Decision № 141014913, 22.10.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2993/26

381/3677/26

Рішення

Іменем України

22 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

11 червня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту позовних вимог слідує, що 23 лютого 2020 року було укладено договір № 1179491 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором, та відповідачем, як позичальником.

За умовами договору: сума кредиту 10 000 гривень, строк кредитування 30 днів, до 24 березня 2020 року. Проценти за користування в межах строку кредитування нараховуються за ставкою 1,5 % щоденно у сумі 4 500 гривень. Також передбачена можливість застосування стандартної (базової) процентної у розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування коштами. Комісія за надання кредиту 2 000 гривень, 20 % від суми кредиту одноразово.

Згідно доводів позивача, первісним кредитором були виконані обов`язки за договором та надані кошти в борг позичальнику.

Натомість відповідач, як позичальник умови договору щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Сума заборгованості за кредитним договором становить 23 700 гривень, що складається з: 10 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11 700 гривень нараховані проценти, 2 000 гривень нарахована комісія.

Після укладення договору відступлення права вимоги від 10 грудня 2020 року № 55-МЛ між позивачем та первісним кредитором, позивач, як новий кредитор, має право стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1179491 від 23 лютого 2020 року.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 23 700 гривень, як заборгованість заборгованості за кредитним договором № 1179491 від 23 лютого 2020 року, що складається з: 10 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11 700 гривень нараховані проценти, 2 000 гривень нарахована комісія.

Також позивач просить відшкодувати понесені витрати зі плати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 8 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового процесу.

Також, витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про належність відповідачу картки та зарахування коштів на картковий рахунок.

06 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, що поданий представником відповідача.

Зі змісту відзиву на позов слідує, що відповідач заперечує обставини підписання договору та отримання коштів в борг. Додатково заперечується правомірність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором.

Окремо звернуто увагу на те, що заборгованість нарахована поза межами строку кредитування.

Також висловлені доводи щодо нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії.

Також висловлено заперечення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу і вказано про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 6 500 гривень, його витрат на професійну правничу допомогу.

Додатково, представником відповідача заявлено клопотання про витребування електронних доказів оригіналу кредитного договору. Зазначене клопотання було в подальшому вирішено судом в судовому засіданні 13 жовтня 2026 року та відхилено у зв`язку із невідповідністю зазначеного клопотання вимогам статті 84 ЦПК України, зокрема, у зв`язку ненаданням підтвердження того, що ініціатором клопотання вживались заходи для самостійного отримання цих доказів.

07 вересня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області повторно витребувано докази від АТ КБ «Приватбанк».

12 жовтня 2026 року до суду надійшов лист з АТ КБ «Приватбанк», яким підтверджено належність банківської картки відповідачу та зарахування коштів у сумі 10 000 гривень 23 лютого 2020 року.

В судове засідання, призначене на 13 жовтня 2026 року, учасники судового розгляду не з`явились, були повідомлені належним чином. В прохальній частині позову міститься клопотання про проведення судового засідання без участі представників позивача. Відповідач та його представник причини неявки не повідомили.

Неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи по суті. Тому, в силу приписів статті 223, 247 ЦПК України, розгляд справи був проведений за відсутності учасників судового процесу, технічні засоби фіксування судового засідання не були застосовані.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 22 жовтня 2020 року до 17 години 30 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини. Так, судом встановлено, що 23 лютого 2020 року було укладено договір № 1179491 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором, та відповідачем, як позичальником.

За умовами договору: сума кредиту 10 000 гривень, строк кредитування 30 днів, до 24 березня 2020 року. Проценти за користування в межах строку кредитування нараховуються за ставкою 1,5 % щоденно у сумі 4 500 гривень. Також передбачена можливість застосування стандартної (базової) процентної у розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування коштами. Комісія за надання кредиту 2 000 гривень, 20 % від суми кредиту одноразово.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про ідентифікацію, долученою до матеріалів справи.

Первісним кредитором були виконані обов`язки за договором та надані кошти в борг позичальнику.

Обставини щодо надання коштів в бог підтверджуються долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 15667315 від 23 лютого 2020 року на суму 10 000 гривень та випискою з банківського рахунку відповідача, що містить інформацію про зарахування коштів у сумі 10 000 гривень у вказану дату.

Матеріали справи не містять доказів сплати коштів відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості, що складений первісним кредитором. У відповідності до вказаного розрахунку проценти були нараховані в період часу з 23 лютого 2020 року до 23 травня 2020 року.

Судом встановлено, що 10 грудня 2020 року між первісним кредитором і позивачем був укладеним договір відступлення права вимоги № 55-МЛ, згідно з яким до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги, в тому числі і за договором № 1179491. Обставини щодо переходу права вимоги до позивача підтверджуються, в тому числі і витягом з реєстру боржників, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно із розрахунком позивача, розмір заборгованості становить 23 700 гривень, що складається з: 10 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11 700 гривень нараховані проценти, 2 000 гривень нарахована комісія.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З урахуванням встановлених обставин справи та норм, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що обставини укладення кредитного договору № 1179491 від 23 лютого 2020 року знайшли своє підтвердження, цей договір є регулятором правовідносин.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не укладення цього договору та зауважує, що механізм ідентифікації позичальника та встановлений алгоритм дій для підтвердження його волевиявлення в повній мірі підтверджують те, що договір був ним укладеним, а істотні умови договору погоджені.

Суд також враховує, що заперечуючи обставини укладення договору, відповідач не вчиняв дій щодо спростування цих обставин, зокрема, із заявами та повідомленнями до правоохоронних органів не звертався.

Далі, на переконання суду, сукупність долучених до справи доказів підтверджує обставини отримання відповідачем коштів в борг у сумі 10 000 гривень. Зазначені обставини не спростовані відповідачем, ним не надано доказів щодо інших джерел походження коштів у сумі 10 000 гривень, що були зараховані на його картковий рахунок 23 лютого 2020 року.

Тому, використовуючи стандарт доказування «баланс вірогідностей» та оцінюючи сукупність доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що версія позивача щодо укладення договору та отримання коштів в борг відповідачем виглядає більш переконливою, ніж заперечення відповідача з приводу цих обставин.

Також, суд погоджується з тим, що після укладення договору відступлення права вимоги, позивач має право вимагати стягнення на свою користь заборгованості з відповідача за кредитним договором № 1179491.

Матеріали справи не містять доказів того, що цей договір відступлення права вимоги є нікчемним чи був визнаним недійним в судовому порядку.

Визначаючи розмір заборгованості суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 10 000 гривень, а також проценти, однак у розмірі 4 500 гривень, що відповідає погодженому в договорі розміру процентів, нарахованих в межах 30 денного строку кредитування.

В цьому випадку суд зазначає, що нарахування процентів поза межами строку кредитування за правилами статті 1048 ЦК України виключається, а матеріали справи не містять доказів того, що строк дії договору був пролонгованим.

Проценти поза межами строку кредитування можуть бути нараховані за приписами частини 2 статті 625 ЦПК України, однак такі вимоги заявлені не були і в силу приписів статті 13 ЦПК України не розглядаються.

Далі, суд погоджується з правомірністю нарахування заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 2 000 гривень, вважаючи, що відповідні положення передбачені договором і в силу приписів статті 204 ЦК України, враховуючи дію презумпції правомірності правочинів та за відсутності даних про визнання кредитного договору недійсним в цій частині, заборгованість за комісією підлягає стягненню.

Суд зазначає, що правомірність нарахування комісії за надання кредиту за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Мілоан», підтверджена висновками, викладеними в Постанові Київського апеляційного суду від 23 березня 2026 року по справі № 370/164/25. Суд вважає, що вказана правова позиція є релевантною та застосовною під час вирішення цього спору.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 16 500 гривень та включає: 10 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 500 гривень нараховані проценти, 2 000 гривень нарахована комісія.

Далі, оцінюючи наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача у сумі 8 000 гривень та з позивача на користь відповідача у сумі 6 500 гривень, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Суд погоджується, що сторонами спору були надані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг, а також ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 гривень, а також зменшити суму відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 гривень.

Далі, керуючись частини 10 статті 141 ЦПК України, суд, враховуючи однаковий розмір понесених сторонами спору судових витрат на правничу допомогу, вважає, що понесені витрати можуть бути зарахованими.

Далі, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 863,68 гривень (2 662,40 х 70 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1179491 від 23 лютого 2020 року у сумі 16 500 гривень та включає: 10 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 500 гривень нараховані проценти, 2 000 гривень нарахована комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 863,68 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.