Decision № 141102156, 02.11.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026м. ДніпроСправа № 904/2503/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Смірнова Віталія Сергійовича, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлоджик", м. Дніпро

про стягнення 5400,00 євро,

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Смірнов Віталій Сергійович через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлоджик" про стягнення заборгованості в сумі 5400,00 євро за курсом НБУ на день ухвалення рішення.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати щомісячної винагороди за надані у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року послуги за угодою про співробітництво від 03.09.2025.

Розгляд справи позивач просив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали.

20.05.2026 та 26.05.2026 представник відповідача адвокат Борисенко Р.Ю. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про те, що з метою пошуку та надання інформації у сфері експедиторських послуг з перевезення вантажів ФОП Смірнов Віталій Сергійович запропонував Товариству "Старлоджик" укласти угоду про співробітництво від 03.09.2025 строком на один календарний місяць з можливою пролонгацією, відповідно до якої позивач зобов`язався надавати експедиторські послуги, інформаційні послуги, реєстрацію документів, виставляти рахунки клієнтам.

При цьому відповідач зауважує, що з моменту укладення зазначеної угоди та протягом першого місяця її чинності позивачем не було надано жодної послуги, не оформлено жодного документа та не здійснено жодної дії в інтересах відповідача (позов та додатки до нього також не містять доказів фактичного надання послуг позивачем за угодою), у зв`язку з чим 07.10.2025 ним було повідомлено позивача про припинення угоди про співробітництво.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № 910/466/22, за висновками якого за загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі. Передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Містить відзив на позовну заяву також розрахунок судових витрат на правничу допомогу в сумі 87500,00 грн, які відповідач просить стягнути на свою користь з позивача.

23.05.2026 позивачем через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подано відповідь на відзив, в якій останній указує на те, що предметом спірної угоди є надання інформаційних послуг в галузі експедирування (згідно з КВЕД 63.99), які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. При цьому характер інформаційних послуг передбачає постійну готовність позивача як виконавця надавати консультаційну та інформаційну підтримку, здійснювати моніторинг та реєстрацію документів у межах КВЕД 63.99.

Зазначає позивач також про те, що ним протягом усього строку дії договору забезпечувалася технічна та інформаційна готовність до виконання завдань відповідача, проте відповідач безпідставно ухилявся від надання безпосередніх заявок, у зв`язку з чим позивачем нараховано передбачену спірною угодою плату (абонентську плату).

Позивач зауважує, що акти наданих послуг за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року були направлені та отримані відповідачем, однак мотивованої відмови від їх підписання у встановлений строк не надано, а тому, на думку позивача, послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, то позивач зазначає про їх неспівмірність та необґрунтованість, оскільки заявлені витрати складають понад 31% від суми позову; предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг, справа не є складною; в акті виконаних робіт від 15.05.2026 до договору про надання правничої допомоги у справі № 904/2503/26 зазначено послуги (представництво в судових засіданнях), які фактично не надавалися відповідачу, а також послуги, які було надано після дати підписання зазначеного акта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Смірновим Віталієм Сергійовичем (далі виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старлоджик" (далі замовник, відповідач) укладено угоду про співробітництво від 03.09.2025 (далі угода, договір) (а.с. 25 - 27).

Відповідно до параграфу 1 угоди виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги 63.99 - Надання інших інформаційних послуг в області експедиторських послуг, реєстрації документів, виставлення рахунків клієнтам.

Послуги будуть надаватися самостійно, відповідно до чинного законодавства та стандартів, прийнятих виконавцем.

Згідно з параграфом 2 угоди виконавець отримуватиме щомісячну винагороду в розмірі 900 євро за надані послуги.

Виплата винагороди відбуватиметься на підставі виставленого виконавцем рахунка-фактури протягом 7 днів з дати його виставлення на банківський рахунок виконавця, вказаний у рахунку-фактурі.

Параграфом 3 угоди передбачено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з належною ретельністю та відповідно до домовленостей сторін.

Замовник зобов`язується надати необхідні матеріали та інформацію, необхідні для виконання послуг.

Договір укладається на 1 місяць з правом пролонгації, якщо жодна із сторін не повідомила про наміри розірвання договору у письмовому вигляді у 10-денний строк (параграф 4 угоди).

На виконання умов угоди позивач у період з вересня по жовтень 2025 року надав відповідачу інформаційні послуги в області експедиторських послуг, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг № 09.2025 від 30.09.2025 на суму 40 000,00 грн та № 10.2025 від 08.10.2025 на суму 9 548,00 грн (а.с. 5-6).

Відповідач здійснив оплату указаних послуг у повному обсязі на загальну суму 49548,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 (а.с. 6а).

Відповідач стверджує, що 07.10.2025 ним на електронну адресу позивача було направлено повідомлення про припинення укладеної між сторонами угоди.

Проте 07.04.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату коштів за спірною угодою, в якій зазначив про те, що у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно сума недоотриманого доходу становить 5 400,00 євро (6 місяців х 900 євро = 5 400,00 євро) (а.с. 12 - 16).

Відповідач кошти позивачу на його вимогу не сплатив, що й стало причиною виникнення спору у справі.

Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за угодою про співробітництво від 03.09.2025 у заявленій у позові сумі.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частинами першою, третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За укладеною сторонами угодою будь-які зміни до договору вимагають письмової форми, а розірвання/припинення угоди письмового повідомлення однією із сторін у 10-денний строк. При цьому сторони допустили невизначеність щодо періоду повідомлення: до чи після спливу строку його дії (параграфи 4, 6 угоди).

Сторони не мають спору щодо способу надсилання відповідачем повідомлення від 07.10.2025 про припинення/розірвання угоди, а саме шляхом надсилання на електронну адресу позивача.

Однак, документи, направлені електронною поштою, мають повністю відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

За частиною третьою цього Закону тільки у випадку, якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до статті 6 цього ж Закону створення електронного документу завершується накладанням електронного підпису.

Отже, електронний документ є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу (приєднані файли), скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису (ЕЦП) не належать до офіційних.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 05.10.2026 у справі № 914/2667/26.

Відповідно до частини шостої статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Надані сторонами докази не підтверджують, що повідомлення відповідача від 07.10.2025 про розірвання угоди було підписано КЕП та направлено на електронну адресу відповідача.

У зв`язку з цим така угода була чинною протягом спірного періоду.

Як убачається зі змісту укладеного сторонами договору, оплаті підлягають лише фактично надані позивачем послуги та на підставі наданих відповідачем матеріалів та інформації, необхідних для виконання послуг (див. параграфи 2, 3 угоди).

Викладене свідчить про помилковість доводів позивача про обов`язок відповідача сплачувати щомісячні платежі незалежно від фактично наданих, реальних послуг.

Так, основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт).

За загальним правилом позивач як виконавець, який посилається на надання ним відповідних послуг замовнику-відповідачу, виконує обов`язок з доведення такого факту шляхом подання, серед іншого, актів наданих послуг, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі за текстом - Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку) та ЦК України є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення, засвідчують факт надання послуг, а відтак є підставою виникнення у сторін зобов`язань, зокрема обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Указаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.5 вказаного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Водночас у постанові від 04.06.2024 у справі № 910/466/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою (п. 44).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 13, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з наявних у справі примірників актів наданих послуг (№ 10.2025-2 від 31.10.2025 на суму 34113,88 грн, № 11.2025 від 30.11.2025 на суму 43984,71 грн, № 12.2025 від 31.12.2025 на суму 44870,85 грн, № 01.2026 від 31.01.2026 на суму 46118,07 грн, № 02.2026 від 28.02.2026 на суму 45921,96 грн, № 03.2026 від 31.03.2026 на суму 45281,07 грн), останні не містять підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, у зв`язку з чим не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження надання послуг позивачем відповідачу. Укладеним між сторонами договором (угодою) не передбачені жодні наслідки для відповідача у разі непідписання цих актів.

Отже, наявні у справі докази не підтверджують реальне надання позивачем відповідачу у період з 09.10.2025 по березень 2026 року інформаційних послуг, послуг з реєстрації документів, виставлення рахунків клієнтам за укладеною між ними угодою.

Докази надання відповідачем позивачу у спірний період матеріалів та інформації, необхідних для надання таких послуг, також відсутні.

Постійна готовність позивача надавати консультаційну та інформаційну підтримку, здійснювати моніторинг та реєстрацією документів у межах КВЕД 63.99, про що зазначає позивач і що, на його думку, є достатнім для виконання ним зобов`язань за договором, не є підставою для виникнення у відповідача зустрічних зобов`язань з оплати.

З огляду на викладене та враховуючи недоведеність позивачем факту реального надання послуг, господарський суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Визначені відповідачем судові витрати, зазначені у відзиві на позовну заяву та складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 87 500,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані: ордер серії АЕ № 1276080 від 11.05.2026 на надання адвокатом Борисенком Романом Юрійовичем правничої (правової) допомоги ТОВ "Старлоджик"; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2269 від 11.02.2011; договір про надання правничої допомоги, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг від 11.05.2026; акт виконаних робіт від 15.05.2026 на суму 87 500,00 грн та платіжну інструкцію № 3129 від 11.05.2026 на суму 87 500,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання правничої допомоги, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг від 11.05.2026 (далі - договір) Борисенко Роман Юрійович (далі - адвокат, виконавець) зобов`язується на свій ризик, своїми силами та засобами надавати інформаційні, консультаційні та юридичні послуги ТОВ "Старлоджик" (далі - клієнт, замовник) у строки та на умовах, передбачених цим договором, у справі № 904/2503/26, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти їх та оплатити.

Ціна цього договору складається із вартості наданих адвокатом правничих, юридичних та інформаційно-консультаційних послуг (п. 6.1 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору вартість правничих, юридичних та інформаційно-консультаційних послуг відповідно до цього договору встановлюється за домовленістю сторін і становить 87 500,00 грн.

15.05.2026 сторонами договору підписано акт виконаних робіт, яким останні підтвердили роботи (послуги), що виконані виконавцем та підлягають оплаті, а саме:

- ознайомлення з матеріалами господарської справи № 904/2503/26 - 5 годин х 2 000 грн/год = 10 000,00 грн;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються господарської справи № 904/2503/26 - 10 годин х 2 000,00 грн/год = 20 000,00 грн;

- збір інформації та судової практики для формування правової позиції відповідача, що зазначені у відзиві у господарській справі № 904/2503/26 - 10 годин х 2 000,00 грн/год = 20 000,00 грн;

- подання відзиву у господарській справі № 904/2503/26, складання інших клопотань, заяв, процесуальних документів правового характеру у господарський справі № 904/2503/26 без обмежень у кількості - 10 годин х 2 000,00 грн/год = 20 000,00 грн;

- складання та надання письмових відповідей позивачу, що надійшли від останнього і які стосуються предмета спору у господарській справі № 904/2503/26 - 5 годин х 2 000,00 грн/год = 10000,00 грн;

- представництво інтересів замовника при розгляді господарської справи № 904/2503/26, у тому числі, але не виключно, участь у судових засіданнях - 7 500,00 грн.

Розмір винагороди адвоката за виконану роботу всього становить 87 500,00 грн.

За платіжною інструкцією № 3129 від 11.05.2026 на суму 87 500,00 грн надані адвокатом правничі послуги оплачені відповідачем у повному обсязі.

Представництво інтересів відповідача у справі здійснювалося адвокатом Борисенком Романом Юрійовичем на підставі ордеру серії АЕ № 1276080 від 11.05.2026 на надання правничої (правової) допомоги.

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 87 500,00 грн, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Отримання професійної правничої допомоги відповідач підтверджує актом виконаних робіт від 15.05.2026, в якому вартість такої правничої допомоги визначена в сумі 87500,00 грн.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою, сьомою, дев`ятою, статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Дослідивши надані відповідачем докази, якими останній підтверджує витрати на професійну правничу допомогу, господарським судом встановлено, що акт виконаних робіт від 15.05.2026 містить перелік послуг, зокрема представництво інтересів замовника шляхом участі в судових засіданнях, яке фактично не здійснювалося, а також «...складання інших клопотань, заяв, процесуальних документів правового характеру...», які не є конкретизованими й фактично доведеними. Серед указаних документів заявою як процесуальним документом можна вважати лише таку заяву по суті справи як заперечення на відповідь відзив, однак подане відповідачем заперечення не містить глибокого аналізу нормативних актів та судової правозастосовної практики і не представляє складності для фахівця в галузі права.

Щодо послуг з ознайомлення з матеріалами справи, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, послуг зі збору інформації та судової практики для формування правової позиції відповідача, то по суті ці послуги є складовою такої дії (послуги) як складання та подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої відповідачу правничої допомоги, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 87 500,00 грн.

Враховуючи, що справа не представляє складності для адвоката - спеціаліста в галузі права, зважаючи на предмет позову, кількість сторін, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку відповідача за час судового провадження заяв по суті справи (відзив на позов та заперечення), суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на позивача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості до предмета спору сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на позивача, є сума в розмірі 10 000,00 грн.

За таких обставин судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлоджик" на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача частково в сумі 10 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 4 179,41 грн, що підтверджується квитанцією № 7QDD-R732-5EDE від 04.05.2026 (а.с. 4).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Частиною першою статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Подана позовна заява містить майнову вимогу про стягнення 5 400,00 євро, що з урахуванням офіційного курсу гривні до євро (1 євро = 51,5977 грн), встановленого Національним банком України станом на дату сплати судового збору - 04.05.2026, еквівалентно 278 627,58 грн.

Отже, за подання позовної заяви у цій справі через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС позивач мав сплатити 3 343,53 грн (278 627,58 х 1,5% х 0,8 = 3 343,53).

Відтак надмірно сплаченим є судовий збір у сумі 835,88 грн (4 179,41 - 3 343,53 = 835,88).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, має наслідком повернення платнику за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 835,88 грн.

На час ухвалення цього рішення клопотання про повернення судового збору від його платника не надходило.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 343,53 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Смірнова Віталія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлоджик" про стягнення 5400,00 євро за курсом НБУ на день ухвалення рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 3 343,53,00 грн покласти на позивача.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смірнова Віталія Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлоджик" (ідентифікаційний код 44453698; місцезнаходження: 49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 112-Д, квартира 77) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя І.І. Колісник