№ 16639916, 31.03.2011, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2011 року           11:46           № 2а-10918/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва

до

третя особаКиївської міської державної адміністрації

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

провизнання протиправним та скасування розпорядження

Дитяча клінічна лікарня № 6 Шевченківського району міста Києва звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.12.2005 р. № 2333 "Про передачу приміщень будинку № 43 на вул. Володимирській".

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем, перевищуючи надані йому законом повноваження, було прийняте незаконне розпорядження "Про передачу приміщень будинку № 43 на вул. Володимирській" від 19.12.2005 р. № 2333, яким порушено законне право позивача на користування відповідним приміщенням, переданим йому рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.03.1990 р. № 221 "Про передачу з балансу виробничого житлово-ремонтного об’єднання на баланс дитячій клінічній лікарні № 6 нежилого будинку з флігелем по вул. Володимирській, 43 та надання їй в орендне користування частини приміщення І-го поверху по вул. Володимирській, 41 у Ленінському районі".

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, заперечень чи пояснень по суті суду не надав.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Дитяча клінічна лікарня № 6 Шевченківського району міста Києва зареєстрована Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.03.2003 р. (код ЄДРПОУ 26387019).

З метою поліпшення амбулаторно-поліклінічного обслуговування дитячого населення Ленінського району, рішенням від 05.03.1990 р. № 221 виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів вирішив передати на баланс дитячій клінічній лікарні № 6 чотирьохповерховий нежилий будинок,загальною площею 2,3 тис.кв.м., і триповерховий нежилий флігель, загальною площею 450 кв.м., по вул. Володимирській 43 для розміщення в них поліклінічного відділення.

Таким чином, приміщення, зазначене в оскаржуваному розпорядженні, фактично належить на праві користування Дитячій клінічній лікарні № 6 Шевченківського району міста Києва.

Київською міською державною адміністрацією, з метою підвищення ефективності використання основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва, було винесене розпорядження "Про передачу приміщень будинку № 43 на вул. Володимирській" від 19.12.2005 р. № 2333, яким Дитячій клінічній лікарні № 6 Шевченківського району міста Києва визначено передати у встановленому законодавством порядку приміщення будинку № 43 на вул. Володимирській комунальному підприємству "Київжитлоексплуатація" в господарське відання.

Позивач вважає таке розпорядження незаконним, оскільки воно прийняте з перевищенням наданих відповідачу повноважень, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Право господарського відання надає певну сукупність прав і обов’язків, які дають змогу здійснювати функції власника. При цьому власником майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.

Аналогічні принципи передбачені й Цивільним кодексом України, в якому зазначено, що визначальні принципи управління майном, що є в комунальній власності, полягають в тому, що правомочності власника здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста, у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб’єкти права власності. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п. 30 ст. 26 Закону до виключної компетенції ради належить прийняття рішення щодо відчуження, відповідно до закону, комунального майна. Виключно на пленарних засіданнях ради, як це передбачено п. 31 ст. 26 Закону, вирішуються питання щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 6 ст. 60 Закону, чітко встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань щодо: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв’язку; науки, освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об’єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Отже, з аналізу викладених законодавчих норм встановлено, що передача нежилих приміщень від одного комунального підприємства до іншого, повинно здійснюватися виключно за рішенням відповідної ради. Місцеві державні адміністрації не наділені повноваженнями розпоряджатися об’єктами комунальної власності.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту протиправним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району міста Києва задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2333 від 19.12.2005 р. "Про передачу нежитлових приміщень"

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дитячої клінічної лікарні № 6 Шевченківського району міста Києва за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій