Decision № 14925396, 07.04.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2011 р.Справа № 14/5007/25/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

від відповідача: Петровець М.І. - дов. №78 від 06.04.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Новоград-Волинський Житомирської області)

до Комунального підприємства "Дитяче харчування" Овруцької районної ради (м.Овруч Житомирської області)

про стягнення 11488,53 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 11488,53 грн., з яких: 8140,00 грн. основний борг, 2035,86 грн. пеня, 1312,67 грн. інфляційні нарахування.

Позивач в судовому засіданні надала заяву про зменшення позовних вимог (а.с.22), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 8140,00 грн. основного боргу, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству не порушує чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтереси, суд вважає за необхідне прийняти дану заяву позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні надала відзив на позовну заяву (а.с.25), в якому вимоги позивача в частині стягнення з нього 8140,00 грн. визнала в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2009р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - постачальник (позивач у справі) та Комунальним підприємством "Дитяче харчування" Овруцької районної ради - покупець (відповідач у справі) було укладено договір поставки за № 6 (а.с.18).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався відпустити плодоовочеву консервовану продукцію, а покупець прийняти і оплатити її.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №142 від 07.10.2009р. (а.с.17), оригінал якою був оглянутий в судовому засіданні.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 8140,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками, станом на 13.02.2011р. (а.с. 9)

У відповідності до п. 2.2. договору № 6 від 06.10.2009р. сторони узгодили, що розрахунки за отриману продукцію здійснюються по мірі надходження коштів з бюджету, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Таким чином, з даних правовідносин вбачається, що сторонами не було узгоджено конкретних строків виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу - претензію про сплату боргу за №1 від 27.01.2011р. (а.с.13), що підверджується квитанцією про поштове відправлення №2136 від 31.01.2011р. та описом - вкладенням доданим до поштового відправлення (а.с.11,12).

У відповіді на зазначену вимогу - претензію (а.с. 10), відповідач повідомив, що визнає суму основного боргу, разом з тим не може її оплатити в зв'язку з обставинами, що незалежать від нього.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8140,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 22)), що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог) визнав, що підтверджується поданим відзивом на позов (а.с. 25).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 8140,00 грн. основного боргу.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дитяче харчування" Овруцької районної ради, 11101, Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 01549857 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 11706, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 8140,00 грн. основного боргу, 81,40грн. витрат по сплаті державного мита, 167,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКостриця О.О.