Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/11333/26
Провадження № 2/344/6124/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
16 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сторожук Андрій Леонідович звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 347383,34 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що ОСОБА_1 у період з 14.07.1994 по 31.07.2024 працював на посаді інженера-технолога в Акціонерному товаристві «Укрзалізниця». Наказом № 11/ос від 22.07.2024 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 (інженера-технолога 1 категорії) звільнено з 31.07.2024 за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком за ст.38 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до вказаного Наказу, позивачу належало виплатити одноразову матеріальну допомогу при стажі роботи в галузі 30 років у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків (відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору), за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків(відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору).
Однак, як станом на дату звільнення позивача, так і станом на даний час, вищевказані виплати, передбачені наказом № 11/ос від 22.07.2024, позивачу так і не виплачено, а звернення позивача до відповідача з даного приводу не дають результату.
З метою з`ясування питань, пов`язаних із звільненням позивача, адвокатом на адресу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» було направлено адвокатський запит № 02/04-05/26 від 04.05.2026, на який листом № НЮ-1/1/842від 26.05.2026 було надано частину запитуваних у адвокатському запиті інформації та документів.
Згідно витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.
Станом на даний час загальна сума належних позивачу виплат становить 183 901,34 гривень.
Згідно з розрахунком оплати середньої зарплати ОСОБА_1 (табельний номер 70420), виданим підрозділом «Івано-Франківські механічні майстерні» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», середня зарплата позивача у травні-червні 2024 року становила 26627,89 гривень (27547,82 гривень (травень) + 25707,96 гривень (червень)).
Враховуючи, що у період з 01.05.2024 по 30.06.2024 кількість робочих днів становить 43 дні (травень - 23; червень - 20),середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 238,50 гривень (27547,82 + 25707,96 / 43 робочих днів).
Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 01.08.2024 (наступний день після звільнення) по 31.01.2025.
За вказаний період кількість робочих днів 132 дні (серпень - 22; вересень - 21; жовтень - 23; листопад - 21; грудень - 22; січень - 23).
Відповідно, середній заробіток за весь час затримки складає 163 482,00 гривень (1238,50 гривень x 132 дні).
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 79 883,67 гривень одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; 79 883,67 гривень додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; 12 067,00 гривень одноразової премії у зв`язку із звільненням на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; 12 067,00 гривень одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 в сумі 163 482,00 гривень з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті (а.с. 1-10).
17 липня 2026 відповідачем Акціонерним товариством «Укрзалізниця» надіслано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 є передчасною, необґрунтованою та безпідставною у зв`язку із тим, що під час вирішення питання про виплату вказаних невиплачених сум при виході на пенсію повинні бути враховані заходи залізниці, прийняті в зв`язку з запровадженням в країні правового режиму воєнного стану та заходи щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності АТ «Укрзалізниця».
Нарахування і виплата одноразової грошової допомоги за роботу в галузі залежно від стажу роботи, відповідно до п. 5.1.3 колективного договору в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків, а також додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4 (чотирьох) середньомісячних заробітки було призупинено згідно підпункту 1.1.4 пункту 1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).
Відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності, відповідно затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат, згідно з пунктом 1,2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» 14.10.2024 (Витяг Ц-82/63 Ком.т.). На даний час залізницею затверджено графіки виплат для працівників, які звільнилися з роботи в зв`язку з виходом на пенсію включно по липень 2024 року, тоді як позивач ОСОБА_1 був звільнений 31.07.2024 та відповідно у вказаний графік увійшов.
Проте, у відповідності до листа АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025, зазначено про те що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 - виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Також спільним листом АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/ЦПроф/ 30-22 від 06.09.2022 повідомляється, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Отже, призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця».
Також відповідач зазначає, що інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальні фактичні витрати на відновлення об`єктів залізничної транспортної інфраструктури та залізничного рухомого складу станом на 03.11.2025 склали 1 272 млн. грн. Усього відновлено 2 872 об`єкти, з яких 1965 об`єктів відновлено повністю (витрати на відновлення становлять 629 млн. гривень) і 907 об`єктів відновлено частково (витрати на відновлення становлять 643 млн. гривень). Відновлення пошкоджених об`єктів проводиться за рахунок власних коштів товариства.
Крім того, загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд. гривень. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни.
Відповідач зазначає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України термін позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами. Так, 31.07.2024 у день звільнення позивачу ОСОБА_1 було надано письмове Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, про що свідчить його власноручний підпис на даному повідомленні. Таким чином, позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду із вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який минув 31.10.2024, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо виплати середнього заробітку за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 відповідач просить врахувати наявні обставини, які є підставою для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи наведене відповідач просить відмовити у задоволенні передчасного та необґрунтованого позову ОСОБА_1 (а.с. 53-59).
08 жовтня 2026 року представником позивача подано до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких зазначає, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Крім цього, порушення обов`язку роботодавця провести повний розрахунок при звільненні є триваючим, а отже, перебіг строку звернення до суду починається з моменту фактичного проведення повного розрахунку, а не з дати звільнення працівника. Позивач звертає увагу, що працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Оскільки відповідач повний розрахунок з позивачем на момент звернення з позовом до суду так і не здійснив, строк звернення до суду не був пропущений, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. При цьому у повідомленні від 31 липня 2024 року немає жодної згадки про належну позивачу до виплати одноразову матеріальну допомогу, стягнення якої є предметом даної судової справи, тому дата вручення такого повідомлення не може братися до уваги при розрахунку тримісячного строку для звернення до суду із даним позовом, оскільки про конкретні суми належних позивачу виплат стало відомо з відповіді на адвокатський запит.
З моменту видачі наказу про звільнення і до моменту звернення до суду позивачу так і не було надано жодної інформації щодо строку та умов ухвалення рішення Правління про графік виплат (на яке є посилання у наказі про звільнення), та про те, чи включено позивача до відповідного графіку, що створило для позивача стан невизначеності з приводу самої можливості виплати одноразової матеріальної допомоги. Відповідно, однією з причин зволікання із зверненням до суду було те, що позивач очікував на надходження зазначених у наказі про звільнення виплат відповідно до, як зазначеного у самому наказі, затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат. Однак про наявність вказаного графіку виплат та про те, чи включено позивача до вказаного графіку його за два роки так і не повідомлено. Відповідно, коли позивачу стало зрозуміло, що одноразової допомоги у добровільному порядку від АТ «Укрзалізниця» він може не отримати, оскільки за два роки після звільнення про графік таких виплат його повідомлено так і не було, було прийнято рішення про необхідність звернення до суду.
Про конкретні суми виплат при звільненні позивачу стало відомо після отримання відповіді АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит, оформленої листом №НЮ-1/1/842 від 26.05.2026 року, та з долученої до вищевказаного листа Довідки про нараховані, але не виплачені кошти, виданої ВСП «Івано-Франківські механічні майстерні» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця (а.с. 90-92).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2026 року вказану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.31).
Ухвалою суду від 18 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 32-35).
Ухвалою суду від 03 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 50-51).
Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 79-80).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сторожук Андрій Леонідович позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах, викладених у позові, просив задовольнити.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Укрзалізниця» у судовому засіданні адвокат Войцеховська Наталія Ярославівна заперечувала проти задоволенні позовних вимог, просила відмовити у повному обсязі, щодо понесених витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги зазначила, що заявлений позивачем розмір витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є неспівмірним із виконаною роботою та витраченим часом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом (розпорядженням) Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківські механічні майстерні» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 11/ос від 22 липня 2024 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , інженера-технолога 1 категорії, звільнено з 31 липня 2024 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком за ст. 38 Кодексу законів про працю України
Відповідно до наказу № 11/ос від 22 липня 2024 року ОСОБА_1 належать виплатити:
- одноразову матеріальну допомогу при стажі роботи в галузі 30 років у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків (відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору).
- за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків (відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору).
У Наказі зазначено, що вказані виплати проводяться з урахуванням п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025» (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).
Вказані виплати проводити в хронологічній послідовності відповідно до затвердженого АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 (протокол № Ц-85/44 Ком.т.) графіку виплат, затвердженого протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» (а.с. 14).
04.05.2026 адвокатом Сторожуком Андрієм Леонідовичем направлено адвокатський запит № 02/04-05/26 з проханням:
1. надати належним чином засвідчені копії:
1.1. Колективного договору, чинного станом на дату звільнення ОСОБА_1 (31.07.2024).
1.2.Рішення Правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця»» від 14.03.2022 (Протокол № ц-54/31 Ком.т).
1.3.Рішення Правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця»» від 17.07.2023 (Протокол № Ц-85/44 Ком.т).
1.4.Розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2024 року.
2. Повідомити розмір нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період травень-червень 2024 року включно (надати відповідні довідки).
3. Повідомити розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за травень-червень 2024 року.
4. Надати інформацію:
4.1.про конкретну суму одноразової матеріальної допомоги при стажі 30 років становить 3 середньомісячні заробітки ОСОБА_1 відповідно до Наказу (Розпорядження) № 11/ОС від 22.07.2024 року;
4.2. про конкретну суму виплати за сумлінну працю на залізничному транспорті становить 3 середньомісячні заробітки ОСОБА_1 відповідно до Наказу (Розпорядження) № 11/ОС від 22.07.2024 року (а.с. 15).
Акціонерним товариством «Українська залізниця» листом № НЮ-1/1/842 від 26.05.2026 року було надано частину запитуваних у адвокатському запиті інформації та документів (а.с. 16).
Між адміністрацією і Дорпрофсожем Відокремленого підрозділу «Івано-Франківські Дорожні механічні майстерні» ДТГО «Львівська залізниця» укладено колективний договір на 2009-2012 роки, дію колективного договору продовжено до 2015, на 2015-2016 роки, а в подальшому на 2024 рік (а.с. 17-24).
Згідно витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 25-26, 60-63).
З розрахунку оплати середньої зарплати вбачається, що середня зарплата ОСОБА_1 становить 26627,83 гривень, середньоденна зарплата 1238,50 гривень (а.с. 27, 69).
31 липня 2024 року було видано ОСОБА_1 повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні (а.с. 28, 68).
Згідно Довідки про нараховані, але не виплачені кошти, виданої начальником ВСП «Івано-Франківські механічні майстерні» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», при звільненні на пенсію ОСОБА_1 належало виплатити:
Згідно п.5.1.3. Колективного договору:
одноразову матеріальну допомогу при стажі 30 років - 3 середньомісячні заробітки 79883,67 гривень;
одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи з 30 до 35 років 3 середньомісячні заробітки 79883,67 гривень.
Згідно п.3.15. Колективного договору:
одноразову премію за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати в розмірі посадового окладу 12067,00 гривень;
у зв`язку із звільненням на пенсію в розмірі посадового окладу 12067,00 гривень (а.с. 29).
16 жовтня 2024 року директором управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Українська залізниця» було затверджено графік виплат працівникам Акціонерного товариства «Українська залізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік згідно з пунктом 3.2.21 Галузевої угоди (зі змінами) (а.с. 64-65).
Листом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, адресованим керівникам регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця» про призупинення повідомлено, що починаючи з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (а.с. 66),
Відповідно до листа від 06.09.2022 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» та Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України повідомили, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники,звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Зазначено, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану (а.с. 67).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 Кодексу законів про працю України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.
Статтею 18 Кодексу законів про працю України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Згідно частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.
При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом відповідача, яким позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України, було постановлено виплатити, зокрема, одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується відповідачем.
Дійсно, як вірно зазначав представник відповідача, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Проте наказ це правовий акт, виданий керівником підприємства, з метою вирішення всіх основних або оперативних завдань, поставлених перед підприємством. У контексті кадрових питань, наказ використовується для прийняття працівників, звільнення, переведення, надання відпустки, призначення додаткових винагород. Це офіційний документ, який є обов`язковим для виконання.
У даній справі наказ про звільнення позивача містить вказівку про виплату йому одноразової матеріальної допомоги, що є обов`язковим до виконання, та окрім того, з огляду на те, що відповідно до положень статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Доказів того, що до вказаного наказу вносилися зміни, матеріали справи не містять. Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.
Також при оцінці зазначених доводів суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
За змістом відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.
Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.
Лист від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 адресований керівникам регіональних філій, філій АТ про призупинення, починаючи з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті, суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин). Указаний лист на відміну від рішень від 14.03.2022 № Ц-54/31 не є рішенням правління АТ «Укрзалізниця.
З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі №211/7338/23, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію та додаткову одноразову матеріальну допомогу.
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».
Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Викладений висновок апеляційного суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі №759/10613/20.
З викладених підстав суд відхиляє відповідні доводи відповідача про те, що грошова винагорода що є предметом спору, не належить до обов`язкових виплат працівнику у день звільнення. Належність таких виплат до фонду заробітної плати правового значення не має. Визначальним є те чи має працівник станом на дату звільнення на отримання від роботодавця відповідних виплат.
Таким чином, твердження представника відповідача про те, що у товариства були підстави для призупинення виплат одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію є безпідставними.
Отже, судом встановлено, що станом на день звільнення позивача з роботи 31.07.2025 відповідач протиправно та безпідставно не виплатив належних позивачу сум згідно пункту 5.1.3 та 3.15 колективного договору, а саме не виплатив: 79 883,67 гривень одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію; 79 883,67 гривень додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті; 12 067,00 гривень одноразової премії у зв`язку із звільненням на пенсію; 12 067,00 гривень одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати.
Щодо розрахунку вказаних сум, то дані суми підтверджені довідкою відповідача.
Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Позивачем доведено факт того, що мало місце порушення законодавства про працю, тому виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо заробітної плати.
Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача з роботи 31.07.2025 відповідач не провів виплату всіх належних їй сум.
У розрахунку заробітної плати, поданого позивачем, зазначено, що середня зарплата ОСОБА_1 становить 26627,83 гривень, середньоденна зарплата 1238,50 гривень (а.с. 27).
Такий самий розрахунок заробітної плати підтверджується і відповідачем відповідною довідкою (а.с. 69).
Розрахунок середньої заробітної плати, визначений позивачем, за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 у розмірі 163 482,00 гривень (1238,50 гривень x 132 дні), відповідачем не оспорювався. Розрахунок не спростовано.
Проте відповідачем заявлено про зменшення розміру середнього заробітку.
Судом враховується час звернення позивача з даним позовом, що сприяло збільшенню періоду затримки розрахунку, а також те, що АТ «Укрзалізниця» є стратегічним підприємством, яке зазнає об`єктивних фінансових труднощів через збройну агресію, та з метою дотримання балансу інтересів сторін і недопущення безпідставного збагачення, суд вважає за необхідне частково задовольнити вказану вимогу позивача, зменшивши розмір відшкодування до справедливого рівня, фактично до половини суми, а саме до 80 000,00 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, слід зазначити, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що обов`язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц, від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23, від 20 лютого 2025 року в справі № 640/8835/22).
Незазначення у рішенні суду, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів, не означає, що визначена сума підлягає повному стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком працівника та роботодавця, а суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 757/44003/19, від 22 грудня 2025 року в справі № 306/2031/24,від 18 лютого 2026 року в справі № 639/615/24).
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 523/14396/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 357/1703/18-ц, від 29 жовтня 2025 року в справі №462/4598/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час вирішення спорів працівників з роботодавцями про стягнення сум, які прирівнюються до заробітної плати, на користь працівника.
Такий же алгоритм податкових відрахувань застосовний і до судових рішень про стягнення з роботодавця майнових втрат працівника, які він зазнав у зв`язку з порушенням строків їх виплати (середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), що мало місце в цій справі.
Щодо строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, який на думку відповідача є пропущений позивачем, суд зазначає.
Приписами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Справа, яка переглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України.
Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 Кодексу законів про працю України відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Доводи представника відповідача про обчислення строку звернення позивача до суду з вимогою про стягнення одноразової допомоги необхідно обчислювати з 31.07.2024, тобто з дня звільнення, є помилковими.
Згідно частини-першої другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025)
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 16 червня 2026 року. З повідомленням про те, що ОСОБА_1 підлягають виплаті при звільненні одноразові матеріальні допомоги, позивач ознайомлений 31 липня 2024 року. Між тим, із інформацією про розмір середньомісячного заробітку позивача, який дає можливість розрахувати розмір належних йому сум при звільненні, останній був фактично ознайомлений тільки 26 травня 2026 року, при цьому повної інформації про розмір нарахованих спірних суми повідомлення не містить.
При цьому, відповідач (колишній роботодавець) зупиняв у 2022 році таку виплату, яка відновлена саме з листопада 2024 року за визначеним графіком в хронологічній послідовності, про що вказано у наказі про звільнення, в який, саме станом на день звернення до суду, позивач так і не був включений (відповідач не доводив суду, коли саме було ним повідомлено позивача про невключення його у графік виплат з часу його звільнення 31.07.2024).
Доказів інформування позивача про те, що йому підлягають до виплати такі суми, раніше, ніж були надані 26.05.2026 після звернення адвоката, відповідачем суду не надано.
Отже, порушення строку у виплаті відповідачем саме заробітної плати та інших належних працівникові при звільненні виплат, було триваючим до часу звернення за захистом своїх прав.
Таким чином доводи відповідача про те, що позивач пропустив встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду із вказаними вимогами, не заслуговують на увагу.
Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підтверджуються договором про надання правничої допомоги, укладеним 27 березня 2026 року між Адвокатським бюро «Андрія Сторожука» та ОСОБА_1 (а.с. 97-99), Актом № 1 від 01.11.2026 до договору про надання правничої допомоги від 27 березня 2026 року (а.с. 100), квитанцією про сплату за надання юридичних послуг коштів у сумі 10000,00 гривень (а.с. 101), ордером про надання правничої допомоги адвокатом Сторожуком Андрієм Леонідовичем (а.с. 30, 83).
Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом позивача документів, їх значення для спору.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги та заперечення відповідача, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень нуль копійок).
Як вбачається з платіжної інструкції, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3473,83 гривень (а.с. 48).
Позовні вимоги задоволені частково на 75,97 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2632,82 гривень.
На підставі вищенаведеного, відповідно до статей ст.ст. 10, 18, 97, 116, 233 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 79 883,67 гривень (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 67 копійок) одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 79 883,67 гривень (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 67 копійок) додаткової одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 12 067,00 гривень (дванадцять тисяч шістдесят сім гривень 00 копійок) одноразової премії у зв`язку із звільненням на пенсію, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 12 067,00 гривень (дванадцять тисяч шістдесят сім гривень 00 копійок) одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року в розмірі 80000,00 гривень (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок),з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень нуль копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2632,82 гривень (дві тисячі шістсот тридцять дві гривні 82 копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.
Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
The court decision No. 141420621, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast was adopted on 11.11.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data quickly.
This decision relates to case No. 344/11333/26. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: