Decision № 14925399, 07.04.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "07" квітня 2011 р.

Справа № 18/5007/27/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дубищев Ю.В., довіреність від 11.12.2009р.;

від відповідача: Ничка Б.І., довіреність від 04.04.2011р. №173;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (м.Київ)

до Військова частина А-2038 (смт.Озерне Житомирського району)

про стягнення 1544,82грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.69-70)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6679,71грн., з яких: 6282,39грн. основний борг, 234,13грн. пеня, 119,10грн. інфляційні та 44,09грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про зменшення позовних вимог за №161/06 від 06.04.2011р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1544,82грн., з яких 1282,39грн. основний борг, 234,13грн. пеня, 13,81грн. інфляційні та 14,49грн. 3% річних (а.с.69-70).

Спір розглядається в межах уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, в засіданні суду проти наявності заборгованості у розмірі 1282,39грн. не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2003 року між ВАТ "Укртелеком" (Позивач, виконавець) та Військовою частиною А-2038 (Відповідач, споживач) укладено договір №224/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку (а.с.28-31), за умовами якого споживач здав, а виконавець прийняв на експлуатаційно-технічне обслуговування за Актом приймання - передачі (Додаток №1) такі засоби і споруди зв'язку: кабель МКСАШП 4х4х1,2; апаратуру станційну К-60П, згідно з паспортом (Додаток №2) та необхідну для обслуговування нормативно-технічну документацію .

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до о 31.12.2003р. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про її припинення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах (розділ 10 договору).

На день звернення до суду договір від 09.01.2003р. на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку №224/8 є чинним.

Споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг (п.2.1.2 договору).

Вартість технічного обслуговування засобів зв'язку споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісяця, не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним на підставі рахунків виконавця (п.3.1 договору).

На виконання умов даного договору, відповідач прийняв зазначені вище засоби та споруди зв'язку, про що свідчить акт приймання-передачі (а.с.32).

Позивач виставив відповідачу рахунки до оплати, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг за період з квітня 2010р. по грудень 2010р. виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 1282,39грн., що визнається відповідачем.

13.11.2010р.р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №5545/06 з вимогою про сплату боргу (а.с.22;40), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Приписами ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як зазначалось вище, сума боргу по оплаті за отримані послуги механізмів становить 1282,39грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1282,39грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 234,13грн. пені, а також 13,81грн. інфляційних та 14,49грн. 3% річних.

Відповідно до п.3.5 договору в разі затримки оплати споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, що обчислюється від вартості неоплачених послугу розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Також, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, річних та інфляційних (а.с.71-73), суд вважає, що пеня, інфляційні і 3% річних нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти наявності заборгованості не заперечив, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню в сумі 1544,82грн., з яких: 1282,39грн. - основний борг, 13,81грн. - інфляційні, 234,13грн. - пеня та 14,49грн. - 3% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-2038 (12443, Житомирська область, смт.Озерне, код ЄДРПОУ 24308168)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714)

- 1282,39грн. - основного боргу;

- 13,81грн. - інфляційних;

- 14,49грн. - 3% річних;

- 234,13грн. - пені;

- 102,00грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Соловей Л.А.

Віддрукувати 3 прим:

1 - в справу

2,3 - сторонам