Decision № 141030608, 29.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/5488/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ярош Анни Федорівни, Відділу державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області (далі - Відділ, відповідач-1), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області Ярош Анни Федорівни від 12.02.2026 №83264955 про відмову ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 за реєстраційним номером 71366144 про проведення реєстраційних дій щодо права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі №187/1090/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ), третьої особи: ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку під АДРЕСА_1 загальною площею 84,2 м. кв., в тому числі житловою площею 49 кв.м. з надвірними спорудами: Б-1 літня кухня, В-1 господарський блок Г- 1, сарай, Д-1, вбиральня Є-1, підвал зі входом, №1-5 огорожі, №6 свердловина в порядку спадкування за законом після смерті матері позивача - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою про виправлення описок від 21.01.2026 в рішенні Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 усунуті описки в частині житлової площі будинку. Також визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 1223755K 4:03:028:0068 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої у АДРЕСА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі №187/1090/23 набрало законної сили 10.12.2025. 06.02.2026 позивач звернулась до державного реєстратора Відділу з метою реєстрації за позивачем права власності за рішенням суду, яке набрало законної сили. Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №83264955 від 12.02.2026 відповідач встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведені реєстраційних дій, а саме, наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За результатами розгляду документів виявлено, що згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначений житловий будинок був зареєстрований 02.03.2017 за ОСОБА_3 в розмірі 1/1, тобто відмінним від суб`єкта права зазначеного в поданих рішенні та ухвалі суду, отже наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що унеможливлює здійснити реєстрацію переходу право власності. Позивач вважає таку відмову протиправною та наголошує, що звертаючись до відповідача, ОСОБА_6 надала рішення суду про визнання за нею права власності на частини житлового будинку та на частини земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері позивача - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надала ухвалу суду про усунення описок в судовому рішенні від 21.01.2026 разом з іншими документами.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.04.2026 до суду від представника Відділу надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що згідно з поданими документами, а саме, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області №187/1090/23 від 08.07.2025 та ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області №187/1090/23 від 21.01.2026, визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним реєстратором встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_7 у розмірі 3/4 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 62, виданий 05.02.2026 та за ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер: 04, виданий 17.02.2017. При здійсненні деталізованого пошуку, тобто пошук первинної реєстрації, встановлено тотожну реєстрацію, отже встановити належність права власності ОСОБА_5 для здійснення переходу права на позивачку для виконання рішення суду не було можливим, адже, державний реєстратор при виконанні рішень суду керується виключно резолютивною частиною яка починається зі слова «вирішив» або «постановив». Саме в такій частині зазначено суть прийнятого рішення, порядок дій, визначено право власності та об`єкт нерухомості. Решта частин (вступна, описова, мотивувальна) мають інформаційний характер. Отже, згідно з вищевикладеним, для здійснення державної реєстрації права власності вищезазначеного нерухомого майна за позивачем, для державного реєстратора важливий зміст резолютивної частини з відображенням відомостей, наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відомостей у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, з відображенням інформації, перехід якої саме частки здійснюється (від якого суб`єкта права виокремити 1/4 часту права власності).

Ухвалою суду від 28.09.2026 залучено до участі у справі співвідповідача державного реєстратора ОСОБА_8 (далі - державний реєстратор Ярош А.Ф., відповідач-2); ухвалено про розгляд справи спочатку.

Відповідач-2 відзив на позов не надав. Ненадання відзиву не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Дошлюбним прізвищем позивача є ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 08.08.1987.

Мати позивача, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 17.11.2021.

В провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №187/1090/23 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі №187/1090/23 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено:

- визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 84,2 м. кв, в тому числі житловою площею 49 кв.м. з надвірними спорудами: Б-1 літня кухня, В-1 господарський блок Г-1 , сарай, Д-1, вбиральня Є-1, підвал зі входом, № 1-5 огорожі, №6 свердловина в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнано за ОСОБА_6 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 1223755К 4:03:028:0068 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката Петренко Ірини Феліксівни залишено без задоволення; рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 в оскарженій частині залишено без змін.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі №187/1090/23 набрало законної сили 10.12.2025.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 у справі №187/1090/23 заяву позивачки ОСОБА_6 про виправлення описки у судовому рішенні задоволено; в рішенні Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025, ухваленого у цивільній справі №187/1090/23 постановлено вважати вірним:

«Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 84,2 м. кв, в тому числі житловою площею 49,3 м. кв, з надвірними спорудами: Б-1 літня кухня, В-1 господарський блок, Г-1 - сарай, Д-1 вбиральня, Є-1 вхід до підвалу, п/д - підвал, № 1 ворота з хвірткою, № № 2-4 огорожі, № 5 хвіртка, № 6 - свердловина, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Судовими рішеннями у справі №187/1090/23 також установлено таке.

Згідно з виписки з рішення №194 від 23.05.1984, виданої Виконкомом Царичанської ради народних депутатів батьку, ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці наданої за рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. «Суворова» № З від 20.10.1980, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, батьки позивачки за спільні кошти збудували житловий будинок АДРЕСА_1 та приватизували земельну ділянку під ним, кадастровий номер якої: 1223755100:03:028:0068 площею 0,15 га кадастровий номер якої: 1223755100:03:028:0068 площею 0,15 га право власності на будинок та земельну ділянку було зареєстровано за батьком ОСОБА_3 , що підтверджується копією технічного паспорту на будинок та витягом із державного реєстру речових прав на майно.

23.11.2021 позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у зв`язку із заповітом ОСОБА_3 на майно ОСОБА_10 та спором між сторонами який вирішується сторонами в судовому порядку.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

06.02.2026 позивач звернулась до державного реєстратора Відділу з метою реєстрації за позивачем права власності за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Рішенням №83264955 від 12.02.2026 відповідач-2 відмовив позивачу в проведенні реєстраційних дій. В обґрунтування спірного рішення вказано, що під час розгляду заяви встановлено, що заявником для державної реєстрації подано рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 №187/1090/23 та ухвала Петриківського районного суду Дніпропетровської області про виправлення описки від 21.01.2026 №187/1090/23, якими визнається за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 84,2 м. кв, в тому числі житловою площею 49,3 м. кв, з надвірними спорудами: Б-1 літня кухня, В-1 господарський блок, Г-1 - сарай, Д-1 вбиральня, Є-1 вхід до підвалу, п/д - підвал, № 1 ворота з хвірткою, № № 2-4 огорожі, № 5 хвіртка, № 6 - свердловина, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суть державної реєстрації полягає у фіксації відповідного факту, яка вчиняється за зверненням заявника на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. За результатами розгляду документів встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності (навіть за деталізованим пошуком, тобто відображення попередніх власників) на зазначений житловий будинок було зареєстровано 02.03.2017 за ОСОБА_3 в розмірі частки 1/1, тобто відмінним від суб`єкта права зазначеного в поданих рішення та ухвалі суду, отже, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що унеможливлює здійснити реєстрацію переходу права власності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі Закон №1952-IV) врегульовані відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина 4 стаття 3 Закону №1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 6 Закону №1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням перевірки документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За змістом частини 4 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

Частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Перелік дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дій визначений частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV.

Згідно зі статтею 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною першою 1 статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Стаття 24 Закону №1952-IV містить вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, зокрема у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 і 24-1 частини першої статті 4 Закону України Про санкції.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Реєстру аграрних нот та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Приписами пункту 18 Порядку №1127 встановлено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту (пункт 40 Порядку №1127).

З матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивача до відповідача-2 із заявою про реєстрацію права власності, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у розмірах:

- за ОСОБА_7 (дата державної реєстрації 05.02.2026);

- за ОСОБА_3 (дата державної реєстрації 02.03.2017).

Судом встановлено, що позивач в межах цивільної справи №187/1090/23 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 .

Під час розгляду цивільної справи № 187/1090/23, за результатами якої ухвалено рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025, відповідач ОСОБА_3 помер.

У зв`язку із цим судом було залучено до участі у справі ОСОБА_7 як правонаступника (спадкоємця) відповідача.

Отже, ОСОБА_7 , як особа, яка набула процесуальних прав та обов`язків відповідача у справі, був учасником судового розгляду та мав можливість висловити свої заперечення щодо позовних вимог, у тому числі щодо належності спірної частки нерухомого майна та підстав її переходу до позивача.

Після чого, ОСОБА_7 оформлено право на спадщину та зареєстровано право власності на 3/4 частки спірного житлового будинку.

Разом з тим рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 у справі № 187/1090/23 за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом саме після смерті ОСОБА_5 .

Отже, судовим рішенням визначено як об`єкт нерухомого майна, щодо якого виникло право власності позивачки, так і правову підставу набуття такого права - спадкування за законом після смерті матері.

Посилання державного реєстратора на те, що неможливо встановити належність права власності ОСОБА_5 для здійснення переходу права до позивача, фактично свідчить про повторну оцінку правовідносин, які вже були предметом судового розгляду.

Суд наголошує, що відсутність у Державному реєстрі речових прав окремого запису про право власності ОСОБА_5 на спірну частку не може бути підставою для відмови у державній реєстрації, оскільки саме судове рішення підтверджує набуття позивачем права власності на цю частку.

За таких обставин посилання державного реєстратора Ярош А.Ф. на неможливість встановлення належності спірної 1/4 частки ОСОБА_5 є необґрунтованим, оскільки зазначені обставини вже були предметом судового розгляду за участю осіб, чиї права та інтереси могли бути порушені, та отримали правову оцінку у судовому рішенні, яке набрало законної сили.

Крім того, суд враховує положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, посилання відповідача-1 на неможливість проведення державної реєстрації не спростовує право позивача, встановлене судовим рішенням, яке набрало законної сили, на здійснення державної реєстрації набутого права.

У даному випадку підстава набуття права власності позивачем визначена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме, спадкування за законом.

Тому, питання щодо належності спадкового майна та права позивачки на відповідну частку вже вирішено судом.

Отже, посилання відповідача-1 на неможливість встановлення особи, від якої здійснюється перехід права власності, фактично зводиться до переоцінки правовідносин, які вже були предметом судового розгляду, що виходить за межі повноважень державного реєстратора.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Ярош А.Ф. від 12.02.2026 №83264955 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте без дотримання встановленого порядку та без належної оцінки наданих заявником документів.

У зв`язку із зазначеним, прийняте рішення державного реєстратора Ярош А.Ф. від 12.02.2026 №83264955 є таким, що порушує право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки документи позивача належним чином не оцінені державним реєстратором Ярош А.Ф., суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2026 за реєстраційним номером 71366144 про здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, з урахуванням висновків суду.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Скиба А.Ю., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1700, котре видано Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 12.06.2007.

На підтвердження повноважень представництва інтересів ОСОБА_1 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді адвокатом Скибою А.Ю. до матеріалів справи долучено копію ордеру серії АЕ №1480503 від 04.03.2026.

Між ОСОБА_1 (клієнт) та Скибою А.Ю. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги б/н від 04.03.2026 (далі Договір).

На підставі пункту 1.1. Договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що гонорар адвоката за домовленістю сторін складає 3500,00 грн, які клієнтом сплачені адвокату під час підписання цього Договору.

Розділом 2 визначені права та обов`язки сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.

04.03.2026 сторонами Договору підписано акт про надання правової (правничої) допомоги до Договору, згідно з яким складання позовної заяв до суду становить фіксовану суму 3500,00 грн.

Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду подібних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача-2, була змушена звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (посадовою особою якого є державний реєстратор Ярош А.Ф., чиїми діями порушені права позивача) понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №1567425679 від 04.03.2026.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, посадовою особою якого є державний реєстратор Ярош А.Ф., чиїми діями порушені права позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Відділу державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області (адреса: пр-т п. Калнишевського, 69, смт. Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 46132145), державного реєстратора прав на нерухоме майно Ярош Анни Федорівни (адреса: пр-т п. Калнишевського, 69, смт. Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800 реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий), про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ярош Анни Федорівни від 12.02.2026 №83264955 про відмову ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Ярош Анну Федорівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 за реєстраційним номером 71366144 про проведення реєстраційних дій щодо права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної реєстрації Петриківської селищної ради Дніпропетровської області судові витрати:

- на сплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок;

- на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар