Court ruling № 141013920, 28.10.2026, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/21566/25

Провадження № 2/344/2036/26

У Х В А Л А

28 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ватунін Іван Петрович, до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визначення часток у спільних грошових зобов`язань,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває з грудня 2025 року наведена справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - квартири та комори (з відступленням від рівності часток), стягнення грошової компенсації за ТЗ.

Ухвалою суду від 08.12.2025р. відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

09.03.2026р. було подано зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ватунін Іван Петрович, до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - квартири та комори (в рівних частках), визначення часток у спільних грошових боргових зобов`язань за кредитним договором від 30.06.2021р., визначення спільного обов`язку по зобов`язаннях за іпотечним договором, визнання ТЗ об`єктом особистої власності, визнання спільних витрат подружжя за кредитним та іпотечним договорами, визнання права регресу по платежах за іпотечним кредитом та стягнення коштів (вимога уточнена 06.04.2026р.), визнання права регресу по витратах на підприємницьку діяльність та стягнення коштів (вимога уточнена 06.04.2026р.).

Ухвалою від 23.03.2026р. зустрічний позов прийнято та об`єднано з первісним.

Ухвалою від 23.03.2026р. задоволено частково заяву ОСОБА_1 від 19.03.2026р. про забезпечення позову (постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 20269 року вказану ухвалу залишено без змін).

Ухвалою від 23.03.2026р. залучено до участі у справі з врахуванням вимог зустрічного позову третю особу на стороні позивача ОСОБА_2 - АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою суду від 09.04.2026р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07.04.2026р. про забезпечення позову відмовлено (постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 травня 2026 року вказану ухвалу скасовано, та ухвалено нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_2 здійснювати переобладнання квартири АДРЕСА_1 , зокрема вчиняти дії щодо зміни планування квартири, знесення частини стіни, переобладнання санвузла із влаштуванням іншого виходу та зміни конфігурації стін)

04.06.2026р. позивач ОСОБА_1 за первісним позовом збільшила позовні вимоги, а 25.06.2026р. повторно подала заяву про збільшення позовних вимог (уточнену).

Ухвалою від 17.06.2026р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.06.2026р. про забезпечення позову відмовлено (постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 жовтня 2026 року вказану ухвалу залишено без змін).

Ухвалою суду від 01.07.2026р. заяви ОСОБА_1 від 04.06.2026р. та уточненої від 25.06.2026р. про збільшення позовних вимог залишено без руху.

27.08.2026р. після усунення недоліків судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог від 25.06.2026р. за первісним позовом, заяву від 04.06.2026р. про збільшення позовних вимог представником позивача відкликано.

Ухвалою від 10.09.2026р. у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про зауваження до протоколу судових засідань відхилено.

26.10.2026р. позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову у даній цивільній справі, в частині вимог за пунктами 11-12 (пункт 12 змінений за заявою від 06.04.2026р.), а саме:

- накласти арешт на належне до ідентифікації рухоме майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя та використане для облаштування й функціонування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зокрема торговельне обладнання, дзеркала, тумби, обладнання для освітлення, вивіски та меблі, які переміщені до іншого торговельного приміщення в межах ТРЦ «ВЕЛЕС» за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до переліку та фотоматеріалів, доданих до клопотання;

- заборонити ОСОБА_1 та іншим особам, які діють за її дорученням або в її інтересах, відчужувати, продавати, передавати третім особам або іншим чином розпоряджатися зазначеним спірним майном до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку;

- накласти арешт на скляну вхідну групу, встановлену в торговельному приміщенні, в якому функціонував магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: ТРЦ «ВЕЛЕС», АДРЕСА_2 , та заборони її відчуження, демонтажу, передачі іншому орендарю або переміщення до вирішення спору по суті.

Дослідивши подану заяву з додатками, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому за змістом статті 149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заява про забезпечення зустрічного позову була обґрунтована тим, що пунктом 11-12 зустрічного позову є вимоги:

- 11. Визнати витрати, понесені на започаткування підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ФОП), зокрема витрати на: сплату забезпечувального платежу за договором оренди; оплату орендних платежів за період з квітня 2024 р. по липень 2025р.; проведення ремонтних робіт та облаштування орендованого приміщення; придбання обладнання, матеріалів та товару для функціонування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 38,55 кв.м, що розташований у ТРЦ «ВЕЛЕС», АДРЕСА_2 такими, що здійснені за рахунок спільних коштів подружжя та є спільними витратами сім`ї.

- 12. Визнати за ОСОБА_2 право вимоги (регресу) до ОСОБА_1 щодо відшкодування 1/2 частини витрат, понесених за рахунок спільних коштів подружжя на започаткування її підприємницької діяльності, та стягнути з неї 660 000грн..

В заяві зазначається, що ОСОБА_2 , позивачу за зустрічним позовом, стало відомо про переміщення ОСОБА_1 частини матеріальних цінностей, придбаних за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя та використаних для облаштування й функціонування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 38,55 кв. м, розташованого у ТРЦ «ВЕЛЕС» за адресою: АДРЕСА_2 , до іншого торговельного приміщення, в межах цього самого торговельно розважального центру.

Зокрема, зазначені обставини стосуються торговельного обладнання, дзеркал, тумб, обладнання для освітлення, вивісок, меблів та інших матеріальних цінностей, які використовувалися для облаштування та функціонування магазину. Фактичне перебування переміщеної частини майна підтверджується фотоматеріалами, доданих до клопотання.

Під час започаткування підприємницької діяльності та відкриття магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , за договором оренди було сплачено забезпечувальний платіж у розмірі 141 641,10 грн (його повернення чи зарахування можна буде досліджувати за договірними відносинами на дані приміщення), за рахунок спільних коштів подружжя.

Щодо скляної вхідної групи (в приміщення магазину), встановленої в торговельному приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », то зазначена конструкція є нерухомою за своїм фактичним розташуванням та призначенням і, на цей час, залишається в приміщенні, де була встановлена. Працівниця відділу оренди ТРЦ «ВЕЛЕС» повідомила ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 планує продати зазначену скляну вхідну групу іншому орендарю цього торговельного приміщення.Таким чином, наявна інформація про намір відчужити скляну вхідну групу, а також факт переміщення частини іншого майна створюють обґрунтовані підстави побоюватися подальшого відчуження, передачі третім особам або зміни фактичного місцезнаходження майна, щодо якого між сторонами існує спір.

Зазначені матеріальні цінності були придбані або облаштовані за рахунок спільних коштів подружжя під час шлюбу, у зв`язку з чим питання щодо їхнього правового режиму, належності, вартості та врахування під час поділу спільного майна є предметом судового розгляду. До заяви долучено фото, де зображено оголошення на великих скляних дверях (в заяві назва - скляна вхідна група) щодо переїзду на ІІ поверх.

Як убачається з матеріалів заяви, ОСОБА_2 не надано належних доказів, які б давали змогу встановити конкретний перелік рухомого майна, на яке пропонується накласти арешт, його індивідуальні ознаки, кількість та інші характеристики, необхідні для чіткого визначення об`єкта обмежень. Зазначення загальних категорій речей, таких як: торговельне обладнання, дзеркала, тумби, обладнання для освітлення, вивіски та меблі, без їх належної конкретизації не дає можливості достовірно встановити, які саме речі мають бути охоплені арештом, та відмежувати їх від іншого майна, яке також може перебувати у відповідному торговельному приміщенні та стосовно яких заявник без такої конкретизації, міг і не висловлюватись.

Суд зазначає, що надані заявником документи, на які він посилається в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не дають можливості належним чином встановити обставини, на які заявник посилається як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, наданий договір оренди є незаповненим у відповідних частинах, не містить дати його укладення та номера договору, що унеможливлює належну ідентифікацію такого правочину та перевірку обставин його укладення. Крім того, зі змісту наданих документів до зустрічного позову неможливо встановити належні та достатні підстави для застосування заявленого заходу забезпечення позову.

При цьому суд бере до уваги, що предметом зустрічного позову є, зокрема, вимоги про визнання спільними витратами подружжя витрат на започаткування підприємницької діяльності, проведення ремонтних робіт, облаштування орендованого приміщення, придбання обладнання, матеріалів і товару для функціонування магазину, а також про відшкодування половини відповідних витрат.

Водночас наявність зазначених позовних вимог сама по собі не свідчить про необхідність накладення арешту на все майно, яке використовується у підприємницькій діяльності в тому числі товар, які реалізовується, за які кошти такий було придбано тощо. Заявником не наведено достатнього обґрунтування того, яким чином саме арешт зазначених речей забезпечуватиме ефективний захист його прав або виконання можливого рішення суду за заявленими вимогами (п.11,12 позову), окрім того, що п.11 на даний час також не містить чіткості (суми, переліку речей тощо).

Так само не обґрунтовано необхідності застосування сукупності обмежень, що охоплюють не лише заборону відчуження майна, а й заборону його передачі третім особам та будь-якого іншого розпорядження ним.

Окремо суд ураховує, що доводи ОСОБА_2 про переміщення торговельного обладнання до іншого торговельного приміщення (переїзду на ІІ поверх) не підтверджують самі по собі наявності реальної загрози відчуження, приховування, знищення або втрати такого майна. За відсутності інших об`єктивних даних, які б свідчили про намір розпорядитися майном таким чином, що це може перешкодити ефективному захисту прав заявника або виконанню можливого рішення суду, зазначена обставина не може розглядатися як достатнє підтвердження необхідності застосування запитуваних обмежень.

Щодо вимоги про накладення арешту на скляну вхідну групу суд зазначає, що хоча заявлені зустрічні позовні вимоги охоплюють витрати на ремонтні роботи та облаштування орендованого приміщення, заявником не надано достатніх доказів, які б дозволяли встановити правовий режим зазначеної конструкції, обставини її придбання та встановлення, джерело фінансування відповідних робіт, її вартість, а також її безпосередній зв`язок із витратами, щодо яких заявлено позовні вимоги. Не наведено й достатніх конкретних обставин, які б свідчили про реальну загрозу демонтажу, відчуження або втрати цієї конструкції в разі невжиття відповідних заходів.

Крім того, запропонована заявником заборона демонтажу, переміщення та передачі скляної вхідної групи іншому орендарю може впливати на можливість використання відповідного торговельного приміщення та зачіпати інтереси осіб, які не є учасниками справи. Проте необхідність установлення таких обмежень, їх обсяг і співмірність із метою забезпечення позову належним чином не обґрунтовані.

Отже, оцінюючи доводи заявника в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявником не наведено достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про реальну загрозу відчуження, приховування або втрати спірного майна, не забезпечено належної конкретизації об`єктів, щодо яких порушується питання про накладення арешту, та не обґрунтовано необхідності застосування саме тих обмежень, про які йдеться в заяві.

За таких обставин суд вважає, що заявником не доведено необхідності вжиття запитуваних заходів забезпечення позову, їх достатньої обґрунтованості та співмірності із заявленими позовними вимогами. Відтак підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 151-153, 260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову про накладення арешту на рухоме майно та заборону вчиняти дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА