Decision № 141018168, 28.10.2026, Sosnivskyi District Court of Cherkasy City

712/7739/26

2/712/4370/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 01 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №61922-02/2025, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «Y343».

Відповідно до п.1 договору про надання фінансового кредиту №61922-02/2025 від 01 березня 2025 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає відповідачу кредит в розмірі 17 000 гривень строком на 120 (сто двадцять) днів зі сплатою процентів у розмірі 0,90% в день від залишку заборгованості, що є платою за користування кредитом; тип процентної ставки фіксована; дата надання кредиту 01 березня 2025 року; кінцева дата погашення кредиту - 28 червня 2025 року.

Згідно п.1.6 договору про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп» суми кредиту за вказаними реквізитами.

Умови договору про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» виконані належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 17 000 гривень, які були перераховані 01 березня 2025 року за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 666872518, призначення платежу: «Зарахування 17000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №004063. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 », що підтверджується листом ТОВ « Універсальні платіжні рішення» від 17 лютого 2026 року за вих. № 3426_260217121531.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року в розмірі 45 560 гривень 00 копійок, з яких 17 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 700 гривень 00 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 8 500 гривень 00 копійок -штраф.

19 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» був укладений договір факторингу №19062025, згідно умов якого право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , перейшло до позивача.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19062025 від 19 червня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги з відповідача - ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , в розмірі 45 560 гривень 00 копійок, з яких 17 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 700 гривень 00 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 8 500 гривень 00 копійок - штраф.

Заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , відповідачем до цього часу не погашена.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. ( ч.2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

01 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №61922-02/2025, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «Y343».

Відповідно до п.1 договору про надання фінансового кредиту №61922-02/2025 від 01 березня 2025 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає відповідачу кредит в розмірі 17 000 гривень строком на 120 (сто двадцять) днів зі сплатою процентів у розмірі 0,90% в день від залишку заборгованості, що є платою за користування кредитом; тип процентної ставки фіксована; дата надання кредиту 01 березня 2025 року; кінцева дата погашення кредиту - 28 червня 2025 року.

Згідно п.1.6 договору про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп» суми кредиту за вказаними реквізитами.

Умови договору про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» виконані належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 17 000 гривень, які були перераховані 01 березня 2025 року за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 666872518, призначення платежу: «Зарахування 17000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №004063. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 », що підтверджується листом ТОВ « Універсальні платіжні рішення» від 17 лютого 2026 року за вих. № 3426_260217121531.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно доданого до повної заяви розрахунку, відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №61922-02/2025 від 01 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» нараховано відповідачу проценти за користування кредитом протягом строку кредитування в сумі 18 360 гривень та комісію за надання кредиту в сумі 1 700 гривень. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 10 березня 2021 року у справі №199/1917/19, «відповідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору встановлюють умови, визначені на сторінках розсуду і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначених умов договору з вимогами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України )».

Згідно ч.4 ст. 263 ЦК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у останньої виникла заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року в розмірі 45 560 гривень 00 копійок, з яких 17 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 700 гривень 00 копійок - заборгованість зі сплати комісії комісії, 8 500 гривень 00 копійок - штраф.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

19 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» був укладений договір факторингу №19062025, згідно умов якого право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , перейшло до позивача.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19062025 від 19 червня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги з відповідача - ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №061922-02/2025 від 01 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , в розмірі 45 560 гривень 00 копійок, з яких 17 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 700 гривень 00 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 8 500 гривень 00 копійок - штраф.

На виконання умов п.7.1, 7.2 договору факторингу №19062025 від 19 червня 2025 року, згідно платіжної інструкції №11887 від 19 червня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» здійснено на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» оплату за договором факторингу №19062025 від 19 червня 2025 року в розмірі 6 622 433 гривні 48 копійок.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 500 гривень за договором про надання фінансового кредиту №61922-02/2025 від 01 березня 2025 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 1 5березня 2022 року№2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє на момент розгляду цієї справи судом.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17, якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а не п.6 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 500 гривень задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 37 060 гривень 00 копійок, в тому числі: 17 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 700 гривень 00 копійок - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою згідно платіжної інструкції № 29650 від 15 травня 2026 року, в сумі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, 37 060 гривень 00 копійок (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 81,34% від заявленої ціни позову 45 560 гривень 00 копійок, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2 165 гривень 60 копійок (81,34% від суми 2 662 гривні 40 копійок).

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:

«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:

договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

розрахунок наданих послуг;

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду наступні документи:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року;

- акт №1наданих послуг від 01 травня 2026 року на суму 8 000 гривень;

- детальний опис наданих послуг від 11 травня 2026 року до акту №1 за договором про надання правової (правничої) опомоги № 40107 від 01 липня 2025 року;

- ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року..

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 6 507 гривень 20 копійок (8 000 гривень х 81,34%) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 6,15, 16, 509, 512, 514, 516, 517, 518, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 49, 51, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №61922-02/2025 від 01 березня 2025 року в сумі 37 060 (тридцять сім тисяч шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок, в тому числі: 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок - заборгованість за тілом кредиту, 18 360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок - заборгованість за процентами, 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 (нуль) копійок - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок та судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 6 507 (шість тисяч п`ятсот сім) гривень 20 (двадцять) копійок, а всього 45 732 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.М. Борєйко