків за спірним договором, призвело до застосування положень пункту 5.5. Окрім того, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для задоволення позовних вимог.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.12.2007 року між позивачем (споживачем/замовником) та відповідачем (постачальником/виконавцем) було укладено договір № ПР/п-072123/НЮ (далі - Договір), який в силу положень п. 10.4 пролонгований до теперішнього часу, та згідно з умовами якого відповідач, зокрема, його відокремлений структурний підрозділ «Дніпропетровське пасажирське вагонне депо»зобовязався постачати замовнику гарячу воду (теплову енергію) в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону, а останній, в свою чергу, своєчасно та в повному обсязі оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).

За умовами п. 5.5 Договору, при відсутності приладів обліку або виході його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена замовнику, визначається виконавцем розрахунковим способом по максимальному споживанню 0,3 Гкал/годину.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що 22.12.2010 року, у звязку із виходом з ладу теплолічильника «АКВА МВТ»( свідоцтво про повірку робочого часу вимірювальної техніки № 19-20/3702-09 від 12.11.09р., видане ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», чинне до листопада 2013 року), складений акт № 4 (а.с. 36) за розрахунками спожитої теплової енергії у відповідності до п. 5.5 Договору за період з 03.12.10р. по 05.12.10р. (3 доби), згідно з яким позивач отримав від відповідача 21,6 Гкал (7,2 Гкал на добу).

В той же час, проведений господарським судом аналіз документів долучених до матеріалів справи відображає, що згідно складеного сторонами акту № 1 від 25.01.11р. споживання замовником теплової енергії у період з 23.12.10р. по 25.01.11р. (34 доби), за показниками становило 164,1 Гкал (4,8 Гкал на добу), тоді як згідно даних приладу обліку у період з 06.12.10р. по 22.12.10р. (17 діб) споживачем отримано 20,14 Гкал (1,18 Гкал на добу).

Отже, з врахуванням вищенаведеного співвідношення добового споживання теплової енергії позивач стверджує про фактичну невідповідність поставленої відповідачем та спожитої позивачем теплової енергії, розрахунки вартості якої проведені у відповідності з п. 5.5 Договору, так як, на думку заявника, суттєво відрізняються на користь виробника від кількості поставленої за тих же умов теплової енергії за обєктивними даними приладу обліку - теплового лічильника «АКВА МВТ». При цьому, названі вище обставини були виявлені замовником в січні 2011 року після проведеного з виконавцем розрахунку поставленої теплової енергії за період виходу з ладу спірного теплолічильника.

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В звязку з чим, позивачем у березні 2011 року було запропоновано відповідачу підписати додаткову угоду до Договору, за змістом якої змінити п. 5.5 спірної угоди, виклавши його в редакції, що відповідає вимогам п. 7.2.40 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (лист № 106 від 11.03.11р. (а.с. 33)), проте відповідачем на пропозицію позивача надано відмову (лист № 1804 від 11.04.11р. (а.с. 35)), що і стало підставою звернення з позовом до суду та є причиною спору.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Згідно наказу Мінпаливенерго України від 14.02.07р. за № 71 затверджено Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), які розроблені та затверджені відповідно до вимог Законів України "Про електроенергетику", "Про теплопостачання", Положення про Міністерство палива та енергетики (затверджене постановою КМУ від 02.11.06р. за № 1540), а також з метою дотримання єдиних положень і вимог щодо організації експлуатації теплового устаткування та мереж.

За умовами п. 7.2.40 Правил у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показників приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15-ти діб на рік.

При цьому, приписи п. 3 Правил установлюють, що ці правила набирають чинності через 6-ть місяців після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України (Правила зареєстровані в Мінюсті України від 05.03.07р. за № 197/13464), тобто з 05.09.07р. положення вступили в силу та були обовязкові для застосування в господарських відносинах між сторонами у справі.

У відповідності зі ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Дія актів цивільного законодавства у часі визначена положеннями ст. 5 ЦК України, зокрема, частиною першою цієї ж статті передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).

В силу умов п. 1.2 Правил, їх положення поширюються на всіх субєктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії або є споживачами теплової енергії незалежно від їх відомчої належності та форми власності.

Згідно вимогам ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, на час укладення (підписання) Договору, зокрема, визначені п. 5.5 умови не відповідають вимогам діючих Правил, що насамперед дає господарському суду достатньо підстав для визнання суперечливих положень Договору недійсними.

Разом з тим, посилання ж відповідача щодо пропуску позивачем загального строку позовної давності для звернення з даною позовною заявою до суду з тих підстав, що Договір укладено між сторонами у справі 27.12.07р., а позов предявлено 26.05.11р., господарським судом до уваги не приймаються та вважаються необґрунтованими і безпідставними за огляду на наступне.

З урахуванням особливостей визначених статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписи ст. 261 ЦК України передбачають вичерпний перелік початку перебігу строку позовної давності, а саме:

-перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

-перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства;

-перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання;

-у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття;

-за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

-за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання;

-винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Проведений детальний аналіз норм та приписів чинного законодавства вказує на те, що строк позовної давності слід обчислювати з дня порушення прав особи (позивача у справі) та його охоронюваних законом інтересів.

Оскільки предметом спірного договору є, зокрема, порядок обліку та використання відповідачем даних теплового лічильника для визначення вартості спожитої теплової енергії, а за умови виходу його з ладу визначення кількості теплової енергії розрахунковим способом по максимальному навантаженню, порушенням прав будуть являтися дії, за наслідками яких виявлено фактичну невідповідність вартості теплової енергії по відношенню до фактичної спожитої її кількості.

Між тим, матеріалами справи посвідчується, що тепловий лічильник вийшов з ладу в опалювальний період 2010-2011 року, а відповідач до моменту такої поломки виставляв позивачу рахунки на оплату за даними лічильника теплової енергії, таким чином і підстав для перевірки запропонованої у Договорі схеми розрахунку за теплову енергію без теплового лічильника не виникало.

22.12.2010 року вперше складено акт № 4 за розрахунками спожитої теплової енергії у відповідності до п. 5.5 Договору, за наслідками якого і було виявлено невідповідність спірних умов діючому законодавству та перевищення розрахованої до сплати вартості теплової енергії у порівнянні із спожитим її обсягом, що є порушенням цивільних прав та інтересів позивача, відтак саме з цього часу і розпочався перебіг строку позовної давності для звернення позивача за захистом своїх порушених прав, тому заява подана в межах строку загальної позовної давності.

За вказаних обставин підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до спірних вимог позивача відсутні.

Позивачем, в силу положень ст. 33 ГПК України, документально було доведено ті обставини справи на які останній посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними положення п. 5.5 договору № ПР/п-072123/НЮ від 27.12.2007 року, укладеного між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 04791599) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрометробуд" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 5; ЄДРПОУ 04880239).

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 04791599) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометробуд" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 5; ЄДРПОУ 04880239) суму 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___