№ 16639337, 08.07.2011, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а/2570/2245/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

за участі представника позивача

та представників відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Канталь» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

26.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Канталь» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0006072320/0 від 27.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5648947,00 грн., що складається з 3765965,00 грн. за основним платежем та 1882982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0006062320/0 від 27.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 8645 396,00 грн., що складається з 4707457,00 грн. за основним платежем та 3937 939,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ у м. Чернігові неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки договори щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг укладених з контрагентами, а саме з товариством з обмеженою відповідальністю «Потенціал» (далі ТОВ «Потенціал») та товариством з обмеженою відповідальністю «НМП-2009» (далі ТОВ «НМП-2009») є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у ДПІ в м. Чернігові відсутні підстави для визнання даних договорів нікчемними і, як наслідок, винесення податкових повідомлень -рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач 11.04.2002 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та являється платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Встановлено, що ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 13.09.2010 № 1081 та від 27.09.2010 № 1141, виданих ДПІ у м. Чернігові, згідно з п. 1,2 ст. 11, ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1 та в присутності бухгалтера ОСОБА_2 За результатами перевірки складено акт від 13.10.2010 № 735/23/31895317 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655,656 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4707457,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року у сумі 1341600,00 грн., за 2009 рік у сумі 2020344,00 грн., за І квартал 2010 року у сумі 1044900,00 грн., півріччя 2010 року у сумі 2687113,00 грн.;

2. ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3765965,00 грн. у тому числі за: липень 2009 року 265450,00 грн., серпень 2009 року 368330,00 грн., вересень 2009 року 439500,00 грн., жовтень 2009 року 210395,00 грн., листопад 2009 року 85360,00 грн., грудень 2009 року 247240,00 грн., січень 2010 року 205700,00 грн., лютий 2010 року 186030,00 грн., березень 2010 року 444190,00 грн., квітень 2010 року 756680,00 грн., травень 2010 року 555890,00 грн., червень 2010 року 1200,00 грн.;

3. п.п. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2, п.п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 340,35 грн., в тому числі 2009 рік 127,50 грн., 2010 рік 212,85 грн.;

4. п. 1,3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451;

5. п.п. 2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення - рішення від 27.10.2010 № 0006062320/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8645 396,00 грн. (4707457,00 грн. за основним платежем та 3937 939,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0006072320/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5648 947,00 грн. (3765965,00 грн. за основним платежем та 1882 982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.10.2010 № 0006062320/0 та № 0006072320/0, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, однак рішенням № 124/10/25-020 від 20.01.2011 про результати розгляду такої скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, подав скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України.

Державна податкова адміністрація України, 28.03.2011 рішенням про результати розгляду скарги № 6034/6/25-0115, залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 27.10.2010 № 0006062320/0, № 0006072320/0 та рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 20.01.2011 № 124/10/25-020, прийняте за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 12.11.2009 між ТОВ «НМП-2009» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір № 3 про надання експедиційних послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію та здійснення Експедиційних послуг, щодо вантажу за плату, яка належить Замовнику. Вид і спосіб Експедиційних послуг, щодо супроводження вантажу визначається за домовленістю сторін. Періодом супроводження вантажу вважається час з моменту його прийняття Виконавцем у місці призначення, визначеному Замовником. Прийняття-завдання вантажу оформлюється відповідними актами підписаними представниками сторін.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується актом № 04-екп здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.05.2010, відповідно до якого виконавцем були проведені роботи по наданню експедиційних послуг, щодо супроводження вантажу (брухту чорних металів). Оплата за вказані послуги проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 721 від 08.06.2010 на суму 3600,00 грн, № 586 від 12.05.2010 на суму 3600,00 грн., № 310 від 22.03.2010 на суму 2700,00 грн., № 1592 від 25.12.2009 на суму 6300,00 грн.

Контрагентом позивача ТОВ «НМП-2009» надано податкові накладні: № 250510 від 25.05.2010 на суму 3600,00 грн., № 250610 від 25.06.2010 на суму 3600,00 грн., № 100210 від 10.02.2010 на суму 2700,00 грн., № 071209 від 07.12.2009 на суму 4500,00 грн. (том № 2 а.с.78-91).

01.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Потенціал» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 25 купівлі-продажу брухту чорних металів, відповідно до якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця брухт та відходи чорних металів (далі - металобрухт) в строки та на умовах встановлених даним Договором, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити металобрухт в строки та на умовах викладених в даному Договорі, додаткових угодах до Договору.

Здійснення господарської діяльності позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Потенціал» підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних), в яких зазначено розрахункова вага металів, закупівельна вартість, джерело походження металів. Позивач розрахувався за вищезазначений товар в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, які проведені банком, а контрагентом позивача виписано податкові накладні (том № 2 а.с.92-258, том № 3 а.с. 2-181).

На спростування пояснень ДПІ у м. Чернігові щодо відсутності у позивача складських приміщень, для зберігання металобрухту, судом встановлено, що 22.06.2010 між орендодавцем: товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівські будівельні конструкції» та орендара: позивач укладено договір № 1-2 (оренди обєкта нерухомості і експлуатації супутніх споруд), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування приміщення контори загальною площею 44,9 кв. м., що стоїть окремо, і розташована за адресою: Чернігівська область, Городнянський район, с. Вокзал-Городня, вул. Вокзальна, 1-б. Разом з приміщенням контори орендатору надається в оренду площадка з твердим покриттям площею 1000 м2. Додатково орендару надається право користування автомобільними вагами, марки РС-30 Ц13 АС заводський № 5483, що відповідають технічним вимогам ГОСТУ і пройшли у встановленому порядку перевірку, для приймання та зважування металобрухту. Мета оренди: збір металобрухту у населення, підприємств та організацій.

01.03.2010 між орендодавцем: товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Сіверський Шляховик» та орендаря: позивач укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння нижчезазначені обєкти власності орендодавця, які знаходяться на виробничій базі ТОВ «Н-Сіверський Шляховик» в м. Н-Сіверський, вул. Залінійна, 41: асфальтована площадка розміром 25х40=1000 кв. метрів; важелі товарні вантажні вантажнойомкістю 30 тн, площа приміщення 90 кв. метрів; залізничний підїзний путь зі стрілкою довжиною 233 метри. Вказані вище обєкти оренди передаються орендару від орендодавця по акту прийому-передачі, який являється невідємною частиною даного договору.

09.04.2008 між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобовязується передати Орендареві, а Орендар зобовязується прийняти у строкове платне користування обєкт:частину території з твердим покриттям (асфальтобетон), загальною площею 1000 кв. м. На території розташоване побутове приміщення (не стаціонарне). Обєкт передається Орендодавцем Орендарю для використання останнім у господарській діяльності з метою розміщення пункту прийому металобрухту. Договором передбачається можливість використання обєкту за іншим призначенням за умов, що це не суперечить чинному законодавству України та не спричинятиме значного погіршення стану обєкта. До даного договору укладені додаткові угоди № 1 від 01.10.2009, № 1/1 від 31.12.2009 та № 2 від 31.12.2009.

Також, 30.12.2005 між акціонерним товариством «Чернігівська товарно-сировинна компанія «Чернігівголовпостач» «Орендодавець» та позивачем «Орендар» укладено договір оренди № 6/06, відповідно до якого Орендодавець, в порядку та на умовах цього Договору, передає Орендарю, а Орендар приймає в тимчасове володіння і користування нижче вказане майно (обєкти оренди): складське приміщення площею 20 кв.м.; відкриту площадку площею 1000 кв.м.; козловий кран ККС 10 т № 2109 1 од.; ваги вагонні 200 т 1 од.; ваги автомобільні № 4800 1 од. та зобовязується регулярно сплачувати на користь Орендодавця орендну плату. Метою оренди є господарське використання. До даного договору укладено ряд додатковий угод, а саме від 29.12.2006, від 25.12.2007, від 30.12.2008, від 30.12.2009, від 30.11.2010.

Виконання вищезазначених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 44 від 26.05.2011, найбільш суттєві обсяги реалізованої продукції, а саме брухту та відходів чорних металів, за перод з 01.07.2009 по 30.06.2010 наступним покупцям: приватне підприємство «КВВМПУ», товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Мет», товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ Союз», приватне підприємство «Севвтормет». Оплата від Покупців в рахунок отриманої продукції надійшла на банківські рахунки позивача в повному обсязі. Вказаним покупцям продукція відвантажувалася виключно транспортом підприємств Укрзалізниці (ДТГО Південно-західна залізниця), за послуги якої позивачем за вказаний період сплачено коштів на загальну суму 6500005,00 грн. Дані правовідносини підтверджуються договором № 0335 від 20.06.2008, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Мет» (Покупець) та позивачем (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобовязується доставити, а Покупець прийняти та оплатити лом та чорний метал (вторинний) згідно з ГОСТУ 4121 - 2002, додатковими погодженнями до даного договору, специфікаціями до договору, накладними та актами приймання-здачі (том № 2 а.с. 3-55).

Згідно зі Статутом позивача, предметом діяльності товариства у тому числі є збирання, заготівля, переробка та реалізація брухту та відходів кольорових металів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Ліцензії серії АВ № 548801, видом господарської діяльності позивача є заготівля, переробка металобрухту чорних металів.

Згідно Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 № 127/595 про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, приймання промислового металобрухту від юридичних осіб оформляється актами приймання металів чорних (вторинних) і брухту та відходів кольорових металів.

Тобто, позивачем надано достатньо доказів для підтвердження використання придбаного товару в своїй господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 283/97-ВР) передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови від 31.03.2011 заступника начальника СВ ПМ ДПА в Чернігівській області, кримінальну справу № 901/734 в частині умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в розмірі 3765965,00 грн. відносно директора ТОВ «Канталь» ОСОБА_1 провадженням закрити, у звязку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон про ПДВ. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим у відповідності з п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленими (у повній відповідності з вимогами п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ) податковими накладними, виданими останньому контрагентами - TOB «Потенціал» та TOB «НМП-2009».

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої «Продавцеві», при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

Приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з TOB «Потенціал» та TOB «НМП-2009», та податкових накладних оформлених у повній відповідності з чинним законодавством платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, за змістом відомостей викладених в Акті, підтверджується той факт, що на момент проведення господарських операцій з TOB «Потенціал» та TOB «НМП-2009», а також віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вказані контрагенти були зареєстрований, як у державному реєстрі, та як платники ПДВ.

Угоди між платником податків та контрагентом, як на момент ухвалення оскаржуваного рішення, так і на цей час в установленому порядку недійсними не визнані.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ у м. Чернігові, як субєктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 27.10.2010 № 0006062320/0 та № 0006072320/0 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст., 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0006072320/0 від 27.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5648947,00 грн., що складається з 3765965,00 грн. за основним платежем та 1882982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0006062320/0 від 27.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 8645 396,00 грн., що складається з 4707457,00 грн. за основним платежем та 3937 939,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко

З оригіналом згідно

СуддяО.М. Тихоненко