Court ruling № 141102933, 02.11.2026, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"02" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1059/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» від 29.10.2026

про забезпечення позову

у справі №907/1059/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К», м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, визнання договору укладеним та визнання відсутнім права оренди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом до відповідача 1 Ужгородської міської ради та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 рішення Ужгородської міської ради VIІI скликання (LХХХІІІ сесія) від 25 серпня 2026 року №2885 «Про поновлення та припинення дії договорів оренди земельних ділянок»;

- визнати недійсним договір оренди землі, серія та номер: 2299/1, укладений 01.09.2026 р. між Ужгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз»;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Миколи Бобяка, 15 «д» в м. Ужгород) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», номер запису про інше речове право: 66464534;

- визнати укладеним договорів оренди землі між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», у редакції викладеній орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К»;

- визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» на земельну ділянку за кадастровим номером: 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Миколи Бобяка, 15 «д» в м. Ужгород.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1059/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2026 року суд залишив позов без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про усунення недоліків позовної заяви з долученням доказів сплати судового збору в розмірі 13 312,00 грн в установленому порядку.

У зв`язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви ухвалою від 13 жовтня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10 листопада 2026 року та встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зокрема, для відповідачів встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

29 жовтня 2026 року позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» (код ЄДРПОУ: 46284572), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування, зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на даній земельній ділянці;

- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» (код ЄДРПОУ: 46284572), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які будівельні, підготовчі та земляні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2026 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Лучку Р.М.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі №907/1059/26 із відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва йому стало відомо, що відповідачем ТОВ «Пром Енерджи Елрайз», як замовником, отримано дозвільний документ на виконання будівельних робіт №ЗК012250623534 щодо об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Миколи Бобяка, 15 «д» у м. Ужгороді» який знаходиться на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083.

Пояснює, що згідно з даними ЄДЕССБ 30.09.2026 до вказаного дозвільного документа внесені зміни щодо передачі права будівництва об`єкта іншому замовникові, а також затверджено проєктну документацію, яка передбачає будівництво багатоквартирного будинку висотністю до 23 метрів, що розрахований на 157 квартир, 120 паркомісць та комерційні приміщення.

Наведені обставини, за позицією позивача свідчать про реальну загрозу незворотної зміни стану та правового статусу предмета спору, у зв`язку із чим наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Звертає увагу, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а здійснення ТОВ «Пром Енерджи Елрайз» в межах спірної земельної ділянки будівельних та підготовчих робіт, поділ або об`єднання ділянки, внесення нових записів щодо такої до ЄДЕССБ, видача нових містобудівних умов та дозволів, реєстрація нових об`єктів нерухомості чи майнових прав на них за третіми особами призведе до того, що захист порушеного переважного права позивача на оренду спірної земельної ділянки у межах одного цього судового провадження стане неефективним або неможливим, а задоволення позовних вимог та визнання договору оренди укладеним з ТОВ «Інвестгруп К» втратить юридичний та практичний сенс, оскільки ділянка може бути забудована іншою особою або взагалі передана у користування третій особі, а відтак позивач буде змушений ініціювати численні нові судові процеси щодо оскарження нових дозвільних документів, припинення будівництва, знесення самочинного чи нового будівництва, що прямо суперечить принципу ефективності судового захисту.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1);

- забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1);

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини 1).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га, скасування державної реєстрації права оренди відповідача 2, визнання укладеним договору оренди означеної земельної ділянки з позивачем та визнання відсутнім права оренди на неї відповідача 2.

Таким чином, суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).

Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, а відтак, доводи позивача щодо підставності заявлених у цій справі позовних вимог не враховуються судом при вирішенні питання забезпечення позову на стадії підготовчого провадження.

Водночас, загальний зміст заявлених у цій справі позовних вимог свідчить про наявність між позивачем та відповідачем 2 спору щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га, вимоги про визнання відсутнім права оренди якої за відповідачем 2 разом з визнанням укладеним договору оренди такої земельної ділянки з позивачем також заявлені ТОВ «Інвестгруп К» до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, його адекватності та співмірності із заявленими у цій справі позовними вимогами, суд враховує, що правові наслідки недійсності договору визначені у ч. 1 ст. 216 ЦК України та пов`язуються з обов`язком кожної із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Окрім того, вимогу про скасування державної реєстрації права оренди відповідача 2 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га, визнання укладеним договору оренди означеної земельної ділянки з позивачем та визнання відсутнім права оренди на неї відповідача 2 можна належним чином реалізувати в разі існування самої земельної ділянки як об`єкту прав, тоді як її поділ чи об`єднання може істотно ускладнити виконання рішення у цій частині.

Так, за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).

Водночас, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, заявником (позивачем у справі) не долучено жодних доказів, які б свідчили про вчинення певних дій чи про наявність наміру відповідачів здійснити дії щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га, вчинення реєстраційних дій щодо неї (в тому числі, але не виключно рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної технічної документації з поділу/об`єднання; вчинення юридично значимих дій, спрямованих на зміну інформації про земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав), що виключає в даному випадку обґрунтованість вжиття такого виду забезпечення позову як:

- заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.

Суд також враховує, що за змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок, а відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» невправі самостійно вчиняти дії з поділу чи об`єднання спірної земельної ділянки, що додатково підтверджує невідповідність пропонованих заходів забезпечення позову в цій частині.

У даному аспекті слід врахувати, що самі лише твердження позивача про потенційну неможливість виконання в майбутньому судового рішення без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі №922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та ін.), а одне лиш припущення про можливість здійснення таких дій в подальшому жодним чином не свідчить про вжиття відповідачами дій, спрямованих на зміну правового статусу спірної земельної ділянки.

При цьому, суд приймає до уваги, що долучені до заяви про забезпечення позову від 29.10.2026 докази відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо отримання відповідачем 2 дозволу на виконання будівельних робіт стосуються будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою вул. Бобяка Миколи в м. Ужгород за виданими 12.03.2025 (тобто до виникнення спірних правовідносин) містобудівними умовами та обмеженнями на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:23:001:0083 з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка є предметом оренди за укладеним між відповідачами договором оренди, дійсність якого позивачем поставлена під сумнів.

Суд, водночас, враховує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.03.2026 у справі №910/11432/25 закріплена ст. 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.

Об`єднана палата у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 виснувала, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 ГПК є неприпустимим.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).

За встановленими при розгляді заяви про забезпечення позову обставинами, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га за оспорюваним позивачем договором оренди від 01.09.2026 надана відповідачу 2 в оренду за її цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а відтак, встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду здійснювати будь-які будівельні, підготовчі та земляні роботи на земельній ділянці та Державній інспекції архітектури та містобудування України, її територіальним структурним підрозділам, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів у сфері будівництва на означеній земельній ділянці фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, має ознаки часткового вирішення спору по суті та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін спору.

В цьому контексті суд зважає також, що предметом спірних правовідносин є фактично право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, площа 2,2651 га, вимоги про визнання недійсними рішення про надання оренду якої відповідачу 2 та договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутнім права оренди на неї відповідача 2 та визнання укладеним договору оренди з позивачем заявлено до суду, - а відтак, неспівмірними заявленим позовним вимогам є пропоновані позивачем заходи забезпечення позову в частині реєстрації речових прав на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га

Звернувшись до суду з цим позовом про захист переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк, позивач посилається на укладений 15.09.2021 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, яка надавалася органом місцевого самоврядування в оренду ТОВ «Інвестгруп К» для обслуговування належного Товариству об`єкта нерухомості нежитлового приміщення загальною площею 54,3 кв.м., з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у зв`язку з чим суд вважає невідповідним також такий захід забезпечення позову як заборона здійснювати дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, позаяк таке цільове призначення за оспорюваним договором оренди є відмінним від того, з яким спірна земельна ділянка надавалася у 2021 року в оренду позивачу.

У даному аспекті суд також враховує, що спірні правовідносини за заявою про забезпечення позову від 29.10.2026 не стосуються права власності позивача на такий об`єкт нерухомості, доказів оспорення якого відповідачами суду не надано, як і пропоновані заходи забезпечення позову не стосуються захисту права власності ТОВ «Інвестгруп К» на нежитлове приміщення, площею 54,3 кв.м., для розміщення та експлуатації якого позивачу й надавалася земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 відповідно до умов договору оренди землі від 15.09.2021 року.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на зміст порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, - не узгоджується з предметом та підставами позову, не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими Товариством вимогами немайнового характеру.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття у спірних правовідносинах не вимагає обмеження в розпорядженні земельною ділянкою, яка належить Ужгородській міській раді, позаяк спірні правовідносини стосуються права користування (оренди) земельною ділянкою, а не її (ділянки) приналежності територіальній громаді міста Ужгород.

Також, суд зазначає, що з огляду на зміст порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо витребування земельної ділянки на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту, а відтак, накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскільки в контексті позовних вимог накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га не є співмірним та адекватним заходом забезпечення, а відтак, у задоволенні вимог позивача в цій частині також слід відмовити.

Висновки господарського суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують дійсні обставини, які вказують на реально існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні законних прав та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, а доводи ТОВ «Інвестгруп К» ґрунтуються на припущеннях наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач в контексті спірних правовідносин, котрі не підтверджено документально.

Крім того, встановлено, що обрані позивачем способи забезпечення позову прямо не узгоджуються з предметом спору та по суті становитимуть втручання в правовідносини, що виникли із договору, недійсність якого не підтверджена судом та до неможливості використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням, що є неспівмірним заявленим позивачем позовними вимогами та непропорційним обраному способу судового захисту.

За таких обставин, слід дійти висновку, що оскільки подана заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих мотивів та посилань на докази; не містить належних доказів, на підставі яких суд може дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності, адекватності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, тому на даній стадії судового процесу суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на заявлений предмет позову та норми ст.137 ГПК України.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» від 29.10.2026 про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» (код ЄДРПОУ: 46284572), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування, зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на даній земельній ділянці;

- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджи Елрайз» (код ЄДРПОУ: 46284572), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які будівельні, підготовчі та земляні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 02 листопада 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Р.М. Лучко