Decision № 141014166, 26.10.2026, Tlumach District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 353/580/26

Провадження № 2/353/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мотрук Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тлумач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ про звільнення майна з-під арешту (скасування арешту), -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ватутін І.П., звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ про звільнення майна з-під арешту (скасування арешту). Уточнивши свої позовні вимоги даний позов підтримав та суду пояснив, що він є власником нерухомого майна - комплекс будівель, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2013 року та зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження належного йому майна: тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 6524307; підстава обтяження: повідомлення. 3Б-19, 28.12.2001, Державна виконавча служба (ДВС), власником якого є ОСОБА_2 . Згідно отриманої від ВДВС відповіді від 18.05.2026 № 84865 встановлено, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), а також Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за відділом не обліковується виконавчих документів, де боржником виступає ОСОБА_2 . Він не є боржником і стосовно нього не вчиняються виконавчі дії щодо стягнення заборгованості, жодних підтверджуючих документів щодо існування боргу або відкритих виконавчих проваджень не існує, а нерухоме майно було придбано ним на законних підставах 23.092013 року у ОСОБА_3 . Наявність арешту істотно порушує його права, оскільки унеможливлює право безперешкодного розпорядження власним майном, а тому, просив скасувати запис про обтяження (арешт) із належного йому нерухомого майна.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ватутін І.П. у судове засідання не з`явилися, однак 26.10.2026 року від представника через канцелярію суду надійшла заява, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просив справу розглядати без їхньої участі, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с. 120).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 112).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, не подав відзиву та не повідомив суду причин неявки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ, у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, не подав відзиву та не повідомив суду причин неявки.

01.06.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

08.06.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

За змістом ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що 23.09.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-франківської області Вацик В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1419 (а.с. 30).

Відповідно до п. 1. даного договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належний продавцю в цілому комплекс будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказаний комплекс будівель ОСОБА_1 зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на своє ім`я, що стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 476323811 від 08.05.2026 року (а.с. 28-29, 31).

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 476323811 від 08.05.2026 року вбачається, що на нерухоме майно позивача накладено арешт, а саме міститься запис: тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 6524307; підстава обтяження: повідомлення 3Б-19, 28.12.2001, Державна виконавча служба; об?єкт обтяження: інше, нежиле(і) приміщення; адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 2488485IVFRANKOVSK1401, Архівна дата: 02.01.2002, дата виникнення: 02.01.2002; № реєстра: 181095-1692, внутр. № DD019C2322F33030594C, комментарий: тлумрднк 15-22 (а.с. 28-29).

Відповідно до копії відповіді № 166555 від 05.10.2026 року Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно відомостей реєстру АСВП за відділом не обліковується виконавчих проваджень, в рамках якого державними виконавцями відділу накладено арешт на приміщення будинку АДРЕСА_1 (а.с. 117, на звороті-118).

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім цього, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що арешт майна (коштів/електронних грошей) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів/електронних грошей) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно (кошти/електронні гроші) боржника або окремі речі. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем шляхом проведення опису такого майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти/електронні гроші) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, небанківським надавачам платіжних послуг, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день винесення відповідних постанов.

При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 року, в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п. 168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з позовом для відновлення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження його майна створює перешкоди в користуванні та розпорядженні таким.

Враховуючи те що, на даний час виконавчі провадження де ОСОБА_1 є боржником на виконанні у Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні, позивач не має можливості розпоряджатись своїм майном, що перешкоджає йому як власникові майна здійснювати всі свої повноваження, суд виходячи із встановлених обставин, вбачає невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави, пов`язаними з втручанням в право власності, та інтересами особи, яка страждає від такого втручання, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати таке обтяження щодо вищевказаного нерухомого майна.

На підставі наведеного, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. 4, 12, 13, 30, 81, 89, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ про звільнення майна з-під арешту (скасування арешту) задовольнити.

Скасувати запис про обтяження (арешт), зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 6524307; підстава обтяження: повідомлення 3Б-19, 28.12.2001, Державна виконавча служба; об?єкт обтяження: інше, нежиле(і) приміщення; адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 2488485IVFRANKOVSK1401, Архівна дата: 02.01.2002, дата виникнення: 02.01.2002; № реєстра: 181095-1692, внутр. № DD019C2322F33030594C, комментарий: тлумрднк 15-22.

Заочне рішення може бути переглянуте Тлумацьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 (анкетні дані невідомі).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ, місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 35021710.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2026 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК