Decision № 141136471, 03.11.2026, Mizhhiria District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 302/1284/26

Провадження № 2/302/771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05.01.2026-100000179 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 9 000,00 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 24 травня 2026 року.

За твердженням представника позивача, кредитний договір укладено з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію». Під час оформлення кредиту відповідачка пройшла процедуру електронної ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку України, а документи, що становлять кредитний договір, підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону.

Представник позивача вказав, що кредит надано для задоволення особистих потреб відповідачки, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької чи незалежної професійної діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитні кошти перераховано в безготівковій формі на платіжну картку, реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за договором позивач послався на квитанцію про перерахування кредитних коштів від 05 січня 2026 року.

Відповідно до наведених представником позивача умов кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту.

Представник позивача також зазначив, що умовами договору передбачено відповідальність позичальниці за прострочення виконання грошових зобов`язань, зокрема сплату процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі, визначеному договором.

За твердженням представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти. Водночас відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 10 054,56 грн, з яких:

?6 296,99 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

?3 586,57 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

?171,00 грн проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 18 січня 2026 року 3 556,38 грн, 01 лютого 2026 року 3 556,38 грн, 16 березня 2026 року 1 500,00 грн, 24 березня 2026 року 18 400,00 грн, 26 березня 2026 року 1 215,74 грн та 09 квітня 2026 року 3 400,00 грн.

На думку представника позивача, здійснення зазначених платежів свідчить про визнання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором. При цьому позивач зазначив, що проведені платежі враховано під час визначення розміру заборгованості, заявленої до стягнення.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення процентів річних у розмірі 171,00 грн, представник позивача послався на положення статті 625 Цивільного кодексу України та умови кредитного договору, якими передбачено відповідальність позичальниці за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, положення Цивільного кодексу України, законів України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 05.01.2026-100000179 від 05 січня 2026 року в загальному розмірі 10 054,56 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з направленням відповідачці копії позовної заяви з доданими до неї документами, у розмірі 150,00 грн.

Крім того, представник позивача повідомив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів цивільної справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від сторін не надійшло клопотань про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду розгляд справи може бути проведений у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію позовної заяви з доданими до неї документами позивач направив відповідачці за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1 .

На підтвердження направлення зазначених документів позивачем надано квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2268528 від 18 вересня 2026 року та опис вкладення до реєстрованого листа. Зі змісту опису вбачається, що до поштового відправлення включено копію позовної заяви, документи щодо укладення кредитного договору, розрахунок заборгованості, квитанції про перерахування кредитних коштів та інші додані до позову документи.

У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, заперечень щодо заявлених позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не надала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність клопотань учасників справи про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 05 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено кредитний договір № 05.01.2026-100000179 в електронній формі.

Із наданих позивачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальниці та підтвердження прийняття пропозиції вбачається, що відповідачка прийняла запропоновані кредитодавцем умови договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором E278.

На підтвердження проходження відповідачкою процедури електронної ідентифікації позивачем надано відомості, отримані із центрального вузла системи BankID Національного банку України, які містять персональні дані ОСОБА_1 , зокрема її прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, зареєстроване місце проживання та реквізити документа, що посвідчує особу.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 24 травня 2026 року. За користування кредитом передбачено нарахування процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 1 % на день, а також сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1 600,00 грн.

На виконання умов договору 05 січня 2026 року позивач перерахував відповідачці 8 000,00 грн на зазначену нею платіжну картку. Факт перерахування коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 18 квітня 2026 року, відповідно до якого 05 січня 2026 року о 06 год 08 хв здійснено платіжну операцію на суму 8 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 969598886.

Крім того, 01 лютого 2026 року між сторонами укладено додатковий договір № 05.01.2026-100000179-1, відповідно до якого відповідачці надано додатковий транш кредитних коштів у розмірі 1 000,00 грн. Перерахування зазначеної суми підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 18 квітня 2026 року, згідно з яким 01 лютого 2026 року о 12 год 17 хв здійснено платіжну операцію на суму 1 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 994357734.

Умовами додаткового договору кінцеву дату повернення кредиту залишено незмінною 24 травня 2026 року.

Таким чином, на виконання укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав відповідачці кредитні кошти двома траншами на загальну суму 9 000,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення зобов`язань за кредитним договором, які зараховувалися в рахунок погашення основної суми кредиту, процентів та комісійних платежів.

Згідно із зазначеним розрахунком станом на 16 вересня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 10 054,56 грн, з яких 6 296,99 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 3 586,57 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 171,00 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Заборгованість за комісіями та штрафами позивачем до стягнення не заявлена.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Дослідивши надані позивачем документи щодо укладення кредитного договору, відомості про електронну ідентифікацію відповідачки та підтвердження прийняття нею запропонованих умов кредитування, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 05.01.2026-100000179 від 05 січня 2026 року укладено з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину, а його умови є обов`язковими для сторін.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк.

За змістом статей 610, 611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, що тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд установив, що кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, перерахувавши відповідачці загалом 9 000,00 грн.

Водночас відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, після врахування здійснених відповідачкою платежів залишок неповернутої основної суми кредиту становить 6 296,99 грн.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, наведених позивачем обставин не спростувала та доказів повного погашення заборгованості суду не надала.

Разом із тим суд зазначає, що неподання відповідачкою відзиву та відсутність заперечень проти позову самі по собі не є безумовною підставою для задоволення заявлених вимог, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на нього.

З урахуванням установлених обставин та досліджених доказів суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 296,99 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 3 586,57 грн, суд ураховує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору проценти нараховувалися за фіксованою процентною ставкою 1 % на день протягом строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Як установлено судом, кінцевою датою повернення кредиту за укладеним між сторонами договором визначено 24 травня 2026 року.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування, з урахуванням зміни залишку основної суми кредиту внаслідок здійснених відповідачкою платежів.

Зокрема, після часткового погашення заборгованості 24 березня 2026 року залишок основної суми кредиту становив 6 844,75 грн, а після платежу 09 квітня 2026 року зменшився до 6 296,99 грн. Надалі проценти нараховувалися виходячи із зазначеного залишку заборгованості.

Останнє нарахування договірних процентів здійснено 24 травня 2026 року, тобто в межах строку кредитування. Починаючи з 25 травня 2026 року позивач припинив їх нарахування.

Отже, заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 3 586,57 грн сформована за період дії кредитного договору та визначена з урахуванням здійснених відповідачкою платежів.

Оцінивши зазначений розрахунок у сукупності з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 3 586,57 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 171,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або неналежне виконання грошових зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснював нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України у лютому та березні 2026 року. Після врахування здійснених відповідачкою платежів залишок зазначених процентів станом на 31 березня 2026 року становив 171,00 грн.

Отже, заявлена до стягнення сума нарахована у період дії воєнного стану в Україні та є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, від якої позичальниця звільняється на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому передбачене законом звільнення від відповідальності поширюється на проценти, визначені статтею 625 ЦК України, незалежно від того, чи застосовується встановлений законом розмір у три проценти річних, чи інший розмір, погоджений сторонами договору.

Таким чином, наявність у кредитному договорі умови про підвищений розмір процентів річних не змінює їх правової природи та не усуває встановленого законом звільнення позичальниці від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідний період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 171,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Водночас звільнення позичальниці від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняє її обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, правомірно нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ураховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 05.01.2026-100000179 від 05 січня 2026 року в загальному розмірі 9 883,56 грн, з яких 6 296,99 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 3 586,57 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 171,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00148166 від 21 вересня 2026 року з відміткою банку про виконання платежу.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 150,00 грн витрат, пов`язаних із направленням відповідачці копії позовної заяви з доданими до неї документами.

На підтвердження зазначених витрат надано квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2268528 від 18 вересня 2026 року та опис вкладення до реєстрованого листа, адресованого ОСОБА_1 .

Зі змісту квитанції вбачається, що загальна вартість оформлення та направлення поштового відправлення становила 130,98 грн, з яких 72,00 грн плата за пересилання відправлення, 56,88 грн плата за друк документів та 2,10 грн сервісний збір.

З огляду на характер зазначених витрат, їх зв`язок із направленням відповідачці копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також наявні докази їх понесення, суд вважає обґрунтованими витрати позивача в розмірі 130,98 грн.

Водночас доказів понесення витрат у решті заявленої суми, а саме 19,02 грн, позивачем не надано, у зв`язку з чим підстав для їх відшкодування немає.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 10 054,56 грн. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 9 883,56 грн, що становить 98,30 % від заявленої суми.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову та положень статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 617,12 грн, а також витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви з доданими до неї документами, у сумі 128,75 грн.

В іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

У позовній заяві представник позивача повідомив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Станом на час ухвалення рішення докази, які підтверджують розмір таких витрат, до суду не подані.

За таких обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в межах цього рішення судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 141, 247, 258259, 263265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, рахунок IBAN НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № 05.01.2026-100000179 від 05 січня 2026 року в загальному розмірі 9 883,56 грн (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 56 копійок), з яких:

?6 296,99 грн (шість тисяч двісті дев`яносто шість гривень 99 копійок) заборгованість за основною сумою кредиту;

?3 586,57 грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість гривень 57 копійок) заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 в частині стягнення 171,00 грн (сто сімдесят одна гривня 00 копійок) процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 617,12 грн (дві тисячі шістсот сімнадцять гривень 12 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви з доданими до неї документами, у розмірі 128,75 грн (сто двадцять вісім гривень 75 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.