Court ruling № 14567923, 02.03.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-11352/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Ковтун М.І.

відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 16.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2007

у справі № АС-13/50-07

за позовом Підприємства Харківської виправної колонії №43 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

про зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2007, позов задоволено. Зобовязано ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова виключити суму податкового боргу по земельному податку з облікової картки підприємства Харківської виправної колонії №43 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, яка рахується станом на дату набрання законної сили рішення суду та зобовязати зняти підприємство з податкового обліку як платника земельного податку. Стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач заснований Управлінням по виконанню покарань УМВС України в Харківській області і зареєстрований як юридична особа 30.09.1996, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, код ЄДРПОУ 08680885.

З дня державної реєстрації позивач зареєстрований у відповідача як землекористувач та платник земельного податку по земельній ділянці площею 33426 кв.м., розташованої по вул.Таджицька, 17 у м.Харкові. Станом на 01.12.2006 у позивача існує податковий борг зі сплати податку на землю у сумі 88999,27 грн. та пені в сумі 1633,41 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не отримував акта користування земельною ділянкою, а також не укладав договір оренди на спірну земельну ділянку, землекористувачем земельної ділянки площею 61629 кв.м. згідно даних Державного земельного кадастру є юридична особа з кодом ЄДРПОУ №08564558 Харківська виправна колонія №43, а тому у відповідача не було законних підстав ототожнювати самостійні юридичні особи та розповсюджувати обовязок землекористувача по сплаті земельного податку на юридичну особу, яка не отримувала землі в користування. Оскільки на підставі даних особових рахунків платника податків, згідно з приписами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів», затвердженої наказом ДПА України №37 від 12.05.1994, в автоматичному режимі формуються податкові вимоги, складаються довідки про наявність у платника податків податкового боргу, картки особових рахунків повинні правильно відображати фактичний стан платежів до бюджету, у звязку з чим суди дійшли висновку про задоволення позову про внесення змін до облікової картки та виключення позивача з переліку платників земельного податку.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного зясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр, згідно ст. 193 Земельного кодексу України, - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Разом з тим, частиною 3 ст.30 Земельного кодексу України встановлено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими обєктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності або постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, що посвідчується державними актами (п.1 ст.126 Земельного кодексу України).

Таким чином, визначальним при вирішенні спору, є встановлення факту переходу до позивача права користування земельною ділянкою та її площі.

За наявності неоднозначних даних щодо земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача, площею 61629 кв.м. чи 33426 кв.м., не встановлення моменту та підстав набуття позивачем права користування нею, а також за не дослідження факту сплати земельного податку за дану земельну ділянку іншою юридичною особою, висновки судів попередні інстанцій є передчасними.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявності узгодженого податкового повідомлення-рішення від 28.11.2003 №1297/23-204/08680885/0-ДСК, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з земельного податку в сумі 83632,66 грн. та 24054,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та його повязаність з виникненням податкового боргу позивача, який є предметом спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 16.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров