№ 16721, 21.06.2006, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2006 р. 11:00 Справа № АС-51/125-06

вх. № 6714/1-51

Суддя господарського суду Харківської області Буряк Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мартинова В.Г.

представників сторін :

позивача - Кірєєва І.І. дов. № 06-134/1097 від 17.05.2006р.;

відповідача - не з"явився;

по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Харків

до Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірми „Родник”, с.Стариця Вовчанського району

про стягнення 2223,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 2223,32 грн. штрафних санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 0 осіб, тобто відповідач не виконав норматив 1 робочого місця.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та надав довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ, а також копію листа Вовчанського районного центру зайнятості від 13.06.2006р. за № 1938, згідно якого відповідач протягом 2005 року не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився; витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991р.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо на них працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, відповідачем було створено у 2005 році 0 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що є невірним розрахунком, виходячи з 8 осіб середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році. Фактично, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 0 осіб, тобто відповідач не виконав норматив 1 робочого місця.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача на одного працівника склала у 2005р. 4400,00 грн.

Таким чином, сума штрафних санкцій за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2005 році, склала 2200,00 грн. Пеня станом на 19.05.2006р. становить 23,32 грн. Загальна сума заборгованості складає 2223,32 грн.

Суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.

Відповідно до ст. 18 вищенаведеного закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Суд зазначає, що відповідач у 2005р. не сприймав заходів щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надсилав повідомлення до районного центру зайнятості про наявність робочих місць.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконав встановлений законодавством обов’язок, тому вимоги про стягнення штрафних санкцій обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 6 - 11, 49, 51, 60, 69-71, 76, 79, 86, 104, 122, 138, 139, 159 - 163 , 185, 186, 254, 263, п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірми „Родник” (62530, Харківська область, Вовчанський район, с.Стариця, код ЄДРПОУ: 30773154, р/р 260051835 у ХОД АППБ „Аваль”, МФО 350589) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кімн. 16, код ЄДРПОУ: 24134567, р/р 31212230600003 у відділенні Держказначейства у Дзержинському районі, МФО 851011 УДК у Харківській області) 2200,00 грн. штрафу та 23,32 грн. пені.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Суддя Буряк Л.В.