Court ruling № 1548075, 22.01.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

К-26295/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“22”січня 2008 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченко А.О.

секретар судового засідання                Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 22.01.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Личаківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 та постанову господарського суду Львівської області від 17.04.2006

у справі                    № 5/2690-9/442

за позовом              ТОВ «Сюрприз»

до                               ДПІ у Личаківському районі м. Львова

про                             скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сюрприз» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002282320/0/11409 від 19.07.2004р.

Постановою господарського суду Львівської області від 17.04.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 у справі № 5/2690-9/442 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами комплексної позапланової перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, з питання дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Сюрприз" за період з 01.01.01р. по 31.12.2003р., складено Акт перевірки № 58/23-2/06725046 від 19.07.2004р.

На підставі даного Акту перевірки згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" винесено податкове повідомлення-рішення № 0002282320/0/11409 від 19.07.2004р., яким визначено заниження податку на прибуток на 27920,80грн.

Згідно з Актом перевірки № 58/23-2/06725046 від 19.07.2004р. відповідачем встановлено порушення позивачем, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підприємство не включило до складу валового доходу у 4 кварталі 2003р. вартість товарів" (робіт, послуг), безоплатно наданих підприємству на суму 34836,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Арбітражного суду Львівської області від 05-06.04.2001р. у справі № 4/526-18/55 з позивача стягнуто на користь ТОВ „ПТ „Львів" 32060,00грн. вартості поставлених та відповідно отриманих горілчаних виробів. Дане рішення суду вступило в законну силу, а тому, згідно з ст.124 Конституції України є обов’язковим до виконання на всій території України та свідчить про безпідставність твердження відповідача про безоплатне надання товарів.

Згідно з п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Суди дійшли вірного висновку про те, що в даному випадку відсутня безоплатність поставлених ТОВ „ПТ „Львів" горілчаних виробів позивачу. Не є безоплатно наданими товарами, товари, за які передбачається грошова або інша компенсація їх вартості.

Отже з наведеного вбачається, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „ПТ „Львів" становить 32060,00грн., а не 34836,00грн, як вказано в акті перевірки відповідачем, оскільки сума заборгованості в розмірі 32060,00грн. підтверджується актом звірки від 14.03.2001р., про що вказано у вищезазначеному рішенні, яке і прийняте арбітражним судом.

Згідно з ст.11 ЦК України від 01.10.2004р., що діяв на час виникнення спору, однією з підстав виникнення зобов’язань є договір, або інші правочини. Відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 06.04.2001р. у справі № 4/526-18/55 договір від 13.05.1999р. про поставку горілчаних виробів визнано неукладеним. А тому, зобов'язання позивача перед ТОВ „ПТ „Львів" виникло з моменту прийняття Арбітражним судом Львівської області вищезазначеного рішення, тобто 06.04.2001р., яким зобов’язано стягнути з ТОВ „Сюрприз" 32060,00грн. вартості горілчаних виробів. Виходячи з наведеного, з моменту виникнення заборгованості і слід відраховувати спливання строків позовної давності. Відповідно, строк позовної давності стосовно наявної заборгованості позивача закінчувався в 2 кварталі 2004 року, а тому у нього були відсутні правові підстави для включення до складу валового доходу у 4 кварталі 2003 року вартості товарів, отриманих від ТОВ „ПТ „Львів".

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволенню не підлягає, а ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 та постанова господарського суду Львівської області від 17.04.2006 у справі № 5/2690-9/442– залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 та постанову господарського суду Львівської області від 17.04.2006 у справі № 5/2690-9/442 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                         Ф.А.Каліушко