Справа № 1-268/2007p.
ВИРОК
іменем України
28 березня 2007 року, Тернопільський міськрайонний суд в складі:
головуючої Подлісної І.М.
секретаря Миколишин А.А.
прокурора Жижури Л. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну
справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Тернополя, українця, гр - на України, розлучений, на утриманні малолітній син ОСОБА_2 2003 р.н., освіта незакінчена вища, не судимого, жителя м. Тернополя АДРЕСА_1.
-за ч. 1 ст. 185 КК України.
встановив:
Підсудний ОСОБА_1. 19 грудня 2006 р. пізно ввечері перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 в м. Тернополі, де проживає ОСОБА_3 та знаходячись у стані алкогольного сп"ягніння, скориставшись, що за ним ніхто не спостерігає. Таємно викрав у потерпілої ОСОБА_4. мобільний телефон "Нокіа 7260", вартість якого згідно висновку експерта становить 624 грн., в якому знаходився стартовий пакет "Діджус" вартістю 25 грн, на рахунку якого було 20 грн., після чого вийшов з квартири і з місця злочину скрився ,чим завдав потерпілій ОСОБА_4. шкоду на загальну суму 669 грн.
Допитаний в суді підсудній ОСОБА_1. повністю визнав себе винним у скоєнні даного злочину та щиро розкаявся у скоєному і не оспорив фактичних даних по справі.
Крім власного повного визнання вини самим підсудним ОСОБА_1. його вина доведена доказами, зібраними під час досудового слідства, які не були предметом дослідження в суді, але достовірність яких не заперечує сам підсудний.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1. у скоєнні даного злочину,
кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.
Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1. суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання і вважає, що його виправлення можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід обрати покарання не пов"язане з позбавленням волі у вигляді штрафу.
При цьому суд враховує те, що підсудній ОСОБА_1. повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується, стан його здоров»я має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 2003 р.н і вважає за можливе не призначати йому шраф у максимальному розмірі передбаченому санкцією даної статті.
керуючись ст. ст.323, 324 КПК України суд,-ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 510 (п "ятсот десять) гривень.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу в законну силу залишити попередньою - підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі мобільний телефон "Нокіа 7260" і коробка від нього, який знаходиться у потерпілої ОСОБА_4 залишити їй.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 47 (сорок сім) грн. 07 копійок судових витрат за проведення товарознавчої експертизи № 6/11 від 10.01.2007 p., 47 (сорок сім) 08 коп. за комп"ютерно-технічне дослідження № 1-18 від 05.01.2006 р., 70 (сімдесят) грн. 60 копійок судових витрат за проведення товарознавчої експертизи № 6/17 від 17.01.2007 р. , які перерахувати в НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р\р 35223001000215 за проведені експертизи.
На вирок може бути подана апеляція, або апеляційне подання до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою в той-же строк з моменту отримання ним копії вироку.
The court decision No. 1626857, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast was adopted on 28.03.2007. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.
This decision relates to case No. 1-268/2007. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: