Decision № 141361159, 09.11.2026, Mykolaiv District Court of Lviv Oblast

Провадження №2/447/1741/26Справа №447/2590/26Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

09.11.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

13.07.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача Матула В.Ю. подала до суду позов ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 01.02.2021 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №E07.00210.007529758, відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, така за кредитним договором складає 63 531,63 грн., з яких заборгованість за основним боргом складає 31 324,44 грн, заборгованість за відсотками 6,79 грн, заборгованість за комісіями 32 200,40 грн. 16.12.2025 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні Досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні. Відповідачем заборгованість не погашено, таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав. Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн., оскільки позов поданий засобами системи «Електронний Суд», та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

14.07.2026 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 було надіслано позивачем ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 28).

Копію ухвали суду від 15.07.2026, надіслану відповідачу на адресу її місця реєстрації проживання, така не отримала, оскільки поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 38-39).

Таким чином, згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

03.09.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача подала клопотання щодо проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс», позов підтримала та просила такий задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву не скористалася, клопотань чи заяв до суду не подавала.

Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

01.02.2021 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №E07.00210.007529758 у формі письмового документу. Договір кредиту та страхування №E07.00210.007529758, Додаток № 1 та Паспорт споживчого кредиту підписані сторонами письмовими підписами (а.с. 7-9).

Згідно з умовами вказаного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 49 999,00 грн., строком на 36 місяців з 01.02.2021 по 01.02.2024 зі сплатою 0,01 % річних. Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Загальна вартість кредиту 115 898,99 грн.

Згідно з п. 1.5. договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими тарифами банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті банку https://ideabank.ua.

У паспорті споживчого кредиту, що становить Додаток №1 до договору кредиту №E07.00210.007529758, вказано, що за відкриття пакету послуг та плату за погашення кредиту встановлено платежі згідно з тарифами банку. Плата за обслуговування кредитної заборгованості 3,39 % середньомісячно від початкової суми кредиту згідно з графіком в п. 5, починаючи з 0 % в перший місяць із зменшенням щомісячно на -5.104 % до 1.6399 %.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 49 999,00 грн. на підставі договору №E07.00210.007529758 від 01.02.2021, що стверджується ордером-розпорядженням (а.с. 10).

На підтвердження укладення договору позивачем також надано виписку по рахунку, згідно з якою відповідач активно користувалася банківським рахунком та кредитними коштами, частково здійснювала погашення кредитної заборгованості (а.с. 11-13).

Крім цього, як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк» за договором №E07.00210.007529758 від 01.02.2021, станом на 16.12.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 63 531,63 грн, з яких: 31 324,44 грн. заборгованість за основним боргом; 6,79 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 32 200,40 грн. заборгованість за послуги за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 14).

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Ідея Банк» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку ОСОБА_1 у розмірі 49 999,99 грн. згідно з договором №E07.00210.007529758 від 01.02.2021, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 11-13).

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

16.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та позивачем ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» укладено договір факторингу №1.

Відповідно до копії договору факторингу №1 від 16.12.2025, платіжної інструкції №510 від 19.12.2025, акту приймання-передачі реєстру боржників №1 (Лот №3) в електронному вигляді від 16.12.2025, №2 (Лот №7) в електронному вигляді від 16.12.2025, на умовах, встановлених цим Договором, Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. 2.2. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) Клієнтом Фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 15-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 (Лот №3) від 16.12.2025 до договору факторингу №1 від 16.12.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №E07.00210.007529758 від 01.02.2021 у розмірі 63 531,63 грн., з яких: 31 324,44 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6,79 грн. заборгованість за відсотками; 32 200,40 грн. заборгованість за комісіями.

На даний час відповідач не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до копії досудової вимоги б/н від 03.06.2026, ТОВ «Аксіліум Фінанс» вимагало в ОСОБА_1 виконати зобов?язання перед ТОВ та погасити заборгованість, а також повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні (а.с. 23-24).

У позовній заяві представник позивача вказав, що ТОВ направило відповідачу досудову вимогу, проте, відповідач не вжив заходів щодо повернення боргу.

На підтвердження надсилання вимоги відповідачу, представником позивача долучено копію опису вкладення у цінний лист, списку реєстру відправлення та квитанції АТ «Укрпошта» (а.с. 23-24).

Враховуючи наведене, встановлено, що позикодавець виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач ОСОБА_1 власноручно підписала договір №E07.00210.007529758, Додаток № 1 та Паспорт споживчого кредиту, чим підтвердила укладання між нею та АТ «Ідея Банк» такої угоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути банку грошові кошти, отримані за кредитними договорами у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідач ОСОБА_1 підписала заяву, надану їй банком, тим самим погодившись у цілому з умовами та правилами надання банківських послуг та приєднавшись до них, у зв?язку з чим між нею АТ «Ідея Банк» виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права вимоги за кредитним договором №E07.00210.007529758 від 01.02.2021, укладеною відповідачем ОСОБА_1 з первісним кредитором АТ «Ідея Банк», перейшло до ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс».

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника, встановив, що ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» у передбаченому законом порядку та відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписано реєстр передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Суд враховує також те, що відповідачем не було подано відзиву, контррозрахунку, відомостей про погашення суми заборгованості.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Поряд із наведеним, обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, представник позивача просив стягнути заборгованість за комісіями, що відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32 200,40 грн.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина 1 статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з умовами кредитного договору №E07.00210.007529758 від 01.02.2021 кредитодавець надає позичальнику за плату послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що за Законом України «Про банки і банківську діяльність» надаються безкоштовно. Окрім, даний сервіс не становить банківської послуги, яку замовив позичальник під час укладення кредитного договору, а такі послуги банк здійснює з власної вигоди, тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, зокрема за послуги з обслуговування кредитного договору.

Крім цього, відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплатити 0,01 % річних від тіла кредиту, заборгованість за якими позивач просить стягнути у позовній заяві, тому безоплатного користування кредитом відповідач не здійснював, а користувався кредитними коштами з обов`язковою сплатою процентів за таке користування, що відповідає природі такого виду договорів як кредитний договір.

Доказів щодо фактичного надання банком послуг з обслуговування кредитної заборгованості або щодо доцільності надання таких послуг на оплатній основі позивачем не надано, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за такими послугами.

Таким чином, з огляду на викладене, заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за комісіями, що становить послугу з щомісяного обслуговування заборгованості, не підлягатиме до задоволення, так як така послуга банком повинна надаватися на безоплатній основі відповідно до умов Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постанови ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: ордеру серії ВС №1409470 (а.с. 27), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002885 (а.с. 27 (зворот)), договору про надання правничої допомоги №25/09/2025 від 25.09.2025 (а.с. 26), акту наданих послуг №1 від 20.10.2025 до договору про надання правничої допомоги №25/09/2025 від 25.09.2025 (а.с. 26 (зворот)).

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач не подала заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги те, що позов задоволено на 49,32 %, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають до стягнення становитимуть 2 959,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позов було пред`явлено засобами системи «Електронний суд» та такий підлягає до задоволення частково, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 312,99 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 31 331,23 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 63 531,63 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 76, 81, 89, 133, 134, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № E07.00210.007529758 від 01.02.2021 у розмірі 31 331 (тридцять одна тисяча триста тридцять одна) гривня 23 копійки, що складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 31 324 (тридцять одна тисяча триста двадцять чотири) гривні 44 копійки, 6 (шість) гривень 79 копійок заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 959 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) гривень 99 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс», місцезнаходження: вул. Лазаренка, Є., 4/4, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43231894.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя Головатий А.П.