Decision № 141272221, 06.11.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/14492/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №1163511 від 20.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №1163511 від 20.10.2020, втім відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаними кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 17 935,50 грн, з яких: 5 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 435,50 грн заборгованість за відсотками.

При цьому первинним кредитором було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», яке набуло право вимоги на підставі договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на недобросовісну поведінку позивача, який звернувся до суду через тривалий час після укладення кредитного договору, що призвело до штучного збільшення суми заборгованості за рахунок нарахованих відсотків. Також зазначила про незаконність нарахування штрафів і пені з огляду на законодавчі обмеження, запроваджені на період карантину та воєнного стану. Просила відмовити у стягненні відсотків, пені та штрафів, а в разі непідтвердження випискою АТ «А-Банк» факту отримання нею кредитних коштів відмовити в задоволенні позову повністю. Заявила про застосування строку позовної давності.

Заяви, (клопотання) учасників справи.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» інформації щодо належності відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 , зарахування на неї коштів у сумі 5 500 грн у період з 20.10.2020 по 25.10.2020 року та виписки про рух коштів за вказаною карткою за цей період.

14 жовтня 2026 року відповідач подала заяву про надання копій матеріалів справи для забезпечення можливості дистанційного ознайомлення з ними.

26 жовтня 2026 року позивач подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

27 жовтня 2026 року позивач подав додаткові пояснення по справі.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2026 справу передано на розгляд судді Голяни О.В.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 , зарахування на неї коштів у сумі 5 500 грн та виписку про рух коштів за період із 20 по 25 жовтня 2020 року.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені Судом.

20 жовтня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 1163511 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 500,00 грн строком на 30 днів. Згідно з пунктами 1.4.1, 1.4.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування. Відповідно до графіка платежів датою повернення кредиту визначено 19 листопада 2020 року, сума нарахованих процентів становить 3 135,00 грн, загальна сума до сплати 8 635,00 грн.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 , зазначену в особистому кабінеті, а кредит вважається наданим у день перерахування коштів на користь клієнта.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору № 1163511 від 20 жовтня 2020 року, проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, але не більше ніж за 90 календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення. Водночас пунктом 9.11 договору передбачено, що після закінчення строку кредитування проценти можуть нараховуватися як плата за понадстрокове користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем подано лист ТОВ «Універсальна платіжна рішення» від 11 травня 2026 року, відповідно до якого 20 жовтня 2020 року о 14:41:08 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 5 500,00 грн. АТ «АКЦЕНТ-БАНК» листом від 09 жовтня 2026 року повідомило, що банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та надало виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період із 20 до 25 жовтня 2020 року.

У подальшому сторонами укладено додаткові договори про продовження строку кредитування. Так, додатковим договором від 20 листопада 2020 року строк користування кредитом продовжено до 21 грудня 2020 року. Згідно з його умовами процентна ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування, а орієнтовна загальна вартість кредиту 8 635,00 грн. Додатковий договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 20 листопада 2020 року о 11:54:31.

Наступним додатковим договором від 22 грудня 2020 року строк користування кредитом продовжено до 21 січня 2021 року. Умовами цього договору передбачено процентну ставку в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування та орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 8 635,00 грн. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 22 грудня 2020 року о 13:04:59.

21 квітня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу, на підставі якого позивач набув право вимоги за кредитними зобов`язаннями, що підтверджується долученими до матеріалів справи договором факторингу, реєстром боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників.

10 вересня 2026 року позивач направив відповідачці досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивач визначив станом на 20 квітня 2021 року заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 831,00 грн, з яких 5 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 12 331,00 грн заборгованість за процентами. Проценти нараховувалися за ставкою 1,90 % на день до 20 квітня 2021 року включно. При розрахунку заборгованості враховано платежі на загальну суму 6 270,00 грн.

Оцінка Суду.

Відповідно до статей 12, 13, 7681 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, а докази оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, установлених договором.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів за користування позикою, а позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у строк та в порядку, визначених договором.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт укладення кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 5 500,00 грн підтверджується матеріалами справи. Зокрема, наданими відомостями про перерахування коштів на платіжну картку, листом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» щодо належності відповідної картки відповідачці та банківською випискою про рух коштів за рахунком за період із 20 до 25 жовтня 2020 року. Зазначені докази в сукупності підтверджують факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідачки. Отже, первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, а у відповідачки виник обов`язок повернути отримані кошти та сплатити проценти відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор може передати право вимоги іншій особі. Згідно зі статтею 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Із наданих позивачем договору факторингу, реєстру боржників, акта приймання-передачі та платіжних документів убачається, що право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Згідно з умовами кредитного договору № 1163511 від 20 жовтня 2020 року процентна ставка становить 1,90 % на день від суми кредиту. Строк кредитування, який спочатку становив 30 днів, сторонами продовжено додатковими договорами до 21 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, але не більше ніж за 90 календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення. Пунктом 9.11 договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Після цього права кредитора захищаються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, проценти за користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, та нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України мають різну правову природу.

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач нараховував проценти за ставкою 1,90 % на день до 20 квітня 2021 року включно. Водночас погоджений сторонами строк кредитування закінчився 21 січня 2021 року. Тому проценти, нараховані після цієї дати, не можуть бути стягнуті як плата за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України.

При цьому позивач не заявляв окремої вимоги про стягнення сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та не надав відповідного розрахунку. Саме по собі передбачення в пункті 9.11 договору нарахування процентів після закінчення строку кредитування не є підставою для стягнення таких сум у заявленому позивачем розмірі.

За період із 20 жовтня 2020 року до 21 січня 2021 року включно проценти за ставкою 1,90 % від суми кредиту 5 500,00 грн становлять 9 823,00 грн, виходячи з розрахунку 104,50 грн за один день користування кредитом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка здійснила платежі на загальну суму 6 270,00 грн, а саме: 2 800,00 грн 16 листопада 2020 року, 335,00 грн 20 листопада 2020 року та 3 135,00 грн 22 грудня 2020 року. За розрахунком позивача, заборгованість за основною сумою кредиту залишилася незмінною та становить 5 500,00 грн, а зазначені платежі враховано в рахунок погашення процентів.

Таким чином, за умови зарахування всіх зазначених платежів у рахунок процентів їх несплачений залишок за період до 21 січня 2021 року включно становить 3 553,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають задоволенню в розмірі 3 553,00 грн, а в частині стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, належить відмовити.

Щодо заяви відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як установлено судом, строк кредитування за договором з урахуванням укладених додаткових угод було продовжено до 21 січня 2021 року, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 29 вересня 2026 року.

Водночас при обчисленні позовної давності суд ураховує спеціальне правове регулювання, установлене на період карантину та воєнного стану. Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачалося продовження позовної давності на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19. Карантин діяв з 12 березня 2020 року та був скасований з 1 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, чинній у відповідні періоди, передбачалося продовження, а надалі зупинення перебігу визначених законом строків на час дії воєнного стану. Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 зазначеного розділу виключено. Цей Закон набрав чинності 4 вересня 2025 року, у зв`язку з чим спеціальне регулювання перебігу позовної давності на час воєнного стану припинило діяти.

Отже, при визначенні закінчення позовної давності суд ураховує як загальний трирічний строк, установлений статтею 257 ЦК України, так і його законодавче продовження на період карантину та спеціальне регулювання у зв`язку з воєнним станом. З огляду на те, що строк виконання зобов`язання закінчився 21 січня 2021 року, а позов подано 29 вересня 2026 року, суд доходить висновку, що позовна давність за заявленою вимогою не спливла. Тому заява відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 343,85 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У частині другій статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, зокрема шляхом подання заяви про відшкодування таких витрат разом із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому разі суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 5 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночними поняттями. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням суду, який розглядав конкретну справу та має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи й усіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 8 000,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви було надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, акт № 2451 від 10 вересня 2026 року наданих послуг правової (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року та детальний опис наданих послуг до акта № 2451 від 10 вересня 2026 року, відповідно до якого сторонами погоджено надані послуги на суму 8 000,00 грн.

Встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у цій цивільній справі, зважаючи на її характер і складність, а також на те, що судове засідання у справі не проводилося у зв`язку з неявкою учасників процесу, ціну позову, яка становить 17 935,50 грн, при загальній визначеній адвокатом вартості наданої правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним. При цьому суд ураховує фінансове становище відповідача та суму отриманого кредиту. З огляду на це суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним і необхідним витратам, покласти на відповідача обов`язок компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Відповідач у відзиві не заявляв клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не доводив їх неспівмірності в порядку частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України. Водночас суд визначає розмір витрат, що підлягають розподілу, з урахуванням критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України, зокрема їх пропорційності предмету спору та розумної потреби таких витрат у конкретній справі.

Оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить 50,48 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 019,20 грн (4 000,00 грн ? 50,48 %).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1163511 від 20 жовтня 2020 року в розмірі 9 053 (дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн 00 коп., з яких: 5 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 553,00 грн заборгованість за відсотками.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» 1 343,85 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» 2 019,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В стягненні іншої частини витрат відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя О.В. ГОЛЯНА