№ 16569734, 30.06.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2075/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці

до: фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (далі УПФ у Замостянському районі м. Вінниці) до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі ФО-СПД ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що, внаслідок порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ФО-СПД ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 1732,80 грн. Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатив, УПФ у Замостянському районі м. Вінниці звернулося до суду з позовом про стягнення з ФО-СПД ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1732,80 гривень.

У судове засідання представник позивача не зявився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (вх. № 17042 від 30.06.2011 року), окремо зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні вказала, що не сплатила заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову повністю, з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України, як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

08.07.2010 року прийнято Закони України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах .

Судом з'ясовано, що всупереч вимог ст. 20 Закону, ФО-СПД ОСОБА_1 не сплатила суму страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, в звязку з чим, станом на день подання позову до суду виникла недоїмка в сумі 1732,80 грн. Вказана заборгованість підтверджується звітом відповідача за 2010 рік, поданим в органи Пенсійного фонду України (а.с. 7-8). Так, згідно таблиці 2 додатку 5 звіту ФО-СПД ОСОБА_1 за 2010 рік від 29.03.2011 року нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), відповідач сам розрахував розмір страхових внесків за 2010 рік у загальному розмірі 1852,80 грн. та вказав розмір фактично сплачених страхових внесків - 120,0 грн. (а.с. 8).

Позивачем не надано до суду докази на підтвердження сплати заборгованості по страхових внесках за 2010 рік.

Суд бере до уваги, звіт ФО-СПД ОСОБА_1 за 2010 рік та сприймає його як фактичне визнання відповідачем своєї заборгованості по страхових внесках перед УПФ у Замостянському районі м. Вінниці за 2010 рік у розмірі 1732,80 гривень.

Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, р/р 25605323530103, ОПЕРВ ВАТ "Держощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 20097763) заборгованість в сумі 1732,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві гривні вісімдесят копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович