№ 14639999, 16.03.2011, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

16.03.11 Справа № 4/85

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011р. Справа № 4/85

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анко»ЛТД (м. Ужгород)

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 23.12.2010р. у справі № 4/85

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (м. Ужгород)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Анко»ЛТД (м. Ужгород)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Державного підприємства радгосп-завод «Ужгородський»(м. Ужгород)

про розірвання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна від 01.04.2009 року №24-09/06-05, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні майном у с. Оноківці по вул. Головній, б/н та про стягнення 2098,15 грн боргу, у тому числі 2080,57 грн заборгованості з орендної плати та 17,58 грн пені

за участю представників:

від Позивача: Продан О.С.;

від Відповідача: Андрашко І.І.;

від Третьої особи: не з’явився

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Позивача та Відповідача ознайомлені.

Рішенням від 23.12.2010р. у справі №4/85 Господарського суду Закарпатської області (суддя Журавчак Л.С.) задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (м. Ужгород) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анко»ЛТД (м. Ужгород) про розірвання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна від 01.04.2009 року №24-09/06-05, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні майном у с. Оноківці по вул. Головній, б/н та про стягнення 2098,15 грн боргу, у тому числі 2080,57 грн заборгованості з орендної плати та 17,58 грн пені.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анко»ЛТД подало апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Закарпатської області скасувати, з огляду на наступне:

- приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки жодних ухвал та рішення суду на адресу Скаржника не направлялись;

- судом не враховано що за спірним договором існує переплата орендної плати в розмірі 6 тисяч гривен, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Приймаючи оскаржуване рішення, в обґрунтування висновків, покладених в його основу щодо розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №24-09/06-05 від 01.04.2009 року (а.с. 7-11), укладеного між сторонами у даній справі, місцевий господарський суд послався на норму ст. 651 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з цим, зазначена норма містить визначення істотних порушень. Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору з підстав істотного порушення умов договору, місцевий господарський суд не дослідив в чому ж полягає істотність вказаних порушень.

Відсутні будь-які докази істотного порушення умов договору і в матеріалах справи.

Окрім того, присутній в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду представник Позивача у справі також не зміг навести обставини чи належним чином довести істотність порушень договору.

Разом з цим, розглядаючи подану апеляційну скаргу та користуючись повноваженнями, наданими суду апеляційної інстанції ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до норми ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відтак, беручи до уваги, що відмова від договору і за своєю правовою природою його розірванням в односторонньому порядку, згадана норма містить законодавчо встановлене порушення договірних умов, за наявності якого договір може бути розірвано, а саме –прострочення орендарем грошового зобов’язання зі сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують невнесення Відповідачем у справі орендної плати протягом трьох місяців поспіль.

Окрім того, беручи до уваги, що сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до державної власності відповідно до договору №24-09/06-05 від 01.04.2009 року, становила на момент прийняття рішення 2080,57 грн при розмірі орендної плати без ПДВ за базовий місяць розрахунку за січень 2009 року –4400,00 грн, сума, що підлягала б до сплати за 3 місяці (без врахування її індексації) становила б 13200,00 грн, що додатково спростовує посилання присутнього в судовому засіданні представника Позивача у справі на норму ст. 782 ЦК України.

Щодо посилання місцевого господарського суду на ту обставину, що іншим істотним порушенням умов Договору було те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Анко»ЛТД всупереч вимогам п. 5.8 не здійснило страхування об’єкта оренди, то присутні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Сторін у справі підтвердили наявність вказаного договору, у зв’язку з чим Скаржником у справі було подано копію договору добровільного страхування від 07.07.2010 року, відповідно до якого Відповідач у справі здійснив страхування орендованого майна.

Таким чином, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, досліджуючи вказані обставини, місцевий господарський суд не дослідив їх належним чином та необґрунтовано визначив встановленими, що призвело до прийняття невірного по суті рішення в частині позовних вимог щодо розірвання договору №24-09/06-05 від 01.04.2009 року.

За таких обставин, вказане рішення підлягає скасуванню в частині розірвання договору №24-09/06-05 від 01.04.2009 року, а в позові в цій частині слід відмовити.

Що стосується рішення Господарського суду Закарпатської області про задоволення позовної вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про стягнення 17,58 грн пені, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що оскільки станом на дату прийняття рішення –23.12.2010 року заборгованість у розмірі 2080,57 грн у Відповідача перед Позивачем існувала, нарахування пені є обґрунтованим та таким, що відповідає наявним у справі матеріалам.

Щодо розподілу судових витрат, що були стягнуті з Відповідача у справі оскаржуваним рішенням, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, беручи до уваги ту обставину, що однією з підстав звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області з позовом до Відповідача у даній справі, слугувала наявність у останнього заборгованості з орендної плати, судові витрати у даній справі підлягають стягненню з Відповідача у розмірі та порядку, встановленому місцевим господарським судом у резолютивній частині оскаржуваного рішення.

З тих же підстав колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне покласти на Скаржника у справі й вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги.

За таких обставин, та з врахуванням вищенаведеного, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд неналежним чином дослідив усі обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття частково неправильного по суті рішення, а тому воно є таким, що підлягаю частковому скасуванню.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення від 23.12.2010р. у справі №4/85 Господарського суду Закарпатської області в частині задоволення позовних вимог про розірвання укладеного 01.04.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНКО»ЛТД (м. Ужгород, вул. Готвальда, 13А, к.27, код ЄДРПОУ 20467355) договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №24-09/06-053 та зобов’язання Ввідповідача повернути по акту прийому-передачі Балансоутримувачу (ДП радгосп-завод «Ужгородський», м. Ужгород, вул. Собранецька, 138) будівлю складу площею 585,2 кв. м, розмішену за адресою: Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Головна, б/н. Прийняти в цій частині нове рішення: В позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Юркевич М.В.