Decision № 141084658, 29.10.2026, Kalush City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа №345/4322/26

Провадження № 2/345/2978/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 89922,50 грн.,

за участю представника позивача Бойко В.З.,

відповідача ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 89922,50 грн. за період з 26.02.2026 по 30.06.2026, посилаючись на те, що 28.01.2022 з ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,2610 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001. Договір укладено до 25.02.2026.12.05.2026 Калуською міською радою на підставі заяви відповідача прийнято рішення №5247 «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .. Однак станом на день подання позову договір оренди землі залишається неукладеним. Вказану земельну ділянку відповідач використовує у власних потребах як власник нерухомого майна на якій воно знаходиться. Розмір недоотриманої орендної плати за період з 26.02.2026 по 30.06.2026 за фактичне використання земельної ділянки становить - 89922,50 грн.. Вказана сума є безпідставно набутим майном, яке підлягає стягненню на користь позивача.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов згідно якого він позов не визнає, а в його задоволенні просить відмовити. Зазначає, що Калуська міська рада створила для нього умови за яких він не міг правомірно користуватися спірною земельною ділянкою. Ще в травні 2026 року він подав до Калуської міської ради заяву про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, однак до цього часу, з невідомих йому причин Калуська міська рада договір оренди земельної ділянки не укладає. Не зважаючи на це, ним перераховуються кошти на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Калуської міської ради як сплата орендної плати по коду бюджетної класифікації доходів «18010900 Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 140 000 грн., що значно перевищує зазначену в позові суму відшкодування. Крім того, на частину орендованої ним земельної ділянки існує сервітут, за яку він проводить відповідну оплату. На підставі наведеного вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому вказано, що Калуською міською радою не заперечується факт надходження від відповідача коштів по коду бюджетної класифікації доходів «18010900 Орендна плата з фізичних осіб» у сумі 80000 грн.. Водночас зазначає, що безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою та орендна плата за договором оренди землі це різні поняття за своєю правовою природою. Встановлення сервітуту на частину орендованої земельної ділянки не позбавляє відповідача права на користування частиною земельної ділянки. Таким чином доводи відповідача у відзиві не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Просить позов задоволити повністю.

Від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому відповідач вказав, що на частину орендованої ним земельної ділянки існує сервітут, згідно якого співкористувачем спірної земельної ділянки площею є ПП «Модуль» та в період заявлених позовних вимог сплатив кошти в сумі 5028,24 грн., на підставі чого заявлені вимоги про стягнення 89922,50 грн. підлягають зменшенню на суму 5028,24 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав наведених в позовній заяві та вказала, що відповідачем добровільно відшкодовано безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 89922,50 грн. за період з 26.02.2026 по 30.06.2026. Зважаючи на це просить суд стягнути з відповідача решту несплаченої суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі 89922,50 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні відповідач позову не визнав та пояснив, що вимога позивача щодо стягнення з нього безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 89922,50 грн. за період з 26.02.2026 по 30.06.2026 є безпідставною, оскільки на частину орендованої ним земельної ділянки існує сервітут, згідно якого співкористувачем спірної земельної ділянки є ПП «Модуль» та в період заявлених позовних вимог сплатив кошти в сумі 5028,24 грн.. Крім того, в травні 2026 року він подав до Калуської міської ради заяву про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, однак до цього часу, з невідомих йому причин Калуська міська рада договір оренди земельної ділянки не укладає. Не зважаючи на це, ним перераховуються кошти на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Калуської міської ради як сплата орендної плати по коду бюджетної класифікації доходів «18010900 Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 140 000 грн., а на даний час - 160000 грн., що значно перевищує зазначену в позові суму відшкодування. На підставі наведеного вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши обставини справи, заслухавши доводи сторін та перевіривши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що 28.01.2022 з ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,2610 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001. Договір укладено до 25.02.2026.

Судом встановлено, що 12.05.2026 Калуською міською радою на підставі заяви відповідача прийнято рішення №5247 «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .. Однак станом на день подання позову договір оренди землі залишається неукладеним. Спірну земельну ділянку відповідач використовував у власних потребах як власник нерухомого майна на якій воно знаходиться .

При цьому, договір оренди даної земельної ділянки укладено з ОСОБА_1 28.01.2022 року.

Таким чином з 26.02.2026 року по 30.06.2026 року відповідач використовував вказану земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування землею площею 0,2610 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 - розмір недоотриманої орендної плати за період з 26.02.2026 року по 30.06.2026 за фактичне використання земельної ділянки становить - 89922,50 грн..

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (ч. 2 ст. 2 ЗК України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (ч. 2 ст. 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК України).

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122,123,124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1ї ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Водночас предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в ряді постановах Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З урахуванням вимог чинного законодавства України саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу - територіального органу Держземагентства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі).

Судом встановлено, що відповідач користувалися земельною ділянкою, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою.

За період з 26.02.2026 по 30.06.2026 ОСОБА_1 використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 на якій розміщено його нерухоме майно.

Калуською міською радою проведено розрахунок суми боргу за користування землею, відповідно до якого за користування землею розмір недоотриманої орендної плати за період з 26.02.2026 року по 30.06.2026 за фактичне використання земельної ділянки площею 0,2610 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 становить - 89922,50 грн..

Судом встановлено, що відповідач, користується спірною земельною ділянкою не будучи її власником. При цьому, на частину вказаної орендованої земельної ділянки встановлено оплатний сервітут на земельній ділянці, площею 0,0146 га з ПП «Модуль» від 10.05.2019 року та внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, як реєстрація прав та обтяжень даної земельної ділянки від 13.05.2019 року.

Також встановлено, що 12.05.2026 Калуською міською радою на підставі заяви відповідача прийнято рішення №5247 «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .. Однак станом на день подання позову договір оренди землі залишається неукладеним.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦПК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч.1 ст.403 ЦПК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Частина 1 ст. 404 ЦПК України встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Крім того, за приписами ч.2 ст. ст. 404 ЦПК України, особа має право вимагати встановлення земельного сервітуту не лише від власника іншої земельної ділянки, а й від володільця.

Відповідно до вимог ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Разом з тим, у відповідності до довідки фінансового управління Калуської міської ради №04-12/396 від 16.07.2026 року - надходження коштів до місцевого бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» від ОСОБА_1 (код ІПН: НОМЕР_1 ) за період з 26.02.2026 по 30.06.2026 : 27.02.2026 20000 грн. з призначенням «*;101;1804312991;;1804312991; попередня орендна плата з/д м.Калуш вул.Пекарська б.1; 28.03.2026 - 20000 грн. з призначенням «*;101; 18043 12991;;1804312991; попередня орендна плата з/д м.Калуш вул.Пекарська б.1; 30.04.2026 20000 грн. з призначенням «*;101;1804312991;;1804312991; попередня орендна плата з/д м.Калуш вул.Пекарська б.1; 10.05.2026 20000 грн. з призначенням «*;101; 18043 12991; ;1804312991; попередня орендна плата з/д м.Калуш вул.Пекарська б.1; 14.06.2026 - 20000 грн. з призначенням «*;101;1804312991;;1804312991; попередня орендна плата з/д м.Калуш вул.Пекарська б.1 .

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, беручи до уваги, що позивачем не доведено факту безпідставного набуття або збереження відповідачем коштів позивача в сумі 89 922,50 грн. та, що шкоду заподіяно саме з вини відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати необхідно відмовити.

У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.1212 ЦК України, ст.ст. 120, 125, 152, 156, 206 ЗК України та керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 89922,50 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення оголошене о 15.30 год. 30.10.2026 року.

Суддя