Court ruling № 141272255, 06.11.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/9439/26

1-кп/308/798/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, за №42025000000000626 від 01.08.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Офісу Генерального прокурора України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42025000000000626 від 01.08.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

29 червня 2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 , призначено підготовче судове засідання вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2026 року заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 від 09.10.2026 року про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_6 - задоволено. Відведенео суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000000626 від 01.08.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025000000000626 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.08.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (справа №308/9439/26, провадження №1-кп/308/798/26), передано до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області , для вирішення питання про передачу на розгляд іншому судді в порядку встановленому ст. 35 КПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2026 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): ОСОБА_8 .

На адресу суду 30.10.2026 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через інший суд. Так у клопотанні вказує про неможливість безпосереднього прибуття до суду, виходячи з наступних обставин. Широкомасштабна збройна агресія орків-московитів проти України продовжується. На сьогодні, ситуація безпеки в умовах воєнного стану залишається складною. Ракетно-бомбові удари, в тому числі, на території Київського регіону не зменшилися. Зазначене супроводжується ускладненням переїзду та перешкоджає безпосередній участі в судовому засіданні через небезпеку для захисника під час руху до суду та у зворотному напрямку.

Адвокат зазначає, що проведення дистанційного судового засідання в режимі відеоконференції є доцільним з огляду на істотну віддаленість суду від місця здійснення адвокатської діяльності захисника. Захисник здійснює свою діяльність головним чином на території Київського регіону, здебільшого на правому березі р.Дніпро, у місті Києві, зокрема, у Подільському районі міста Києва.

Крім того, захисник вказує про неможливість залишення Київського регіону через сімейні обставини. При цьому зазначає, що відеоконференція є доцільною з огляду на зайнятість захисника в інших справах та з метою процесуальної економії.

У клопотанні вказано, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції є виправданим та відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.55, 59 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.42, 46, 336 КПК України адвокат просить: судове засідання за його участю провести в режимі відеоконференції через Подільський районний суд міста Києва.

Суд, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження регламентовано ст. 336 КПК України, відповідно до частини першої якої, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Згідно ч.2 вказаної норми, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Згідно ч.ч. 7,8 вказаної норми, суд може постановити ухвалу про участь учасника кримінального провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті. Допит свідка, потерпілого, спеціаліста може здійснюватися у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно у приміщенні суду, визначеному судом. У виключних випадках в умовах воєнного або надзвичайного стану суд має право допитати свідка, потерпілого в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у порядку, передбаченому частинами четвертою - шостою цієї статті.

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов`язаний вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною сьомою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв`язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням із судом, що надав доручення, зобов`язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Питання участі в судовому засіданні сторони в режимі відеоконференції суд має право вирішувати з урахуванням всіх об`єктивних обставин, які складаються при розгляді справи, до початку певного судового засідання, в певному конкретному випадку. Разом із тим, клопотання має бути обґрунтованим причинами, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні, а також підтверджене відповідними доказами неможливості такої участі.

Захисник обвинуваченого звернувшись до суду із вказаним клопотанням зазначає про неможливість безпосереднього прибуття до суду через складну безпекову ситуацію, віддаленістю суду від місця здійснення адвокатської діяльності захисника (м. Київ), неможливістю ним залишити Київський регіон через сімейні обставини, його зайнятістю в інших справах та з метою процесуальної економії.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що згідно з ч. 7 та ч. 8 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав ухвалу про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином технічні засоби і технології, які використовуються в судовому засіданні під час проведення відеоконференції мають забезпечувати належну якість зображення та звуку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Суд наголошує, що у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції потрібно зазначити, а також детально вказати обставини, на підставі яких учасник просить суд задовольнити клопотання, та обов`язково додати докази, якими обґрунтовується неможливість прибуття до суду.

Разом із тим, суд не вважає, що у клопотанні наведено причини, які мають винятковий характер, унеможливлюють чи ускладнюють безпосередню участь захисника у судових засіданнях взагалі.

Віддаленість учасників судового розгляду від місцезнаходження суду чи перебування їх в іншому населеному пункті (згідно поданих клопотань адвоката адреса зазначена м. Київ), а також введення воєнного стану на території України не є підставою для підтвердження необхідності саме такої участі в судовому засіданні та не позбавляє можливості, зокрема, представника особи з`явитись у судове засідання. У клопотанні не зазначено які саме

У клопотанні не зазначено які саме обставини, перешкоджають та позбавляють адвоката можливості прибути в м. Ужгород для безпосередньої участі в судовому засіданні, та якими доказами це підтверджується. Окрім того, захисник формально покликаючись на сімейні обставини не вказує на реальні перешкоди що унеможливлюють його виїзд за межі «Київського регіону».

Крім того, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо. Робота суду залежить від того, яка ситуація склалась у регіоні, де такий суд розташований.

При цьому варто звернути увагу на те, що в м. Ужгород (Закарпатській області) не ведуться активні бойові дії.

Проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі № 906/943/18).

Такий спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, та має бути зумовлений обґрунтованими причинами, які перешкоджають, ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони чи її представника в судовому засіданні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.

Таким чином суд вважає, що адвокатом не наведено виключних обставин та причин неможливості прибути у судове засідання ( в м. Ужгород) та зважаючи, що здійснення дистанційного судового провадження має винятковий характер для якого повинні існувати причини, які ускладнюють або унеможливлюють особисту участь сторони в судовому засіданні, а адвокатом не наведені передбачені ст. 336 КПК України підстави для проведення судового засідання у режимі відеоконференції, які б були визнані судом достатніми для проведення такого засідання, то суд приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , про можливість участі у судовому засіданні з розгляду кримінального провадження, в режимі відео конференції, задоволенню не підлягає.

Окрім того, суд констатує, що наявні і технічні перешкоди в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, які є перешкодою у проведенні судового засідання у справі в режимі відеоконференції, оскільки у приміщенні суду наявна обмежена кількість залів судових засідань обладнаних системою відеоконференцзв`язку, та враховуючи навантаження з розгляду справ в Ужгородському міськрайонному суді, такі використовується для зв`язку з місцями попереднього ув`язнення осіб, які перебувають під вартою, та установами виконання покарань, та розглядаються справи у яких особи тримаються під вартою.

З урахуванням наведених міркувань суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції, та приходить до висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 336, 377 КПК України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через інший суд - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1