Court ruling № 1548076, 29.01.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

                                                                                                                                                                           № К-26236/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка О. А.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005р. у справі № А-6/109-1/52-9/213

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Залізничник”

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Захаріїв Б. Д.,

відповідача – Чеха М. В.,

встановив:

      Івано-Франківським державним комерційно-виробничим підприємством “Залізничник”, правонаступником якого є позивач, з урахуванням послідуючої заяви,подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську № 0001172600/0 від 21.03.2003р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 71 384 грн., в т. ч. 52 347 грн. основного платежу та 19 037 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2005р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005р. у справі № А-6/109-1/52-9/213позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2003р. № 0001172600/0 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 50171 грн. 80 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19037 грн.

      Судові рішення мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським підприємством і правомірно залишав суми ПДВ з продажу виробленої у власних переробних цехах м’ясопродукції, донарахування 31887 грн. 50 коп. безпідставне; факти правомірного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумах 12001 грн. 38 коп. та 6289 грн. 92 коп. підтверджується матеріалами справи, підстави для виключення зі складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні кормів для годування свиней в частині, яка припадає на недостачу відсутні; податкова накладна на суму 2168 грн. 33 коп. ПДВ виписана з порушенням законодавства, що позбавляє позивача права на включення цієї суми ПДВ до складу податкового кредиту; розрахунок штрафних санкцій визначено без розмежування сум ПДВ по господарським операціям.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити у цій частині позову посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ч. 5 п. 16.4. ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п. 11.21. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на вірне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 21.03.2003р. № 267-26-2-259-01101424 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2000р. по 01.01.2003р. в якому зазначено про не нарахування позивачем податку на додану вартість в розмірі 31887 грн. 50 коп. з продажу м’яса свинного, свиней і поросят, оскільки в нього питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валових доходів не перевищує 50 відсотків; не виключення з податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 6289 грн. 92 коп., сплаченого при придбанні кормів для годування свиней, який припадає на недостачу; оформлення податкових накладних на суми ПДВ 12001 грн. 38 коп. та 2168 грн. 33 коп. з порушенням вимог законодавства.

      З аналізу положень абз. 5 п. 16.4. ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, абз. 2 п. 11.21. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 1 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” (в редакції за період проведення перевірки) слідує, що в разі реалізації юридичними особами, які мають особисті підсобні господарства, м’ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, такі особи мають статус сільськогосподарських товаровиробників незалежно від того, чи є виробництво сільськогосподарської продукції їх основним видом діяльності та чи дохід, отриманий від такої реалізації, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу, а тому суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, повністю залишаються у розпорядженні цих осіб.

      Факт реалізації позивачем, що має особисте підсобне господарство, виготовленої у власних переробних цехах м’ясопродукції судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

      Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

      Як вірно зазначено судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, зазначена норма не може бути підставою для зменшення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченої при придбанні кормів для годування свиней при виявленні в подальшому недостачі їх поголів’я в частині, що припадає на недостачу.

      Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

      При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, доказом правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 12001 грн. 38 коп. є виписана відповідно вимог законодавства податкова накладна на її підтвердження.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005р. у справі № А-6/109-1/52-9/213 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 04.02.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.