Decision № 141013353, 28.10.2026, Brusyliv District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 275/647/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,

за участю секретаря судового засідання Марієвській Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 27 600, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 06 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 9243461, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі. При цьому відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконував належним чином, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 600 грн. 00 коп., з яких: 10 000, 00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 12 600,00 грн. сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 5 000 грн. сума заборгованості за штрафом.

Позивач зазначив, що 27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 01.02-16/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги в тому числі й за кредитним договором № 9243461 від 06.12.2024 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

За наведених обставин позивач ТОВ «Свеа Фінанс» просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 9243461 від 06.12.2024 року та понесені судові витрати.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.07.2026 у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2026 року за клопотанням представника позивача було витребувано у АТ КБ «Приват Банк» відомості щодо випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а також виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період 06.12.2024 року.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав повністю, просив їх задовольнити, проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, про причини неявки в судове засідання суду не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9243461 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 10 000, 00 грн.(а.с. 17-19).

За умовами вказаного кредитного договору кредит надається строком на 345 днів (п. 1.3. договору); комісія за надання кредиту становить 1 250, 00 грн. та нараховується за ставкою 12, 50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору);комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 30 800, 00 грн. та нараховується за ставкою 14, 00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (п.1.5.2. договору); тип процентної ставки фіксована (п. 1.6. договору), розмір процентів становить 0, 0010 % річних, що нараховується на фактичну заборгованість за кредитом. Також кредитним договором передбачена сплата штрафу за невиконання або неналежне виконання позичальником умов кредитного договору у розмірі 1 000 гривень за кожний випадок порушення зобов`язання (п. 4.1. договору).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі. надавши йому відповідно до п 1.1. Кредитного договору кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 144133801 від 06.12.2024 року, а також випискою з банківського рахунку відповідача (а.с. 28, 44-45), в свою чергу позичальник свої зобов`язання перед позикодавцем не виконав та відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 27.06.2025 року має заборгованість в розмірі 27 600 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 5 000 грн. - заборгованість за штрафом (а.с. 24-27).

Також судом встановлено, що 27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9243461 від 06.12.2024 року.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

При цьому заборгованість за кредитним договором № 9243461 від 06.12.2024 року ОСОБА_1 сплачена не була.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих за кредитним договором грошових коштів не повернув, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача штрафу в розмірі 5 000, 00 гривень суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який останній раз продовжений Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача не підлягає стягненню штраф в розмірі 5 000, 00 грн. за договором про споживчий кредит № 9243461 від 06.12.2024 року, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З приводу вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника ( за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків ( за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум ( за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Зі змісту преамбули договору про споживчий кредит № 9243461 від 06.12.2024 року вбачається, що відповідачу встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Разом з тим, оскільки вказані умови наданого суду кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а відповідно передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, такі умови суперечать вимогам ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи те, що кредитним договором встановлено щомісячну плату за послуги кредитодавця, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору № 9243461 від 06.12.2024 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічну правову позицію висловила у Постанові від 13.07.2022р. у справі № 496/3134/19 Велика Палат Верховного Суду.

Таким чином, оскільки умови договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 12 600, 00 грн. стягненню не підлягає.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, становить 10 000 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 964 грн. 64 коп., виходячи з розрахунку: 10 000, 00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) : 27 600, 00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», (місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221), заборгованість за договором про споживчий кредит № 9243461 від 06.12.2024 року в сумі 10 000 гривень 00 копійок, судовий збір в сумі 964 гривні 64 копійки, а всього 10 964 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 64 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. С. Данилюк